ТЕМА 1 статистика як наука

Статистика як наука має свій предмет дослідження. Об'єктом вивчення статистики є людське суспільство, явища і процеси суспільного життя.

Специфічна риса предмета — це призначення статистики говорити за допомогою цифр. Вивчаючи кількісну сторону явищ, статистика відображає її в своїх числах — показниках, і саме цим характеризує конкретну міру явищ, встановлює загальні властивості, виявляє схожість і відмінність окремих рис, виявляє певні типи явищ.

Статистику як суспільну науку характеризують такі важливі риси:

• статистика вивчає суспільні явища. Явища, що знаходяться поза сферою суспільної діяльності людини, не піддаються статистичному обліку і вивченню;

• кількісна сторона суспільних явищ вивчається статистикою у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною;

• кількісну сторону суспільних явищ статистика вивчає в конкретних умовах місця і часу;

• статистика вивчає масові суспільні явища. Статистика досліджує явища, які повторюються в просторі або впродовж часу. Для масового явища характерна участь в ньому певної множини елементів, істотні властивості яких схожі;

• статистика також вивчає вплив природних і технічних факторів на кількісні зміни суспільного життя і вплив розвитку суспільства на природні умови життя суспільства.

Отже, предметом статистики як суспільної науки є кількісна сторона масових суспільних явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною, кількісне відображення і закономірностей суспільного розвитку в конкретних умовах місця й часу.

Розглядаючи суспільні явища як масові і спираючись на облік всієї сукупності фактів, що відносяться до цих явищ, статистика

за допомогою чисел показує ступінь їх розвитку, напрям і швидкість змін, тісноту взаємозв'язків і взаємозалежностей. Все це дає підставу стверджувати, що статистика — один із засобів пізнання суспільного життя.

Основні категорії статистики

У складі категорій статистичної науки важливе місце належить таким поняттям як статистична сукупність, статистична закономірність і закон великих чисел.

Під статистичною сукупністю розуміють масу однорідних у певному відношенні елементів (фактів, явищ тощо), які мають едину якісну основу, але різняться між собою певними ознаками. Ознака — це статистичний еквівалент властивостей, притаманних елементам сукупності. Кожний елемент сукупності характеризується багатьма ознаками, значення яких змінюється від елемента до елемента або від одного періоду до іншого. Ознака, яка набуває в межах сукупності різних значень, називається варіюючую (змінною, мінливою), а відмінність, коливання ознаки - варіацією. Наприклад, ознаки людини: вік, стать, сімейний стан, освіта тощо; ознаки підприємства: спеціалізація, форма власності, рентабельність виробництва і т.д.

Одні ознаки виражаються числами, інші — словесне, їх називають відповідно кількісними і атрибутивними. Атрибутивними називаються такі ознаки, окремі значення яких не виражаються числами. Серед атрибутивних ознак одні чітко окреслені (стать, професія, галузь, освіта), інші невизначені (суб'єктивні оцінки, твердження, думки). Кількісними називаються такі ознаки, ок­ремі значення яких виражаються числами (вік людини, розряд робітника, стаж роботи). За характером варіації кількісні ознаки поділяються на дискретні та неперервні. Дискретні ознаки мають лише окремі числові значення (розряд робітника, кількість дітей в сім'ї, кількість поверхів у будинку). Неперервні ознаки мають будь-які значення в певних межах варіації (вік людини, зарплата, ціна одиниці товару тощо).

Окремо взяті елементи будь-якої сукупності характеризуються практично необмеженим числом різних ознак. Які саме з цих ознак підлягають вимірюванню в конкретному випадку, залежить від мети дослідження.

Сукупність — це не механічне об'єднання елементів, а впорядкована система, кожний елемент якої являє собою єдність загального та одиничного, необхідного і випадкового. При об'єднанні елементів у сукупність виникають якісно нові системні властивості, які відбивають спільність і відмінність, сталість і мінливість, повторюваність і неповторність властивостей, зв'язків та співвідношень елементів. Системні властивості — суть статистичної закономірності.

Статистична закономірність виражає середній результат взаємодії значного числа однорідних явищ, тобто статистична закономірність не виражає властивості кожного явища окремо, а тільки в масових процесах, або в загальній системі.

Відображуючи характер дії об'єктивних законів розвитку суспільства в конкретних умовах простору і часу, статистичні закономірності проявляються по-різному, їх можна об'єднати в такі групи:

1. Закономірності розвитку (динаміки) явищ. Так, статистика свідчить про збільшення кількості населення Земної кулі, зростання тривалості життя людини тощо.

2. Закономірності розподілу елементів сукупності. Цс може бути розподіл населення за віком, сімей — за кількістю дітей, середньодушовим доходом.

3. Закономірності структурних зрушень. Прикладом може бути збільшення частки міського населення в загальній його чисельності.

4. Закономірності зв 'язку між: явищами. Наприклад, залежність продуктивності праці від фондоозброєності, собівартості продукції — від продуктивності праці, урожайності від родючості грунтів, попиту — від ціни на товар.

Статистична закономірність проявляється лише на підставі дослідження достатньо великої кількості одиниць спостереження. Лише за цієї умови проявляється закон великих чисел.

Закон великих чисел базується на загальному принципі, згідно з яким властивості об'єктивного світу яскраво проявляються у великій масі випадків. Зміст закону великих чисел зводиться до характеристики тенденції збільшення числа спостережень для одержання результату, що не залежить від випадку. Сам закон великих чисел не є регулятором масових процесів і явищ, і лише необхідною передумовою їх прояву.

Специфічна риса статистики — узагальнення даних. Пере­думовою та початком такого узагальнення має бути вимірюванння, тобто приписування явищу числових значень. Явища і процеси суспільного життя вивчаються статистикою за допомогою статистичних показників. Статистичний показник — це кількісна оцінка властивостей явища, що вивчається. Статистичні інформація створюється, передається і зберігається у вигляді показників. Статистичні показники характеризують кількісну сторону суспільних явищ і являють собою величину, яка виражена у відповідних одиницях вимірювання. Ці статистичні величини характеризують обсяги процесів, що вивчаються (чисельність робітників, обсяг виготовленої продукції), їх рівні (продуктивність праці, собівартість продукції), співвідношення (співвідношення між міським і сільським населенням, співвідношення явищ у часі і просторі).

Показник — одне із основних понять статистики, узагальнююча характеристика суспільних явищ і процесів, в якій поєднуються кількісна і якісна їх визначеність.

Якісна визначеність зумовлена суттю явищ і відображується назвою показника: врожайність пшениці, продуктивність праці, чисельність студентів тощо. Різновидність соціально-економічних явищ спричиняє існування безлічі різно­манітних за змістом показників.

Якісно визначений показник складається з моделі кількісної сторони явища, що вивчається, і числового значення. Модель розкриває статистичну структуру показника, встановлює "що, де, коли, і яким чином підлягає вимірюванню". У ній обґрунтову­ються одиниці виміру, технологія збору даних, обчислювальні операції. Оскільки статистика вивчає суспільні явища в конкретних умовах простору і часу, то значення будь-якого показника визначено щодо цих атрибутів.

Вірогідність статистичної інформації залежить від того, наскільки об'єктивно статистичний показник відображає соціально-економічну суть явища чи процесу, що вивчається. У вірогідності виділяють два аспекти — адекватність і точність.

Адекватність показника розглядається як спроможність відобразити саме ті властивості явищ, які передбачені програмою досліджень. Щоб показник відповідав своєму призначенню і виконував покладені на нього функції, на стадії його проектування проводиться логічне і статистичне обгрунтування, тобто теореичний аналіз абстрактних економічних категорій та розробка методології і методики кількісного вимірювання цих категорій.

Точність вимірювання залежить від статистичної структури показника, організації спостереження і обробки даних.

Статистична модель показника поєднує, з одного боку, якісну і кількісну визначеність економічних категорій, а з другого — адекватність і точність їх вимірювання (рис. 1.2.).

Інтервальні і моментні показники можуть бути як первинними, так і похідними.

Характерною особливістю первинних показників є адитивність, тобто можливість підсумовування. Похідні показники в більшості своїй неадитивні.

Щодо статистичної природи показники надзвичайно різноманітні. Вони поділяються за такими ознаками, як спосіб обчислення показника, часова визначеність, адитивність.

За способом обчислення розрізняють первинні і похідні (вто­ринні) показники. Первинні визначають зведенням даних статистичного спостереження і подають у формі абсолютних величин (кількість і сума вкладів населення в Ощадний банк). На базі первинних обчислюються похідні показники першого порядку (середній розмір вкладу), а при порівнянні останніх маємо похідні показники другого порядку (індекс середнього розміру вкладу).

За ознакою часу показники поділяють на інтервальні і мо-ментні. Інтервальні характеризують явище за певний час (день, декаду, місяць, рік). До моментник відносяться показники, що дають кількісну характеристику явищ на певний момент часу.

Будь-яке статистичне дослідження послідовно проходить три етапи. Перший етап — збір первинного матеріалу шляхом реєстрації фактів чи опитування респондентів. На другому етапі зібрані дані підлягають систематизації і групуванню — від характеристики окремих елементів переходять до узагальнюючих показників у формі абсолютних, відносних чи середніх величин. Третій етап передбачає аналіз варіації, динаміки, взаємозалежностей. За результатами аналізу висновки можуть бути описані в текстовій формі, подані у формі таблиць і графіків.

Етапи об'єднуються метою дослідження. На кожному із них використовують ті методи, які спроможні дати глибоку всебічну характеристику явищ, що вивчаються.

До основних прийомів і способів статистичного дослідження належать:

1. Статистичне спостереження — це збір первинного матеріалу шляхом реєстрації фактів. Масове статистичне спостереження дає інформаційну базу для статистичних узагальнень і характеристики об'єктивних закономірностей. Статистичні данімають безперечну доказову силу саме тому, що вони спираютьсяне на окремі факти, а на їх сукупність.

2. Статистичне зведення і групування матеріалів статистичного спостереження. Зібрані факти класифікують і систематизують, їх поділяють за ознаками відмінності і об'єднують за ознаками подібності. Найважливішим специфічним прийомом нацьому етапі дослідження є метод групування, за допомогою якого досліджувані явища поділяють на характерні групи і підгрупи. Наприклад, населення можна класифікувати за статтю, за соціальним станом, за місцем проживання тощо. За допомогою групувань виокремлюються характерні риси та різноякісні типи явищ.

3. Статистичний аналіз зведеного та опрацьованого матеріалу, в процесі якого виявляються закономірності та зв'язкисуспільних явищ. В арсеналі статистичних методів аналізу — методи вивчення варіації, диференціації та сталості, швидкості таінтенсивності розвитку, узагальнюючі індекси, регресійні моделі тощо. Специфічним для статистичного аналізу є застосуванняузагальнюючих показників — підсумкових, відносних і середніхвеличин, статистичних коефіцієнтів.

Аналітичні можливості статистичних методів поглиблюються завдяки використанню компактної та раціональної форми подання результатів узагальнення інформації та аналізу виявлених закономірностей. Такими формами є статистичні таблиці і графіки.

В статистиці широко застосовуються математичні методи. Це пояснюється тим, що статистика визначає величину, розміри суспільних явищ, вивчає їх кількісну сторону у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною. В статистиці застосовуються не Тільки правила арифметики та елементарної алгебри, але і методи вищої математики, зокрема теорії ймовірності, лінійної алгеб­ри та математичної статистики. Математика і статистика мають спільні методи обробки і оцінювання даних, але різні предмети пізнання. Математика вивчає закономірності масових явищ в абстрактній формі, а статистика як суспільна наука характеризує розміри і співвідношення суспільних явищ у конкретних умовах їх існування і розвитку.

Статистичний аналіз масових явищ і процесів є необхідною ланкою в системі управління економікою та державою в цілому. Передусім, за допомогою статистики здійснюється "зворотний зв'язок", тобто потік інформації йде від об'єкта до суб'єкта управління— керівництва підприємств, об'єднань, територіальних, галузевих і центральних органів влади. Без вірогідної, всебічної і своєчасної інформації ефективні управлінські рішення неможливі. Хто володіє інформацією, той володіє світом.

Як суспільна наука статистика не може розвиватись окремо від теоретичних наук про суспільство, зокрема економічної теорії та соціології. Спираючись на суть, якісну природу явищ, через узагальнення масових даних статистика вивчає характер і дію основних законів у реальному житті, проводить прогнозні розрахунки, які конче необхідні при обгрунтуванні напрямів соціально-економічної політики.

Суспільство в процесі свого розвитку ставить перед статистикою нові завдання, вимагає від неї більш широкого охоплення явищ і процесів суспільного життя. Це сприяє розвитку статистики і формуванню її галузей.