Стаття 111. Державна зрада

Стаття має 2 частини. Частина 1 дає визначення поняття цього злочину. Вона гласить:

“Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України”.

Державна зрада є найтяжчим злочином, що зумовлено його винятковою суспільною небезпечністю. У відповідності до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України. Тому кожний випадок держаної зради з боку громадян України є свідомим порушенням конституційного обов’язку щодо захисту вітчизни, її незалежності територіальної цілісності. Небезпечність державної зради полягає у тому, що винний спричиняє шкоду основам національної безпеки України або створює умови для спричинення такої шкоди, а тим паче, найбільшу небезпеку державна зрада становить в умовах воєнного стану або збройного конфлікту.

Безпосереднім об’єктом цього злочину є:

- зовнішня безпека України;

- її суверенітет;

- територіальна цілісність та недоторканість;

- обороноздатність;

- державна, економічна чи інформаційна безпека.

Предмет – відомості, що становлять державну таємницю.

Об’єктивна сторона полягає у тих діях, що прямо вказані в законі і є вичерпним переліком державної зради, зокрема:

- перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту;

- шпигунство;

- надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.