Визначення й характеристика небезпек

Захист людини від небезпек супроводжує людство від моменту його виникнення і до сьогодні. Якщо раніше небезпеки носили природний характер (землетрус; пожежі; грози; гірські обвали; повінь; урагани й т.д.) і біологічний (укуси звірів і змій; отруєння рослинною й тваринною їжею; мікроорганізми й т.д.), то сьогодні номенклатура небезпек різко зросла, в основному, за рахунок антропогенного чинника (вибухові речовини; обертові деталі машин; гербіциди й пестициди; медикаменти; лазерне, рентгенівське й інфрачервоне випромінювання; електрика й т.д.).

Кількість подорожуючих з діловими, лікувальними або пізнавальними цілями зростає з кожним роком. У подорожах кількість небезпек наразі значно збільшується: падіння з коня; вело- або автоаварія; пропажа багажу або документів в аеропорту або на вокзалі; переохолодження або перегрів організму; неоптимальні мікрокліматичні параметри; дощова погода; недостовірна інформація; проблеми із засобами зв’язку; втрата особистих речей або частини спорядження на перекатах гірських рік або при спуску на лижах із гори; одержання травм, переломів; обман, злодійство, рекет і т.д. У той же час варто пам’ятати, що людина сама є носієм потенційних небезпек, наприклад, вона може бути причиною різних небажаних подій внаслідок помилкових дій або захворювання (запізнення на посадку в літак або автобус; погіршення настрою внаслідок відсутності гарячої води в готелі й т.д.). Для туристів з неврівноваженою психікою перебування за межами рідного міста, як правило, дискомфортно й призводить до нервових розладів, внаслідок підвищеної, як їм здається, уваги навколишніх до їхньої мови, манери поводження, зовнішнього вигляду. Для таких мандрівників проблема безпеки має, в основному, психологічний характер.

Деяку частину небезпек несе рівень кримінальних обставин у районі подорожі (розкрадання грошей, коштовностей, документів, відео- і фотоапаратури та інших особистих речей; кишенькові крадіжки; шахрайство під час купівлі-продажу; інциденти в ресторанах і розважальних закладах). Необхідно відзначити, що зроблені правопорушення, як правило, носять економічний характер.

Небезпеки, що підстерігають туристів, характеризуються за своєю природою на:

А) випадкові, які підкоряються законам теорії імовірності (спалахи небезпечних інфекційних захворювань; урагани, крадіжки й т.д.);

Б) потенційні, якіносять прихований характер, вони невизначені в часі й у просторі (виверження вулканів; повені, землетруси й т.д.);

В) перманентні, які існують постійно, діють безупинно (висока вологість; загазованість атмосфери міста й т.д.);

Г) тотальні, тобто загальні, від них не зникнути, вони проявляються скрізь і завжди.

Тому кожному туристові (самодіяльному або що подорожує усередині чи за межами країни) загрожує небезпека. Якщо небезпека реалізується, то вона заподіює шкоду здоров’ю, що проявляється в травмах, хворобах, нервових потрясіннях, інвалідних і летальних наслідках. Однак частина людей не надає пріоритетного значення, не вірить або недооцінює, у силу свого характеру й психічного стану, інформацію, що носить імовірнісний або попереджуючий характер. У цих людей не вироблена ідеологія безпеки, не сформовані безпечне мислення й поводження, тому з такими людьми найчастіше відбуваються, особливо в туризмі, незавидні ситуації (травмування, втрата або пропажа особистих речей, оштрафування за недотримання встановлених правил і заходів; відставання від групи під час екскурсії; захворювання венеричними хворобами й т.д.).

2. Загальні питання безпеки

Необхідно підкреслити, що абсолютної безпеки в туризмі не буває; завжди існує деякий залишковий ризик. Отже, безпека – це такий рівень небезпеки, з яким на даному етапі економічного й туристського розвитку можна упокоритися. Безпека подорожі – це припустимий ризик. В екстремальних видах туризму дозований ризик–це та «ізюминка», що приваблює мандрівників через гостроту відчуття.

Принциповий підхід до питань забезпечення особистої безпеки туристів заснований на дотриманні таких непорушних істин:

1) Особиста безпека – це, насамперед, об’єктивна оцінка реальності погрози (при відвідуванні нічного клубу, казино або просто на прогулянці можна замовити охорону, гіда або перекладача).

2) Необхідно оцінювати свою діяльність і вчинки з погляду можливого негативного впливу (на прогулянки брати із собою невелику суму грошей; мати при собі посвідчення особи або паспорт).

3) Краще уникати небезпечних ситуацій, ніж стати їхньою жертвою (не гуляти по темних вулицях, алеях; пустельних дворах і підземних переходах).

4) Неправильне або неадекватне поводження може збільшити можливий негативний вплив і поставити під загрозу життя й здоров’я (при нападі з погрозами й вимогою грошей, розстатися з ними без жалю, тому що життя й здоров’я важливіше).

5) У ситуаціях підвищеного ризику варто прогнозувати розвиток подій хоча б на найближчі кілька хвилин, дотримуватися спокою й реально оцінювати становище (при виявленні жертв злочину не кричати й не втручатися, а якнайшвидше повідомити в міліцію).

6) У небезпечних ситуаціях завжди важливі перші кроки: часто їх можна обійти або обірвати на самому початку (при нападі в під’їзді варто кричати «Пожежа», тому що це здатне викликати більш швидку реакцію мешканців).

7) Найпростіші засоби й попередні заходи захисту є найбільш надійними.

Відомо, що в основі травматизму й виникненні надзвичайних ситуацій у туризмі часто лежать організаційно-психологічні причини:

- низький рівень професійної підготовки;

- недостатнє виховання;

- неуважність і безпам’ятність;

- слабка установка інструктора на дотримання безпеки;

- допуск до екстремальних видів туризму осіб з підвищеним ризиком травматизму;

- перебування людей у стані стомлення або інших психічних станів (істеричному, панічному, страху, переляку й т.п.).

Отже, людина живе, творить і подорожує в умовах небезпек, що постійно змінюються й кількісно збільшуються. Оскільки діяльність людини потенційно небезпечна, то безпека буде полягати у визначенні небезпек, що загрожують кожному туристові, і розробці відповідних способів захисту від них у будь-яких умовах подорожі.

Питання для самоконтролю.

1) Якого характеру можуть бути небезпеки?

2) Охарактеризуйте небезпеку, що підстерігає туристів?

3) Назвіть сім непорушних істин, на дотриманні яких заснований принциповий підхід до питань забезпечення особистої безпеки туристів.

4) Які показники відносять до організаційно-психологічних причин, що лежать в основі травматизму й виникнення надзвичайних ситуацій у туризмі?

5) Що розуміється під поняттям «безпека»?