Нормативно-законодавча функція

Ця функція упаковки є як би похідною від інших функцій. Так, у процесі виконання функцій захисту і зберігання склався комплекс санітарно-гігієнічних вимог до упаковки. У даний час у багатьох країнах існує спеціальне законодавство, строго регламентуюче граничний вміст у пакувальних матеріалах компонентів і домішок, які можуть мігрувати в продукт. Воно направлено на виключення можливості переходу шкідливих речовин з упаковки в продукт у кількостях, що роблять вплив на організм споживача. Будь-який пакувальний матеріал може бути використаний у харчовому виробництві тільки після отримання відповідного дозволу державних органів санітарно-гігієнічного контролю.

Нормативно-законодавча функціяпередбачає комплекс уніфікованих, встановлюваних різними нормативно-законодавчими документами (державними і галузевими стандартами, технічними умовами), вимог до упаковки у сфері її виробництва, отримання упакованої продукції, транспортування, зберігання, розподілу в торговій мережі, продажу, споживання і утилізації використаної упаковки.

Єдиного універсального стандарту на упаковку не існує. Вимоги до упаковки продукції певної галузі містяться в галузевих і державних стандартах, а також у нормативних документах (НД) на кожен конкретний вид продукції. НД строго регламентують вимоги до матеріалів, конструкції і технології пакування продукції, до маркування, транспортування і зберігання.

НД строго нормують точність дозування продуктів при фасуванні. Із збільшенням запаковуваної продукції і кількості вироблюваної продукції допустимі відхилення від номінальної маси указуються в НД.

У Європі системою міжнародних стандартів ЄС передбачений постійний контроль технології виробництва і якості запакованої продукції. Розпорядження цих стандартів розповсюджуються не тільки на продукцію країн-членів ЄС, але і на упаковану продукцію, що імпортується ними з інших країн.

5.2.7.Екологічна функція

Екологічна функція упаковки останніми роками набуває все більш важливе значення. Екологічну функцію упаковки можна розглядати як науковий і практичний напрям раціонального використання суспільством упаковки в світлі взаємодії з навколишнім середовищем.

У міру збільшення темпів виробництва виникають проблеми знищення використаної упаковки. Це пов'язано з повільною швидкістю асиміляції (засвоєння) природою під дією світла, тепла, вологі, мікроорганізмів матеріалів використаної упаковки. Особливі проблеми виникають з полімерними матеріалами, період асиміляції яких сягає 80 років. Промислово розвинуті країни Європи і Америки зазнають великі труднощі з утилізацією використаної тари. За даними гідрологів, що обстежили великі околиці площею до 50 га старих сміттєвих звалищ, закритих понад 20 років тому, підземні води в цій зоні містять у 10-20 разів більше хімічних елементів. Забруднення розповсюджується на відстань 2 км.

У практичному відношенні питання утилізації використаної тари найкраще вирішені в Німеччині. У країні вже багато років налагоджена система сортування тари населенням. Громадяни поміщають використану тару в спеціалізовані контейнери, призначені для тари з певних видів матеріалів, сумісних між собою в процесі їх вторинної переробки. Крім того, широко використовується багатообігова тара, стабільно діє технологічний ланцюжок з її повторного використовування.

У Німеччині створені спеціалізовані фірми, що займаються екологічними проблемами в області виробництва виробів, у тому числі і тари з полімерних матеріалів. Ці фірми спільно з найбільшими компаніями з виробництва полімерів і пакувальних матеріалів, а також учбовими і дослідницькими організаціями зайняті вивченням оптимальних шляхів утилізації або знищення відходів полімерної упаковки. У центрі уваги цих організацій опинилися проблеми термічної деструкції відходів упаковки до початкових сировинних продуктів з подальшим отриманням з них нових полімерних виробів а також питання спалювання полімерних відходів для отримання теплової енергії.

Вирішують екологічні проблеми використаної упаковки різними шляхами.

При конструюванні тари ці вимоги задовольняють:

– зменшенням маси упаковки за рахунок зменшення товщини стінок;

– застосуванням конструкцій і збільшенням об'ємів багатообігової тари;

– раціональним вибором матеріалу упаковки.

– використання полімерних матеріалів здатних розчинятися і в розчині піддаватися вторинній переробці;

– з регульованим терміном служби, після закінчення якого, здатних розкладатися в природних умовах (під дією світла, тепла, води, повітря, мікроорганізмів тощо);

– розробка і використання для упаковки харчових продуктів їстівних і самодеструктуючих пакувальних матеріалів.

Найбільш перспективно отримання таких матеріалів з природного крохмалю, картоплі і зернових культур.

Екологічна функція вимагає в першу чергу можливість оптимальної утилізації відходів використаної упаковки із запобіганням забрудненню навколишнього середовища:

– збір і вторинна переробка традиційними способами;

– спалювання з використанням фільтрів і апаратів, що уловлюють шкідливі летючі продукти;

З погляду екологічної функції перевагу мають матеріали, що характеризуються такими специфічними властивостями:

– найменшим енергоспоживанням і забрудненням навколишнього середовища при їх виробництві;

– можливістю якнайкращого способу утилізації;

– здібністю до вторинної переробки;

– максимальною сумісністю з іншими матеріалами при утилізації.

Останніми роками провадяться дослідження з отримання пакувальних матеріалів із спеціальними властивостями: