Обчислення проектних відміток

, де і – проектний нахил, l – віддаль.

Наприклад:

2. Об­чис­лен­ня від­зна­чок Зем­лі.

_– да­но (відмітка ре­пе­ра по­чат­ко­ва);

+ h_{вип­рав­ле­не}, де h_{випр . –} пе­ре­ви­ще­не вип­рав­ле­не.

3. Про­ек­ту­ван­ня по про­фі­лю

Об­чис­лен­ня від­зна­чок про­ек­тних.

= +3 м, де Н³ – відмітка Зем­лі; і = 3 м (про­ек­тний на­хил)

Н_наст = Н_по­пер + і S, S – від­даль від точ­ки Н₁ (по­пе­редньої) до да­ної.

Ро­бо­чі відмітки (h) – різ­ни­ця між про­ек­тною відміткою і відміткою зем­лі, тоб­то

Н_роб = Н^{п –} Н³

План тра­си бу­ду­ють ви­ко­рис­то­ву­ючи го­ри­зон­таль­ний і вер­ти­каль­ний мас­шта­би, при­чо­му го­ри­зон­таль­ний у 5-10 раз мен­ший від вер­ти­каль­но­го (рис. 50). При тех­ніч­но­му ні­ве­лю­ван­ні вста­нов­ле­ні до­пус­ки: різ­ни­ця чор­но­го і чер­во­но­го бо­ків по­вин­ні від­різ­ня­тись не біль­ше як на ± 5 мм.

Таблиця 3.2.

Відмітки ви­сот опор­них то­чок ре­пе­рів, мм (ва­рі­ан­ти)

№ ва­рі­ан­та	Rр	Rр	№ ва­рі­ан­та	Rр	Rр
0 і 50			25 і 75
1 і 51			26 і 76
2 і 52			27 і 77
3 і 53			28 і 78
4 і 54			29 і 79
5 і 55			30 і 80
6 і 56			31 і 81
7 і 57			32 і 82
8 і 58			33 і 83
9 і 59			34 і 84
10 і 60			35 і 85
11 і 61			36 і 86
12 і 62			37 і 87
13 і 63			38 і 88
14 і 64			39 і 89
15 і 65			40 і 90
16 і 66			41 і 91
17 і 67			42 і 92
18 і 68			43 і 93
19 і 69			44 і 94
20 і 70			45 і 95
21 і 71			46 і 96
22 і 72			47 і 97
23 і 73			48 і 98
24 і 74			49 і 99

Рис. 50. Зразок оформлення поздовжнього профілю траси лісовозної дороги від ПК 0 до ПК 3

Ні­ве­лю­ван­ня за квад­ра­та­ми

Щоб на­нес­ти на план рельєф зем­ної по­вер­хні, тре­ба ви­ко­на­ти зйом­ку ді­лян­ки міс­це­вос­ті і от­ри­ма­ти да­ні про пла­но­ве і ви­сот­не по­ло­жен­ня ха­рак­тер­них то­чок рельєфу на да­ній ді­лян­ці. Ха­рак­тер­ни­ми точ­ка­ми і лі­ні­ями рельєфу є вер­ши­ни гір і під­ви­щень, дно кот­ло­вин, се­ре­ди­на сід­ло­вин, пе­ре­ги­ни схи­лів, осі ло­щин і во­до­роз­діль­ні лі­нії.

Зйом­ку рельєфу на рів­но­му та не­рів­но­му за роз­мі­ра­ми майдан­чи­ках час­то ве­дуть спо­со­бом су­ціль­но­го ні­ве­лю­ван­ня її за квад­ра­та­ми. Для цього на міс­це­вос­ті ді­лян­ку роз­би­ва­ють те­одо­лі­том або го­ні­омет­ром і стріч­кою на квад­ра­ти з дов­жи­ною сто­рін від 10 до 150-200 м, за­леж­но від ха­рак­те­ру рельєфу і мас­шта­бу. Чим склад­ні­ший рельєф міс­це­вос­ті і біль­ший мас­штаб, тим мен­ші по­вин­ні бу­ти сто­ро­ни квад­ра­тів. При роз­бив­ці ді­лян­ки міс­це­вос­ті на квад­ра­ти спо­чат­ку бу­ду­ють ос­нов­ний пря­мо­кут­ник 1…5…8…12…1 і ви­мі­рю­ють ази­мут од­нієї із сто­рін. Од­но­час­но при ви­мі­рю­ван­ні сто­рін на них від­кла­да­ють пот­ріб­ної дов­жи­ни сто­ро­ни квад­ра­тів 1-2, 2-3, 3-4 і т. д. По­тім про­ві­шу­ють лі­нії 2…11, 3…10, 4…9 і на них від­кла­да­ють прийня­ті від­да­лі. Вер­ши­ни квад­ра­тів 15, 16, 17 і 18, 19, 20, от­ри­ма­ні за ци­ми лі­ні­ями, по­вин­ні зна­хо­ди­ти­ся та­кож в ство­рах го­ри­зон­таль­них лі­ній 14…6 і 13…7. На всіх вер­ши­нах квад­ра­тів за­би­ва­ють­ся кіл­ки і на сто­рож­ках за­пи­су­ються но­ме­ри вер­шин.

Ні­ве­лю­ван­ня про­во­дять із се­ре­ди­ни кож­но­го квад­ра­ту, як­що сто­ро­ни його не мен­ші 100 м. Як­що ж сто­ро­ни квад­ра­тів не­ве­ли­кі 10-20 м, то їх гру­пу­ють у квад­ра­ти ве­ли­ких роз­мі­рів і ні­ве­лю­ван­ня про­во­дять із се­ре­ди­ни ве­ли­ких квад­ра­тів. При цьому вер­ши­ни ма­лих квад­ра­тів ні­ве­лю­ють як про­між­ні точ­ки. Від­лі­ки з рейок на вер­ши­нах квад­ра­тів за­пи­су­ють на схе­ма­тич­но­му крес­лен­ні в се­ре­ди­ні квад­ра­ту для кож­ної вер­ши­ни. По­ря­док ні­ве­лю­ван­ня квад­ра­тів вка­за­ний римсь­ки­ми циф­ра­ми. Кон­тро­лем пра­виль­нос­ті від­лі­ків слу­жить рів­ність сум взя­тих нав­хрест від­лі­ків за за­галь­ни­ми сто­ро­на­ми су­між­них квад­ра­тів. Нап­рик­лад, для сто­ро­ни 2-15 маємо (731+2104) – (284+2550) = 1 мм. До­пус­ти­ме роз­хо­джен­ня не біль­ше 4 мм.

Для об­чис­лен­ня від­зна­чок вер­шин квад­ра­тів спо­чат­ку ув'язу­ють пе­ре­ви­щен­ня за зов­ніш­нім зам­кну­тим хо­дом 1…5…8…12…1, а по­тім за внут­ріш­ні­ми лі­ні­ями 2…11, 3…10 і т. д. Відмітку од­нієї вер­ши­ни для об­чис­лен­ня нас­туп­них прийма­ють умов­ною або її об­чис­лю­ють із прив'яз­ки до ре­пе­ра. Внас­лі­док ні­ве­лю­ван­ня крес­лять план усіх квад­ра­тів у за­да­но­му мас­шта­бі і бі­ля їх­ніх вер­шин під­пи­су­ють відмітки, за яки­ми по­тім вик­рес­лю­ють го­ри­зон­та­лі.

Роз­гля­не­мо гра­фіч­ний спо­сіб про­ве­ден­ня на пла­ні го­ри­зон­та­лей за до­по­мо­гою па­лет­ки, на якій го­ри­зон­таль­ні лі­нії на рів­них від­да­лях од­на від дру­гої. Від­да­лі між лі­ні­ями ви­би­ра­ють за­леж­но від мас­шта­бу пла­ну і кру­тиз­ни схи­лів. Зде­біль­шо­го за­го­тов­ля­ють кіль­ка па­ле­ток з різ­ни­ми ін­тер­ва­ла­ми між па­ра­лель­ни­ми лі­ні­ями, нап­рик­лад: 5, 3, 1 мм, на ви­па­док, як­що на пла­ні в на­яв­нос­ті є різ­ко від­мін­ні схи­ли – по­ло­гі і кру­ті.

Го­ри­зон­таль­ні лі­нії на па­лет­ці під­пи­су­ють пос­лі­дов­ни­ми відзначка­ми го­ри­зон­та­лей, по­чи­на­ючи від мен­шої до відмітки са­мої низь­кої точ­ки на пла­ні всіх квад­ра­ті і за­кін­чу­ючи більшою. Нап­рик­лад, як­що сі­чен­ня рельєфу рів­не 0,5 м, са­ма низь­ка точ­ка на пла­ні – 77,30 м і са­ма ви­со­ка 81,21 м, то відзначки го­ри­зон­таль­них лі­ній на па­лет­ці під­пи­су­ють відмітка­ми го­ри­зон­та­лей 77,0; 77,5; 78,0…81,5 м.

Для виз­на­чен­ня по­ло­жен­ня го­ри­зон­та­лей че­рез 0,5 м на сто­ро­ні квад­ра­ту з відзначка­ми вер­шин 78,86 м і 8,68 м на пла­ні нак­ла­да­ють па­лет­ку і по­вер­та­ють її так, щоб вер­ши­на квад­ра­ту 78,86 опи­ни­лась між го­ри­зон­таль­ни­ми лі­ні­ями з під­пи­са­ми від­зна­чок 78,50 і 79,0 (ближ­че до 79,0), а вер­ши­на 80,68 м – між го­ри­зон­таль­ни­ми лі­ні­ями з під­пи­сами 80,5 і 81,0 м (ближ­че до 80,5 м). По­тім на­ко­лю­ють гол­кою точ­ки пе­ре­сі­чен­ня сто­ро­ни квад­ра­ту з го­ри­зон­та­ля­ми 79,0; 79,5; 80,0; 80,5 м; це бу­дуть точ­ки ви­хо­ду го­ри­зон­та­лей на сто­ро­ни квад­ра­ту. Так са­мо зна­хо­дять точ­ки від­по­від­них го­ри­зон­та­лей на всіх сто­ро­нах квад­ра­тів. От­ри­ма­ні точ­ки з од­на­ко­ви­ми ви­со­та­ми з'єдну­ють плав­ни­ми кри­ви­ми лі­ні­ями – го­ри­зон­та­ля­ми.

По­ло­жен­ня то­чок ви­хо­ду го­ри­зон­та­лей на сто­ро­нах квад­ра­тів мож­на виз­на­чи­ти об­чис­лен­ням. Нап­рик­лад, на сто­ро­ні квад­ра­ту дов­жи­ною на пла­ні 15 мм між вер­ши­на­ми з відмітка­ми 79,0; 79,5; 80,0 м (див. мал. 2 а).

Спо­чат­ку зна­хо­дять по­ло­жен­ня крайніх го­ри­зон­та­лей 79,0 і 80,5 м на сто­ро­ні квад­ра­ту. Для цього виз­на­ча­ють від­даль х ₁ від вер­ши­ни квад­ра­ту з відміткою 78,86 м до ближ­чої го­ри­зон­та­лі 79,0 м із про­пор­ції: від­даль х ₁ у стіль­ки ра­зів мен­ша від дов­жи­ни всієї сто­ро­ни квад­ра­ту (15 мм), у скіль­ки ра­зів пе­ре­ви­щен­ня між го­ри­зон­тал­лю і відміткою ближ­чої вер­ши­ни квад­ра­ту (79,0‑78,86 = 0,17 м), квад­ра­ту (80,68‑78,86 = 1,82), тоб­то

Так са­мо виз­на­ча­ють від­даль х ₂ дру­гої крайньої го­ри­зон­та­лі 80, 5 м від ближ­чої вер­ши­ни з відміткою 80,68 м.

Від­клав­ши знайде­ні від­да­лі на сто­ро­ні квад­ра­ту від від­по­від­них вер­шин, от­ри­му­ють на ній ви­хо­ди го­ри­зон­та­лей 79,0 і 80,5 м. Від­да­лі між точ­ка­ми крайніх го­ри­зон­та­лей між ни­ми (79,5 і 80,0).

Так са­мо об­чис­лю­ють і от­ри­му­ють по­ло­жен­ня го­ри­зон­та­лей на всіх ін­ших сто­ро­нах квад­ра­тів.

Прак­тич­не за­нят­тя № 9.3

Те­ма. Ні­ве­лю­ван­ня площ.

Ме­та:

1. Фор­му­ван­ня вмінь і на­ви­ків по­бу­до­ви пла­ну в го­ри­зон­та­лях

При­ла­ди та ма­те­рі­али

1. Вос­ків­ка для ін­тер­по­ля­ції.

2. Крес­лярсь­кі при­лад­дя.

Хід ро­бо­ти

1. На крес­лярсь­ко­му па­пе­рі роз­мі­ром А4 бу­ду­ють план-сіт­ку квад­ра­тів і ну­ме­ру­ють­ся їх вер­ши­ни. Сто­ро­ни квад­ра­тів прийня­то по 100 м. Мас­штаб пла­ну 1: 2000. При кож­ній вер­ши­ні квад­ра­ту ви­пи­су­ють­ся відмітки, взя­ті з табл. 3.3 або 3.4.

2. За відмітка­ми вер­шин квад­ра­тів про­во­дять­ся на пла­ні го­ри­зон­та­лі гра­фіч- ним спо­со­бом і час­тко­во шля­хом об­чис­лен­ня.

3. Бу­дується про­філь за да­ною лі­нією АС на пла­ні в го­ри­зон­та­лях (рис. 51).

Офор­млен­ня пла­ну

План офор­мляється чор­ною туш­шю. Лі­нію АС про­во­дять чер­во­ною туш­шю. Сіт­ку квад­ра­тів вик­рес­лю­ють синьою або зе­ле­ною туш­шю, тов­щи­ною 0,1- 0,2 мм і ви­пи­су­ють відмітки вер­шин квад­ра­тів чор­ним кольо­ром.

Го­ри­зон­та­лі вик­рес­лю­ють ко­рич­не­вим або чер­во­ним кольо­рами. Та­ким же кольо­ром під­пи­су­ють го­ри­зон­та­лі: нап­рик­лад: – 20 –. Циф­ри по­вин­ні бу­ти по­вер­ну­ті у бік під­ви­щен­ня міс­це­вос­ті. Тов­щи­на го­ри­зон­та­лей – 0,1 мм. Рельєф на пла­ні по­ка­зу­ють із сі­чен­ням – 0,5 мм.

Таблиця 3.3

Ви­со­ти точок ні­ве­лю­ван­ня за квад­ра­та­ми (ва­рі­ан­ти)

Зак­ла­ден­ня при се­чен­ні 0,5 м			12,5	8,4	6,2	5,0	4,2 м
Зак­ла­ден­ня при се­чен­ні 1,0 м	100,0	50,0	25,0	16,7	12,5	10,0	8,33 м
На­хи­ли в ти­сяч­них, %

№ вер­шин (за рис. 5)	Прик­ла­ди
Відмітки, м
	20,00	31,41	50,11	51,40	58,50	24,60	70,50	60,30	70,15	75,20
	20,86	32,27	49,65	50,79	57,88	25,83	72,90	61,12	69,16	76,88
	21,13	32,54	49,39	50,63	57,72	22,89	73,40	60,12	69,21	74,92
	21,77	33,19	48,94	51,92	59,02	26,41	73,15	58,56	67,75	72,97
	22,18	33,60	49,04	51,65	58,76	30,10	73,65	59,26	70,06	73,08
	22,76	34,18	49,78	50,94	58,05	25,86	73,85	57,91	71,70	73,18
	22,41	33,85	50,17	50,90	58,00	23,42	75,81	56,70	71,95	74,06
	22,15	33,56	50,07	50,81	57,92	25,65	74,31	56,86	73,25	73,77
	21,65	33,06	49,24	50,31	57,49	27,49	72,44	57,47	72,52	73,56
	20,78	32,20	49,73	52,49	59,60	28,28	72,30	58,73	70,60	74,38
	21,40	32,84	49,30	52,38	59,51	28,60	74,06	58,98	71,46	75,17
	21,65	33,03	48,96	52,46	59,56	27,44	75,72	57,65	70,16	74,71
Сі­чен­ня	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	1,0	1,0	1,0	1,0	1,0

Таблиця 3.4

Ви­со­ти то­чок ні­ве­лю­ван­ня за квад­ра­та­ми

№ точ­ки	Ва­рі­ан­ти
	38,4	19,6	24,5	13,8	16,7	26,0	11,0	32,9	15,9	35,9
	39,7	20,2	26,2	13,9	14,9	24,2	12,4	31,8	14,6	36,4
	39,2	23,2	27,1	14,4	15,6	23,2	11,6	32,9	13,4	34,8
	38,3	24,8	26,6	14,7	17,3	24,9	9,7	33,9	12,3	33,7
	40,1	22,8	25,4	13,5	19,1	26,8	10,6	33,3	11,4	34,7
	39,6	22,4	25,6	12,8	18,1	27,5	10,3	29,2	14,6	34,3
	37,9	23,6	27,3	14,2	16,6	28,2	11,2	30,0	15,2	33,6
	40,4	26,6	26,4	13,4	14,1	27,0	12,3	32,9	13,8	32,5
	39,9	23,8	25,3	12,2	16,5	25,3	13,4	33,3	12,6	34,1
	41,7	22,1	24,1	13,0	18,0	24,9	11,3	32,1	11,7	33,5
	40,5	20,3	26,3	13,1	16,8	26,8	8,5	31,3	13,5	36,2
	39,1	21,4	28,5	12,9	14,9	25,9	10,6	32,6	13,9	35,6
	39,6	23,4	27,9	12,1	15,6	26,3	19,1	31,3	12,7	36,3
	37,8	22,0	26,3	10,8	17,8	26,5	11,4	30,3	11,5	37,4
	38,6	19,5	25,6	10,7	19,5	25,8	12,2	28,2	10,3	35,8
	39,6	21,2	25,2	12,0	17,6	25,5	9,6	33,3	14,4	36,4
	40,5	23,6	27,1	10,5	16,1	26,2	8,7	30,4	15,2	36,5
	43,0	26,5	26,8	12,4	17,7	26,9	11,2	32,4	13,6	34,3
	41,2	23,5	27,2	13,0	19,0	24,2	12,5	31,8	12,3	35,7
	40,7	20,8	26,3	13,5	17,6	25,3	10,4	32,4	11,4	33,6
	38,2	20,0	27,1	11,3	18,9	25,0	11,0	34,9	15,2	35,4
	38,4	22,2	28,4	13,1	17,4	24,9	10,7	32,5	14,3	34,8
	40,3	23,9	27,2	14,6	15,2	23,6	10,3	33,1	13,2	35,8
	43,3	22,5	28,5	14,0	17,9	23,1	11,4	30,8	12,1	34,5
	39,4	20,4	27,1	15,1	19,0	24,5	11,8	30,4	11,2	34,2

Рис. 51. Зразок виконання камеральних робіт нівелювання площі по квадратах

Роз­діл 4. Аеро­фо­то­то­пог­ра­фіч­на зйом­ка

Те­ма 10. Ос­но­ви аеро­фо­то­то­пог­ра­фіч­ної зйом­ки

1. Суть аеро­фо­то­то­пог­ра­фіч­ної зйом­ки

Аеро­фо­тоз­ні­мок – це фо­тог­ра­фіч­не зоб­ра­жен­ня міс­це­вос­ті, одер­жа­не аеро­фо­то­апа­ра­том (АФА) із лі­та­ка або ін­шо­го лі­таль­но­го апа­ра­ту на не­га­ти­ві і від­дру­ко­ва­ного з нього на па­пе­рі. Фо­тог­ра­фу­ван­ня міс­це­вос­ті здійснюється для ство­рен­ня карт і пла­нів. У за­галь­но­му фо­тог­ра­фу­ван­ня про­во­дить­ся за 1 рік до по­чат­ку лі­сов­по­ряд­ку­ван­ня.

2. Ви­ди аеро­фо­тоз­нім­ків

1. За­леж­но від роз­мі­щен­ня в прос­то­рі оп­тич­ної осі АФА в мо­мент фо­тог­ра­фу­ван­ня знім­ки ді­лять­ся на пла­но­ві і ви­сот­ні (пер­спек­тив­ні).

Пла­но­ві знім­ки: в мо­мент фо­тог­ра­фу­ван­ня оп­тич­на вісь АФА від­хи­ле­на від вер­ти­ка­лі не біль­ше ніж на 3⁰. Пла­но­ві АФЗ є ос­нов­ни­ми.

Пер­спек­тив­ні знім­ки: в мо­мент фо­тог­ра­фу­ван­ня оп­тич­на вісь АФА зна­хо­дить­ся під на­хи­лом, тоб­то під ку­том біль­ше 3⁰. Пер­спек­тив­ні знім­ки, ви­ко­рис­то­ву­ють­ся як додаткові до пла­но­вих.

2. За­леж­но від приз­на­чен­ня аеро­фо­тоз­нім­ки бу­ва­ють пло­щі і мар­шру­ту.

АФЗ пло­щі пе­рек­ри­ва­ють­ся на 30-40 %, а АФЗ мар­шру­ту 60-70 %.

АФЗ мар­шру­ту – це зйом­ка до­ріг, міжквартальних просік і т.д.

3. За­леж­но від фо­то­ма­те­рі­алів АФЗ бу­ва­ють чор­но-бі­лі, кольо­ро­ві і спек­тро­зо­наль­ні.

Найбільш якіс­ні спек­тро­зо­наль­ні аеро­фо­тоз­нім­ки, хоч кольо­ри на них умов­ні, час­то не від­по­ві­да­ють на­ту­раль­ним. Хвойні по­ро­ди зоб­ра­жу­ють­ся близь­ким до на­ту­ри зе­ле­ним кольо­ром, а лис­тя­ні – оран­же­вим, чер­во­ним або жов­то-оран­же­вим з різ­ни­ми від­тін­ка­ми.

Важ­ли­ва оз­на­ка кла­си­фі­ка­ції аеро­фо­тоз­нім­ків – їх мас­штаб. Чим він біль­ший, тим біль­ше ін­фор­ма­ції дає зні­мок. Але не зав­жди мож­ли­во і еко­но­міч­но до­ціль­но збіль­шен­ня мас­шта­бу. Це ве­де до збіль­шен­ня кіль­кос­ті знім­ків і збіль­шен­ня вар­тос­ті їхньо­го оп­ра­цю­ван­ня.

У лі­сов­по­ряд­ку­ван­ні вста­нов­ле­ні нас­туп­ні мас­шта­би по­віт­ря­но­го фо­тог­ра­фу­ван­ня:

Роз­ряд лі­сов­по­ряд­ку­ван­ня І-ІІ ІІІ

Мас­штаб аеро­фо­тозйом­ки 1:10000 1: 15000