Сутність кадрового менеджменту й напрямки його розвитку

Перш ніж розглядати методологічні аспекти навчальної дисципліни, варто з’ясувати, що таке «кадровий менеджмент»?

Уважний погляд на сферу матеріального виробництва, на будь–яку спільну, колективну діяльність у межах конкретної організації дає можливість зафіксувати, що кадровий менеджмент як процес управління трудовим колективом є повсякденною реальністю. Цей процес здійснюється спеціально підготовленими працівниками апарату управління, що дає підстави розглядати його як важливу сферу практичної діяльності.

В умовах конкурентного ринкового середовища результативність діяльності самоврядних організацій вирішальною мірою залежить від якісних характеристик персоналу та вміння управлінського апарату ефективно використовувати цей найважливіший виробничий ресурс.

Світова практика свідчить, що найбільших успіхів у бізнесі, в інших сферах людської діяльності досягають ті організації, у яких керівники мають хорошу підготовку в галузі управління взагалі та менеджменту персоналу зокрема.

Кадровий менеджмент як сфера професійної діяльності нині має велике практичне значення. Зростає роль людського чинника на виробництві, поступово ускладнюються функції керівників трудовими колективами. Усе це привернуло увагу науки.

Проблеми кадрового менеджменту вивчаються науково-дослідними установами, спеціалізованими кафедрами університетів. Результати наукових досліджень публікуються в численних періодичних виданнях, монографіях, обговорюються на науково-практичних конференціях, симпозіумах та семінарах.

Отже, кадровий менеджмент як об’єктивне соціальне явище має три грані, розвивається за трьома векторами:

1. як сфера практичної професійної діяльності;

2. як навчальна дисципліна;

3. як галузь науки

Кожен із цих трьох напрямів розвитку кадрового менеджменту в процесі вивчення, аналізу, проектування потребує застосування як однакових, так і специфічних методів, способів та прийомів розв’язання проблем.

Загалом йдеться про єдину методологію, хоча для вивчення практичного кадрового менеджжменту можуть застосовуватись одні методологічні підходи, для формування структури та змісту навчальної діяльності – другі, а для наукового аналізу цього складного явища – треті; можливі й комбінації.

Саме життя вимагає, щоб представники цих трьох векторів розвитку кадрового менеджменту діяли синхронно, обмінювалися взаємнокорисною інформацією, спільно обговорювали досягнення та проблеми.

Така взаємодія представників практики, освіти й науки, безсумнівно, буде продуктивною, сприятиме підвищенню ефективності та конкурентоспроможності вітчизняного виробництва.