Державна зрада у формі переходу на бік ворога можлива лише при збройних конфліктах міжнародного характеру

Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту – це вступ громадянина України в контакт з її військовим противником для сприяння йому в заподіянні шкоди суверенітету, територіальній цілісності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України і може мати свій прояв у наступному:

- перехід до ворога через лінію фронту, а якщо він поєднаний з незаконним перетинанням державного кордону України або поєднаний з переправленням людини (наприклад, воєначальника або відомого вченого в галузі озброєння) для оплатної передачі з метою використання у збройних конфліктах чи експлуатації праці її, то такі дії кваліфікуються за статтями 331, 332, 149 КК;

- вступ на службу до ворожої армії або участь у бойових діях на боці ворога;

- робота в розвідувальних, поліцейських та різних каральних органах ворога на тимчасово окупованій території чи за її межами;

- надання допомоги розвідувально-диверсійним загонам ворога, а також іншим підрозділам ворожих військ при їх дії в тилу українських військ тощо.

Акцентую вашу увагу на те, що ця форма зради на підставі викладеного може проявлятися як:

- фізичний перехід, тобто в залишені території нашої держави;

- інтелектуальний перехід, тобто надання сприяння ворожій державі або її представникам на території нашої держави.

Однак, незалежно від форм свого прояву відповідальність за ст.111 КК можлива лише у випадках, коли такий перехід було вчинено з метою надання допомоги ворожій державі в боротьбі з українською державою. Якщо ж особа, хоча вчинила перехід на бік ворога, але за іншими мотивами (не для сприяння ворогові в його боротьбі з Україною), відповідальність за державну зраду виключається.

Однак, коли злочинець, крім державної зради вчинює такі дії, які є самостійним злочином – диверсію, вбивство, зґвалтування та інші, то у цих випадках його дії належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, які передбачають відповідальність за ці злочини.

Перехід на бік ворога вважається закінченим злочином з моменту встановлення контакту злочинцем з органами чи представниками військового противника, тобто це є злочин з формальним складом.

Не виключається кваліфікація діянь винного як готування або замах до державної зради цієї форми.

Суб’єктивна сторона – характеризується умисною формою вини і тільки у вигляді прямого умислу.

Мотиви можуть бути різноманітними, але всі вони мають окрас (тенденцію) ворожого ставлення до конституційного ладу, ненависть до України.

Мета – збагатитися, зберегти життя та інше.

Від переходу на бік ворога належить відрізняти такі військові злочини, як:

- добровільна здача в полон (ст.430 КК);

- здача або залишення ворогові засобів ведення війни (ст.427 КК);

- злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні (ст.431 КК).

Відмінність цих злочинів від переходу на бік ворога полягає в змісті суб’єктивної сторони. Вчиняючи перехід винний діє на шкоду національним інтересам України, її народу, що і зумовлює допомогу ворогові в його діях проти нашої держави. суб’єктивна сторона військових злочинів таких ознак немає, мотивами яких є боягузтво або легкодухість при добровільній здачі у полон (ст.430 КК) та інші.