Витяг з наказу МОЗ України № 595 від 16.09.2011 року

1. Профілактичні щеплення здійснюють у кабінетах щеплення при лікувально-профілактичних закладах.

2. Щеплення проводять тільки зареєстрованими в Україні вакцинами відповідно до показань і протипоказань щодо їх проведення, згідно з календарем профілактичних щеплень в Україні та інструкцією про застосування вакцин.

3. Транспортування, зберігання та використання вакцин здійснюють з обов’язковим дотриманням вимог “холодового ланцюга”.

4. Профілактичні щеплення проводяться медичними робітниками, що володіють правилами організації і техніки проведення щеплень, а також заходами невідкладної допомоги у випадку розвитку поствакцинальних реакцій та ускладнень.

5. Відповідальним за організацію і проведення профілактичних щеплень є керівник лікувально-профілактичного закладу.

6. Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень медична сестра в усній або письмовій формі у визначений день запрошує до лікувально-профілактичного закладу осіб, що підлягають щепленню; в дитячій установі – попередньо інформує батьків дітей, які підлягають профілактичному щепленню.

7. Перед проведенням профілактичного щеплення проводять медичний огляд для виключення гострого захворювання; обов’язкова термометрія. У медичній документації лікар здійснює відповідний запис про проведення щеплення.

8. Профілактичні щеплення проводять при дотриманні санітарно-гігієнічних вимог. Обладнання кабінету, де проводять профілактичні щеплення, повинне включати: холодильник, шафу для інструментарію і медикаментів, бікси зі стерильним матеріалом, повивальний столик і медичну кушетку, столи для підготовки препаратів до застосування, стіл (шафу) для збереження документації, ємність із дезінфекційним розчином.

9. Категорично забороняється проведення профілактичних щеплень у перев’язувальних, маніпуляційних кабінетах.

10. Профілактичні щеплення проводять тільки одноразовими шприцами.

11. Щеплення проти туберкульозу, а також туберкулінодіагностику проводять в окремих приміщеннях, а за їх відсутності – на спеціально виділеному столі. Заборонено застосування інструментарію, призначеного для проведення щеплень проти туберкульозу, для проведення інших маніпуляцій.

12. Семінари для лікарів і середніх медичних працівників з теорії імунізації і техніки проведення профілактичних щеплень та проби Манту з обов’язковою сертифікацією повинні проводитися МОЗ, обласними, територіальними управліннями охорони здоров’я разом з територіальними СЕС не рідше 1 раз на рік.

13. Запис про проведення щеплення роблять у робочому журналі кабінету профілактичних щеплень (форма № 064/о), у карті імунізації (форма № 063 /о), історії розвитку дитини (форма № 112/о), та (або) медичній карті дитини, що відвідує дошкільну установу, загальноосвітню навчальну установу (форма № 026/о). Дорослі також отримують відповідну довідку. При цьому вказують такі дані: вид препарату, дозу, серію, контрольний номер. У разі використання імпортного препарату вносять оригінальне найменування препарату українською мовою. Внесені в карту імунізації дані засвідчують підписом і печаткою лікаря або особи, що займається приватною медичною практикою.

14. Після проведення профілактичного щеплення забезпечують медичне спостереження протягом терміну, визначеного інструкцією про застосування відповідного вакцинного препарату.

15. У медичних документах необхідно зазначати характер і терміни загальних і місцевих реакцій, якщо вони мали місце.

16. У разі розвитку незвичайної реакції або ускладнення на введення вакцини необхідно негайно повідомити керівника лікувально-профілактичного закладу або особу, що займається приватною практикою, і направити екстрене повідомлення (форма 058/о) до територіальної СЕС.

17. Медичні протипоказання до щеплень кожній конкретній дитині встановлює комісія з питань щеплень, створена за наказом по лікувально-профілактичному закладу, відповідно до переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.

18. Факт відмови від щеплень, з позначкою на те, що медичним робітником надані роз’яснення про наслідки такої відмови, оформлюються в карті профілактичних щеплень (форма № 063/о), у карті імунізації (форма 063 – 1/о), історії розвитку дитини (форма 112/о) і підписується як громадянином так і медичним працівником, із подальшим повідомленням до територіальної СЕС.

19. У кожному кабінеті щеплень повинна бути Інструкція про застосування всі препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі й тих, які не входять до переліку обов’язкових).

20. За новим наказом проводиться імунізація проти менінгіту і септичних захворювань Нів-вакциною(Haemophilus influenzae тип В).

Організація щеплень

З урахуванням мети й форми масової вакцинопрофілактики виділяють планову масову, селективну та термінову імунопрофілактику. Масові планові щеплення населенню України проводять проти туберкульозу, кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту, кору, паротиту, краснухи.

Селективна, або вибіркова імунізація спрямована передусім на захист певних професійних груп населення, які під час виконання своїх професійних обов’язків можуть заражатися певними збудниками. Зокрема, зооветеринарних працівників, тваринників, працівників м’ясокомбінатів, боєнь, а також осіб, зайнятих обробкою шкіри тварин тощо, імунізують для профілактики сибірки, бруцельозу, Ку-гарячки, лептоспірозу. Враховуючи механізм зараження збудником Кримської геморагічної гарячки, для захисту потрібно вакцинувати медичних працівників стаціонарів, що розташовані на території природних осередків цієї хвороби. Щеплення вакцини проти гепатиту В проводять медичним працівникам служби переливання крові і тим, що виконують парентеральні маніпуляції.

Вибіркову імунізацію комплексним пента - препаратом проводять працівникам водоканалізаційних служб, а також працівникам формувань, які здійснюють аварійно - рятувальні заходи. Живою туляремійною вакциною щеплюють населення, що проживає в природних осередках, працівників елеваторів, мисливців, що заготовляють шкури ондатри, інших тварин – теплокровних хазяїв збудника туляремії. Активну імунізацію проти жовтої гарячки проводять усім, хто виїздить в країни, в яких є осередки цієї інфекції. Вибіркову імунізацію проти низки інфекцій проводять особам, у яких під час серологічних обстежень не виявлено захисних титрів антитіл до певного збудника.

З метою вироблення специфічної резистентності до збудників інфекційних хвороб широко застосовують вакцинацію.

Вакцинація – це процес введення вакцин в організм людини з метою створення в ньому несприйнятливості до певних інфекційних хвороб, тобто для імунізації.

Вакцини – препарати, отримані з живих, ослаблених, тобто атенуйованих штамів мікроорганізмів (або вбитих), які застосовують для вироблення в макроорганізмі специфічного активного штучного набутого імунітету – імунізації.

Ревакцинація – процес вторинних (вторинного) щеплення через 6 місяців, через рік, через декілька років або за епід. показаннями з метою досягнення постійної високої напруги імунітету.

Протипоказання щодо щеплень. Ускладнення вакцинації.

Правила зберігання вакцин, сироваток.

Поняття про особливо небезпечні (карантинні, конвенційні) хвороби.