Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Нова ситуація породила необхідність якісно іншої системи диверсифікованості загальної освіти. Посилення й ускладнення диференційованої підготовки згідно схильностям, інтересам, успішності учнів — глобальна тенденція сучасної школи.
Основними формами диференціації є розподіл за різними типами навчальних закладів, на профілі і потоки усередині однієї школи, угруповання в класі.
Проблема диференціації освіти та навчання оцінюється неоднозначне і суперечливо. У соціальному плані диференціація часто перетворюється в спосіб соціального добору. Засобами такого добору виявляються платне навчання і система іспитів.
Будучи важливими в житті школяра, іспити не є «моментом істини». Посередня оцінка може поставити перед потенційним ученим, лікарем, інженером, юристом вже в 14—15-літньому віці нездоланну перешкоду на шляху до відповідної освіти. Часто іспити стають «гільйотиною», що несправедливо відтинає частину учнів від певної освіти. Адже невдача на іспиті найчастіше доводить, що підліток надалі буде навчатися за урізаною загальною програмою.
Звичайно диференціація починається після закінчення початкової школи. Вона здійснюється в навчальних закладах різного типу: граматична і сучасна школи (Англія), реальне училище, гімназія й основна школа (Німеччина), технологічний, професійний і загальноосвітній ліцей (Франція), звичайна середня школа, ліцей, гімназія, коледж (Росія) тощо. Головною відмітною ознакою диференціації з цих навчальних закладах є програми.
Поширена диференціація в межах одного навчального закладу. Наприклад, в американській і японській старшій середній школі співіснує 2 типи програм: загальноосвітні і спеціальні, які в різних пропорціях вивчають різні групи учнів. У Німеччині гімназія пропонує не менш 6 профілів навчання, а основна школа здійснює диференціацію за системою ПРО А, відповідно до якої проводиться навчання за наступними варіантами програми: професійний курс розширений курс (Р), основний курс (ПРО), адаптований курс (А).
У США (30-і роки), Японії (50-і роки.), Західній Європі (70— 80-і роки), Росії (90-і роки) відбулося становлення навчального закладу, у стінах якого почалося диференційована освіта. Мова йде про молодшу середню школу (США і Японія), об'єднану школу (Великої Британії), загальну школу (Німеччина), єдиний коледж (Франція), 6-літню школу середньої освіти (Росія). У подібних навчальних закладах навчаються діти з 11-12 років до 15-16 років.
Педагогічні наслідки диференціації в цих навчальних закладах у цілому позитивні. Навчання тут носить цілеспрямований характер, більше погодиться з можливостями різних груп учнів. Загальна програма розрахована на підвищення рівня підготовки всіх школярів. Показово, наприклад, що вже в перших єдиних коледжах у Франції відсоток устигаючих виявився вище, ніж у інших навчальних закладах для учнів того ж віку.
У молодшій середній школі США і Японії дається неповна загальна освіта. Програма переважно обов'язкова. Предмети на вибір передбачають підготовку до продовження освіти або нової діяльності. Наприкінці 50-х років група педагогів на чолі з Дж. Конантом готувала модель «всеохоплюючої школи» — загальноосвітнього навчального закладу дня усіх соціальних рівнів, здібностей, інтересів, але з різними програмами навчання. Рекомендації Конанта використовувалися при запровадженні диференційованого навчання в молодшій середній школі США.
У Великій Британії об'єднані школи містять у собі молодші класи граматичних і сучасних шкіл. Перші 3 роки учні навчаються за програмою сучасної школи, а потім або за тією програмою, або за програмою граматичної школи. В об'єднаних школах навчається до 90% підлітків відповідного віку.
У Німеччині організація аналогічних навчальних закладів — загальних шкіл — не тільки масштабна (близько 5% учнів відповідного віку). Виникли загальні школи двох типів: кооперативні та інтегровані. Кооперативні школи поєднують у собі основну, реальну школу і гімназію. Після 9 класу учні одержують такий же диплом, що й в основній школі, а після 10 диплом прирівнюється до атестата реальної школи і середнього ступіня гімназії. Заняття в кооперативній школі будуються при співіснуванні обов'язкової і елективної програми.
У перших єдиних коледжах у Франції в молодших класах формувалися «еквівалентні ансамблі» учнів, тобто потоки, для яких призначалися диференційовані програми. По суті, це — варіанти єдиної, досить насиченої програми базової підготовки. На початку 80-х років єдиний коледж засновується повсюдно.
Дата публикования: 2015-09-18; Прочитано: 263 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!