Жанрова специфіка твору

ШАХРАЙСЬКИЙ (ПІКАРЕСКНИЙ) РОМАН — один з найбільш ранніх різновидів європ. роману, іст. зумовлений етап його розвитку. В основі Ш.р. лежить оповідь про мандри пікаро— шахрая, пройдисвіта, бродяги, авантурника, вихідця з соц. низів або декласованої шляхти, який протягом свого життєвого шляху веде безперестанну боротьбу з ворожим навколишнім світом і не завжди виходить переможцем в ній.

характерні риси:

-розповідь, яке ведеться від першої особи, від імені самого героя;

-пікаро-оповідач, пикаро-дійова особа, а також автор твору мають відносно самостійними точками зору, на грі яких і будується художнє ціле шахрайського роману;

- сюжет «пікарески» розгортається як серія довільно що нанизуються один на одного епізодів-пригод героя, укладених, в жорстку рамкову конструкцію (лист пикаро, що має якогось адресата, його мова-сповідь або найчастіше проповідь, адресована певному слухачеві).

-композиція «пікарески» заснована на парадоксальному поєднанні «закритості» та «відкритості»: пікаро веде розповідь про своє життя з моменту свого народження і до часу, до якого приурочено розповідь, що передбачає можливість його продовження;

-велику роль в шахрайський романах грають «прологи», які включають текст пікарески в ситуацію безпосереднього спілкування автора і героя з читачем, яка в один і той же час монологічності і диалогична.

-Пикаро-оповідач претендує на право бути носієм останньої правди про світ, але авторська іронія й активність читача розмивають монологічний лад шахрайський проповіді.

Шекспір(трагедії)