ІІ. Шпигунство – це друга форма державної зради

Вона полягає у передачі громадянином України або збиранні з метою передачі іноземні державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що містять державну таємницю, які можуть бути використані цими адресатами в підривній діяльності проти України, на шкоду пріоритетним національним інтересам.

Предметом шпигунства є відомості, що становлять державну таємницю.

Відповідно до ст.1 ЗУ “Про державну таємницю” від 21.01.1994 року в редакції від 21.09.1999 року: “ Державна таємниця – це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні з боку держави”.

Відомості державної таємниці загального характеру розділені у 4 сферах:

- у сфері оборони;

- у сфері економіки, науки і техніки;

- у сфері зовнішніх відносин;

- у сфері державної безпеки і охорони правопорядку.

На підставі цього закону, наказом Голови СБУ № 52 від 01. 03. 2001 року затверджено Звід відомостей, що становлять державну таємницю (ЗВДТ), до якого вносяться конкретні відомості, що становлять державну таємницю в тій чи іншій сфері.

Конкретні відомості можуть бути віднесені до державної таємниці за ступенями секретності:

- особливої важливості;

- цілком таємно;

- таємно (п. 4 ст.8 Закону).

Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких відомостей, якщо цим будуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, завдаватиметься шкода здоров’ю та безпеці населення.

Не відноситься до державної таємниці інформація:

- про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту;

- про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;

- про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

- про фактори порушень прав і свобод людини і громадянина;

- про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;

- інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких дана ВР України, не може бути засекречена (п. 4 ст.8 Закону).

Іноземна організація – це будь-яка державна чи недержавна установа, підприємство, об’єднання, орган іншої країни, у тому числі політичні партії, комерційне підприємство, а також міждержавна чи міжнародна організація, у тому числі неофіційні, нелегітимні чи злочинні, що знаходяться як за межами України, так і в Україні і проводять розвідувальну діяльність проти нашої держави. Іноземною організацією також є військова, політична, економічна, фінансова, прикордонна чи інша розвідка.

Представник іноземної держави або іноземної організації – слід розуміти різноманітних осіб, які уповноважені виражати інтереси тієї чи іншої іноземної держави (організації) та діє від імені або представляє її за спеціальним повноваженням, у тому числі таємним (неофіційним) і по своєму завданню (повноваженню) займаються шпигунською діяльністю проти України.

Форми шпигунства:

- передача відомостей, що становлять державну таємницю;

- збирання таких відомостей з метою передачі вказаним вище адресатам.

Передача відомостей, як отриманих від якоїсь особи, так і зібраних, викрадених або отриманих іншим шляхом, у тому числі і за допомогою приладів, механізмів та інших технічних засобів – слід розуміти, як повідомлення, вручення, пересилання вказаним в законі адресатам особою, яка безпосередньо передає відомості. Способи передачі різноманітні.

Ця форма шпигунства є закінченим злочином з моменту передачі відомостей відповідним адресатам, незалежно від того, чи був сприйнятий ними зміст відомостей, а також незалежно від того чи настали будь-які наслідки для держави.

Збирання з метою передачі – слід розуміти різні способи добування відомостей, що становлять державну таємницю (придбання, підслуховування, розпитування, візуальне спостереження тощо).

Ця форма шпигунства є закінченим злочином із моменту оволодіння будь-яким способом збирання і будь-яким обсягом таких відомостей..

Якщо шпигунство вчинене шляхом незаконного втручання в роботу автоматизованих ЕОМ, їх систем чи комп’ютерних мереж або шляхом викрадення, привласнення, вимагання комп’ютерної інформації або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службової особи своїм службовим становищем, необхідно додатково кваліфікувати відповідно за ст.364 чи ст.362 КК.

Якщо особа викрала з метою передачі предмети, відомості про які становлять державну таємницю (зразки військової зброї, спеціальної техніки тощо) або офіційні документи, що знаходяться на державних підприємствах і містять державну таємницю, такі дії, залежно від їх конкретного способу, а також від особливостей предмету і суб’єкта, необхідно додатково кваліфікувати за статтями 185-191, 262, 357, 410 КК.

Шпигунство поєднане з незаконним використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації не потребує додаткової кваліфікації за ст.359 КК.