Оціночний підхід до визначення категорій та класифікації об'єктів

Знаючи умови виникнення пожежі, характеристики вибухопожежної та пожежної небезпеки горючих середовищ, окремих речовин та матеріалів, основні джерела запалювання, а також відповідні методики, ми вже можемо зробити певні висновки відносно вибухопожежної небезпеки окремих приміщень, будівель, споруд, технологічних процесів й устаткування. В той же час питання забезпечення пожежної безпеки настільки багатовекторні, що для їх успішного розв'язання вимагається системний підхід, який передбачає створення відповідних ієрархій об'єктів, які розглядаються за ймовірністю виникнення, масштабності пожеж або вибухів, стійкості конструктивних елементів, устаткування тощо.

Оцінка вибухопожежонебезпеки об'єктів полягає у визначенні можливих руйнівних дій пожеж та вибухів на дані об'єкти, а також впливу небезпечних факторів пожеж та вибухів на людей.

До небезпечних факторів, які впливають на людей та матеріальні цінності, належать:

полум'я та іскри;

підвищена температура навколишнього середовища;

токсичні продукти горіння й термічного розкладу;

дим;

знижена концентрація кисню.

Крім того, існують й вторинні прояви небезпечних факторів пожежі:

уламки, частини зруйнованих апаратів, агрегатів, установок, конструкцій;

радіоактивні та токсичні речовини та матеріали, викинуті із зруйнованих апаратів та установок;

електричний струм, що виник внаслідок високої напруги на стру-мопровідні частини конструкцій, апаратів, агрегатів;

небезпечні фактори вибуху, що виник внаслідок пожежі;

вогнегасні речовини.

Визначення небезпечних впливу та дії можливої пожежі (вибуху) при проектуванні об'єктів здійснюється на основі нормативних вимог, розроблених відповідними державними органами з урахуванням найбільш небезпечних умов проявів пожеж і вибухів, тобто з урахуванням аварійних ситуацій. Особливу увагу необхідно приділяти об'єктам підвищеної небезпеки, до яких належать:

підприємства хімічної, нафтохімічної та нафтопереробної промисловості;

підприємства, пов'язані із зберіганням та транспортуванням продуктів нафтогазодобування, нафтогазопереробки, а також сировини, проміжних і кінцевих продуктів хімічних виробництв (резервуари! парки, бази, газоперекачувальні та газонаповнювальні станції, магістральні трубопроводи, залізничний та водний транспорт тощо);

об'єкти енергетики.

Внаслідок експлуатації на таких об'єктах виникають умови, за якими фізичне спрацювання технологічного устаткування може призвести до виникнення великих аварій з пожежами та вибухами, що досягають іноді масштабів катастроф.

Відомі два підходи до питань нормування в галузі забезпечення вибу-хопожежонебезпеки: детермінований та ймовірнісний.

Детермінований підхід базується на розподілі об'єктів за ступенем небезпеки, який визначається за параметром, що характеризує наслідки пожежі та вибуху, на категорії, класи тощо, з позначенням їх конкретних кількісних меж.

Імовірнісний підхід оснований на концепції допустимого ризику та передбачає недопущення впливу на людей і матеріальні цінності небезпечних факторів пожежі з імовірністю, яка перевищує нормативну. Наприклад, для устаткування існує норматив:

Імовірність виникнення пожежі від електричного або іншого одиничного технологічного виробу або устаткування згідно з вимогами ГОСТ 12.1.004—91 не повинна перевищувати ІО"6 на рік.

Класифікація об'єктів за вибухопожежною та пожежною небезпекою здійснюється з урахуванням допустимого рівня їх пожежної небезпеки, а розрахунки критеріїв й показників її оцінки, в тому числі ймовірності пожежі (вибуху), - з урахуванням маси горючих і важкогорючих речовин та матеріалів, що знаходяться на об'єкті, вибухопожежонебезпечних зон, які утворюються в аварійних ситуаціях, та можливих збитків для людей і матеріальних цінностей.