Недоліки

Загальним недоліком використання будь-якої радіонавігаційної системи є те, що за певних умов сигнал може не доходити до приймача, або приходити із значними спотвореннями або затримками. Наприклад, практично неможливо визначити своє точне місцезнаходження в глибині квартири усередині залізобетонної будівлі, в підвалі або в тунелі. Оскільки робоча частота GPS лежить в дециметровому діапазоні радіохвиль, рівень прийому сигналу від супутників може серйозно погіршитись під щільним листям дерев або через дуже велику хмарність. Нормальному прийому сигналів GPS можуть завадити перешкоди від багатьох наземних радіоджерел, а також від магнітних бур.

Невисокий нахил орбіт GPS (приблизно 55) серйозно погіршує точність в приполярних районах Землі, оскільки супутники GPS невисоко піднімаються над горизонтом.

Ку­щі і тон­ко­мір­ні де­ре­ва, які зат­руд­ня­ють про­ві­шу­ван­ня, ви­ру­бу­ють, а круп­ні де­ре­ва, що рос­туть на лі­нії ві­зу­ван­ня, об­хо­дять, за­те­су­ючи їх на 15-20 см з трьо­х сто­рін. Од­ну за­січ­ку роб­лять до ві­зир­ної лі­нії, дві ін­ші – пер­пен­ди­ку­ляр­но до неї. В лі­сах І гру­пи роб­лять ли­ше од­ну за­січ­ку, по­вер­ну­ту до лі­нії ві­зу­ван­ня, а в лі­со­пар­ках і ку­рор­тних лі­сах про­руб­ку ве­дуть без за­те­сок. За­да­ний нап­ря­мок при про­руб­ці про­сік і ві­зи­рів не­ве­ли­кої дов­жи­ни (до 1 км) у рів­нин­ній міс­це­вос­ті мож­на вит­ри­му­ва­ти візуальним ві­шен­ням лі­ній. При про­руб­ці дов­гих про­сік, а та­кож ко­рот­ких на пе­ре­сі­чен­ні міс­це­вос­ті нап­ря­мок руб­ки кон­тро­лю­ють те­одо­лі­том або бу­сол­лю.

Пер­шу ді­лян­ку про­сі­ки про­ру­бу­ють згід­но про­ек­тно­го нап­рям­ку виз­на­че­но­го приладом, вис­тав­ле­ним у по­чат­ко­вій точ­ці. По лі­нії ві­зу­ван­ня став­лять ві­хи за вка­зів­ка­ми спос­те­рі­га­ча. Да­лі прилад пе­ре­но­сять впе­ред і вста­нов­лю­ють його на міс­це од­нієї із віх. В цій точ­ці дво­ма на­пів­прийома­ми бу­ду­ють кут 180 ^о від нап­рям­ку на по­чат­ко­ву точ­ку.

В нап­рям­ку ві­зир­ної осі тру­би про­дов­жу­ють ру­бан­ня про­сі­ки і вста­нов­лен­ня віх. При та­ко­му спо­со­бі ро­бо­ти кож­на ді­лян­ка про­сі­ки від­хи­ляється від про­ек­тно­го нап­рям­ку не біль­ше ніж на ± 1 ^о, на ді­лян­ці 1 км від­хи­лен­ня від за­да­но­го нап­рям­ку мо­же бу­ти на 0,15 м.

Виз­на­ча­ють від­хи­лен­ня за до­по­мо­гою GPS, а та­кож спо­со­бом по­бу­до­ви ку­та як­що на лі­нії ві­зу­ван­ня не за­ли­шається круп­но­мір­них де­рев. Із-за впли­ву ко­лі­ма­ційної по­мил­ки, не­точ­нос­тей ві­зу­ван­ня від­хи­лен­ня кож­ної про­сі­ки від ра­ні­ше за­да­но­го нап­рав­лен­ня мож­ли­во до ± 10 ^о, що в лі­нійно­му від­но­шен­ні скла­дає 1,5 м.

Як­що при про­руб­ці про­сі­ки (ві­зи­ру) за­ли­ша­ють круп­но­мір­ні де­ре­ва, нап­ря­мок ру­бан­ня за­да­ють по­бу­до­вою ­по­чат­ко­во­го маг­ніт­но­го ази­му­та із то­чок, роз­мі­ще­них по­ряд з пройде­ни­ми де­ре­ва­ми. При цьому по­мил­ка мо­же ся­га­ти ± 1 ^о, що на 1 км про­сі­ки скла­дає 10 м.

Та­ким чи­ном, кон­троль пра­виль­нос­ті вит­ри­му­ван­ня нап­рям­ків про­руб­ки про­сік і ві­зи­рів спо­со­бом по­бу­до­ви ку­тів GPS дає за­до­віль­ні ре­зуль­та­ти, а при спо­со­бі по­бу­до­ви маг­ніт­них ази­му­тів мо­же при­вес­ти до по­ру­шен­ня пря­мо­кут­них квар­та­лів. Не мен­ше ніж че­рез кож­ні 2 км кон­тро­лю­ють пра­виль­ність вит­ри­му­ван­ня нап­рям­ків. Від­по­від­но до нор­ма­тив­них до­ку­мен­тів, лі­нію, що від­хи­ли­лась від за­да­но­го рум­ба на 2 ^о і біль­ше, про­ру­бу­ють за­но­во. Якість ро­бо­ти оці­ню­ють за­леж­но від точ­нос­ті вит­ри­му­ван­ня нап­рям­ків, дот­ри­ман­ня ви­мог до ши­ри­ни і якос­ті про­руб­ки (від­сут­ність пень­ків).

Те­ма 12. Ге­оде­зич­не про­ек­ту­ван­ня і виз­на­чен­ня
в на­ту­рі об'єктів лі­сов­по­ряд­ку­ван­ня
і лі­со­во­го гос­по­дар­ства

В за­галь­но­му виг­ля­ді про­ек­ту­ван­ня лі­со­сі­ки по­ля­гає в то­му, що на план­ше­ті (пла­ні) гра­фіч­ним спо­со­бом обчислюють пло­щу (ес­кіз­ний про­ект), приб­лиз­но рів­ну за­да­ній, по­тім не­дос­та­тню, при пот­ре­бі збіль­шу­ють чи змен­шу­ють.

Ви­го­тов­лен­ня лі­сов­по­ряд­ку­валь­но­го план­ше­ту

Ви­го­тов­лен­ня ори­гі­на­лу лі­сов­по­ряд­ку­валь­но­го план­ше­ту вклю­чає його під­го­тов­ку, ство­рен­ня ге­оде­зич­ної ос­но­ви, скла­дан­ня, вик­рес­лен­ня і офор­млен­ня.

Під­го­тов­ка план­ше­ту скла­дається із нак­лейки на по­лот­но ви­со­ко­якіс­но­го крес­лярсь­ко­го па­пе­ру і роз­бив­ки пря­мо­кут­ної сіт­ки. З ме­тою по­пе­ре­джен­ня де­фор­ма­ції па­пір нак­леюють за мі­сяць до ро­бо­ти на ньому.

Під­го­тов­ка ге­оде­зич­ної ос­но­ви. Ме­та ро­бо­ти – виз­на­чи­ти і на­нес­ти на план­шет не­об­хід­ну кіль­кість пун­ктів зні­маль­ної ме­ре­жі, як ос­но­ви для зйом­ки квар­таль­но-ві­зир­них і внут­рішньо­к­вар­таль­ної си­ту­ації. Ге­оде­зич­ну ос­но­ву го­ту­ють як до ви­їз­ду на польо­ві ро­бо­ти (за на­яв­ни­ми ма­те­рі­ала­ми), так і в про­це­сі їхньо­го ви­го­тов­лен­ня (за ре­зуль­та­та­ми ви­мі­рю­ван­ня на міс­це­вос­ті). При цьому ви­ко­рис­то­ву­ють ка­та­ло­ги ко­ор­ди­нат пун­ктів дер­жав­ної ге­оде­зич­ної ме­ре­жі і ме­реж згу­щен­ня, ге­ог­ра­фіч­ні кар­ти, ма­те­рі­али фо­тот­ри­ан­гу­ля­ції, на­яв­ні ма­те­рі­али суміжних зем­ле­ко­рис­ту­вань і по­пе­редньо­го лі­сов­по­ряд­ку­ван­ня.

Еко­но­міч­но більш ви­гід­но під­го­тов­лю­ва­ти ге­оде­зич­ну ос­но­ву за ре­зуль­та­та­ми по­пе­редньо ви­ко­на­них ро­біт, за кар­та­ми і аеро­фо­тоз­нім­ка­ми.

За то­пог­ра­фіч­ни­ми кар­та­ми го­ту­ють ос­но­ву план­ше­ту з ви­ко­рис­тан­ням ма­ло­ди­фор­мо­ва­них ти­раж­них від­тис­ків. Найбільш зруч­но ви­ко­рис­то­ву­ва­ти кар­ту од­на­ко­во­го з план­ше­том мас­шта­бу. У та­ко­му ви­пад­ку на неї на­но­сять рам­ки план­ше­тів, а на план­ше­ти та­ку ж пря­мо­кут­ну сіт­ку, як на кар­ті. З кар­ти ко­піюють на план­шет квар­таль­ну сіт­ку, до­ро­ги, гід­рог­ра­фію, хреб­то­ві і во­доз­лив­ні лі­нії і всі ін­ші орієнти­ри, а та­кож план­шет­ні рам­ки.

При ви­ко­рис­тан­ні карт мас­шта­бу мен­шо­го, ніж ма­сив план­ше­ту, орієнти­ри ко­піюють з кар­ти за до­по­мо­гою оп­тич­них про­ек­ційних при­ла­дів. Ме­жі лі­со­вих ма­си­вів пе­ре­но­сять як і ін­ші об'єкти. Як­що за кар­тою во­ни не роз­піз­на­ють­ся, їх по­ка­зу­ють на план­ше­ті за ге­оде­зич­ни­ми да­ним су­між­них зем­ле­ко­рис­ту­вань або за ре­зуль­та­та­ми зйом­ки із спе­ці­аль­но прок­ла­де­них те­одо­літ­них хо­дів. Точ­ки по­во­ро­ту кор­до­нів нак­ла­да­ють на план за їх­ні­ми ко­ор­ди­на­та­ми або за ви­ко­пі­ров­ка­ми з пла­нів су­між­них зем­ле­ко­рис­ту­вань, при­вів­ши їх по­пе­редньо до мас­шта­бу план­ше­ту.

Найбільш по­ши­ре­ний спо­сіб ство­рен­ня ге­оде­зич­ної ос­но­ви план­ше­тів – за аеро­фо­тоз­нім­ка­ми. Як­що пла­но­ву і ви­сот­ну під­го­тов­ку знім­ків ви­ко­ну­ють польо­ви­ми ге­оде­зич­ни­ми спо­со­ба­ми, то за аеро­фо­тоз­нім­ка­ми поділяють фо­топ­ла­ни на рів­нин­ні райони і ор­то­фо­топ­ла­ни – на гірсь­кі райони. Як­що не­об­хід­но, на рів­нин­ні райони ви­го­тов­ля­ють уточ­не­ні фо­тос­хе­ми, а на гірсь­кі – крес­лярсь­кі пла­ни. В до­пов­нен­ня до карт або за­мість них ви­ко­рис­то­ву­ють фо­топ­ла­ни і крес­лярсь­кі пла­ни по­пе­редньо­го лі­сов­по­ряд­ку­ван­ня, а та­кож пла­ни і фо­топ­ла­ни з ме­жа­ми су­між­них зем­ле­ко­рис­ту­вань.

Ви­го­тов­лен­ня фо­топ­ла­нів, фо­тос­хем і крес­лярсь­ких пла­нів вклю­чає та­кі про­це­си: польо­ву або ка­ме­раль­ну під­го­тов­ку знім­ків, фо­тог­рам­мет­рич­не згу­щен­ня опор­ної сіт­ки, ство­рен­ня фо­топ­ла­нів (ор­то­фо­топ­ла­нів) або крес­лярсь­ких пла­нів, на­не­сен­ня і вик­рес­лен­ня нав­ко­лиш­ніх меж, план­шет­них ра­мок і ін­ших квар­таль­них лі­ній.

Для ви­го­тов­лен­ня план­ше­тів на ос­но­ві да­них по­пе­редньо­го лі­сов­по­ряд­ку­ван­ня і но­вої зйом­ки не­об­хід­не по­го­джен­ня з ор­га­на­ми зем­лев­по­ряд­ку­вань по­ло­жен­ня нав­ко­лиш­ніх меж під­по­ряд­ко­ва­но­го лі­со­во­го ма­си­ву.

Як­що нав­ко­лиш­ні ме­жі ма­ють ве­ли­ку про­тяж­ність, за­галь­ний по­лі­гон роз­би­ва­ють на більш мен­ші по­лі­го­ни – план­ше­ти; на кож­ний з них скла­да­ють ок­ре­му ві­до­мість ко­ор­ди­нат. При скла­дан­ні ві­до­мос­тей пе­ре­ві­ря­ють, чи од­на­ко­во орієнто­ва­ні лі­нії різ­них зем­ле­ко­рис­ту­вань, су­між­них з дер­жліс­фон­дом. В ін­шо­му ви­пад­ку зна­хо­дять різ­ни­цю ди­рек­ційних ку­тів меж од­нієї і тієї ж ді­лян­ки; на да­ну ве­ли­чи­ну змі­ню­ють ди­рек­ційні ку­ти лі­ній час­ти­ни ме­жі, мен­шої про­тяж­нос­ті, а за но­ви­ми ку­та­ми об­чис­лю­ють кор­до­ни ме­же­вих зна­ків ді­лян­ки.

При на­яв­нос­ті гар­но збе­ре­же­них план­ше­тів по­пе­редньо­го лі­сов­по­ряд­ку­ван­ня і від­сут­нос­ті змін у кор­до­нах влаш­то­ву­ва­но­го ма­си­ву, точ­ки із ста­ро­го план­ше­ту пе­ре­ко­лю­ють на но­вий, пе­ре­ві­ря­ють дов­жи­ни лі­ній. У ви­пад­ку силь­но­го зно­шен­ня і де­фор­ма­цій ста­рих пла­нів, нав­ко­лиш­ні кор­до­ни і квар­таль­ну сіт­ку на­но­сять на но­ві план­ше­ти за по­пе­ред­ні­ми ге­ода­ни­ми.

Ство­рен­ня ге­оде­зич­ної ос­но­ви ме­то­дом прок­ла­дан­ня те­одо­літ­них хо­дів ви­ко­ну­ють при від­сут­нос­ті на влаш­то­ву­ва­них об'єктах карт, аеро­фо­тоз­нім­ків і ге­ода­них су­між­них зем­ле­ко­рис­ту­вань. Цей ме­тод зас­то­со­ву­ють час­ті­ше всьо­го при пер­вин­но­му лі­сов­по­ряд­ку­ван­ні особ­ли­во цін­них на­са­джень – пар­ків і лі­со­пар­ків, ку­рор­тних лі­сів та ін. Польо­ві ге­оде­зич­ні ви­мі­рю­ван­ня ви­ко­ну­ють піс­ля ус­та­нов­ки кор­дон­них і квар­таль­них стов­пів. Точ­ки і лі­нії ге­оде­зич­ної ос­но­ви, на­не­се­ні на план­шет олів­цем, піс­ля ре­тель­ної пе­ре­вір­ки вик­рес­лю­ють туш­шю. По­тім про­во­дять на план­ше­ті цен­траль­ний іс­ти­нний ме­ри­ді­ан або лі­нію, па­ра­лель­ну осьо­во­му ме­ри­ді­ану зо­ни, про що роб­лять від­по­від­ний за­пис.

Скла­дан­ня план­ше­ту -це пе­ре­не­сен­ня на нього лі­со­вої си­ту­ації, от­ри­ма­ної при зйом­ці і так­са­ції. На фо­топ­лан (фо­тос­хе­му) пе­ре­но­сять ре­зуль­та­ти то­пог­ра­фіч­но­го і лі­со­во­го де­шиф­ру­ван­ня аеро­фо­тоз­нім­ків і фо­то­аб­ри­сів (ро­бо­чих знім­ків) по іден­тич­них кон­ту­рах.

На гра­фіч­ний план си­ту­ацію на­но­сять за да­ни­ми польо­вих жур­на­лів, аб­ри­сів (фо­то­аб­ри­сів), фо­топ­ла­нів і фо­тос­хем за до­по­мо­гою крес­лярсь­ких інстру­мен­тів, кар­тог­ра­фіч­них і фо­тог­рам­мет­рич­них про­ек­ційних при­ла­дів у спе­ці­аль­них ла­бо­ра­то­рі­ях. Піс­ля зве­ден­ня план­шет­них ра­мок і об­чис­лен­ня площ, план вик­рес­лю­ють прийня­ти­ми умов­ни­ми зна­ка­ми.

З нього ви­го­тов­ля­ють на про­зо­ро­му ма­те­рі­алі ви­дав­ни­чий ори­гі­нал. Ви­да­ні ко­пії і сам план­шет зда­ють­ся ор­га­нам лі­со­во­го гос­по­дар­ства. Їх, заз­ви­чай, збе­рі­га­ють в пап­ках роз­мі­ром 615 × 615 мм.

Прак­тич­не за­нят­тя № 12.1

Те­ма. Про­ек­ту­ван­ня лі­со­сі­ки за­да­ної пло­щі

Ме­та:

1. Фор­му­ван­ня на­ви­ків і вмінь об­чис­лен­ня не­дос­та­чі або за­лиш­ку пло­щі ме­то­дом три­кут­ни­ка або тра­пе­ції.

2. Прид­бан­ня знань ме­то­дів про­ек­ту­ван­ня пло­щі за­да­ної ве­ли­чи­ни.

При­ла­ди та ма­те­рі­али

1. Тран­спор­ти­ри ге­одезич­ні.

2. Об­чис­лю­валь­ні ма­ши­ни.

3. Лі­нійки, олів­ці.

Ме­то­дич­ні вка­зів­ки

· по­чат­ко­ви­ми да­ни­ми для ви­ко­нан­ня ро­боти є ін­ди­ві­ду­аль­ні зав­дан­ня, зраз­ки яких пред­став­ле­ні в табл. 4. 1;

· ви­ко­нан­ня завдань про­во­дить­ся у пос­лі­дов­нос­ті, вка­за­ній у даній інструкції.

Пос­лі­дов­ність ви­ко­нан­ня ро­бо­ти

Зав­дан­ня 1. За ко­ор­ди­на­та­ми по­бу­ду­ва­ти квар­тал, знайти його пло­щу.

Зав­дан­ня 2. Від­клас­ти лі­со­сі­ку за­да­ної пло­щі.

Мас­штаб пі­діб­ра­ти са­мос­тійно.

Таблиця 4.1