Шкільні реформи Японії

На свій лад проводяться реформи шкільних програм у Японії. Тут інакше чим на Заході, становляться до ідей скорочення обов'язкової освіти. Навчальні програми передбачають більше коло й обсяг обов'язкових для вивчення дисциплін. Менш диверсифіковані програми загальної освіти в Японії в 60—90-х роках перетерпіли важливі зміни. Були прийняті нові програми початкової школи, молодшої і старший середніх шкіл.

У результаті реформ у програму початкової школи включені нові дисципліни: суспільствознавство і мораль, сейкацу (про життя), іноземна мова (англійська). Підвищилися освітні стандарти з японської мови, математики, природознавства.

Важливу реформу пройшла старша середня школа. Одне з завдань реформування — створення за допомогою диверсифікованості програм навчальних закладів з різноманітними характеристиками.

На початку 90-х років у старшій середній школі стандартами передбачалися програми обов'язкової і елективної освіти. Обов'язкова програма складалася з 8 концентрів: японська мова, суспільствознавство, математика, природничі науки, фізичне виховання і гігієна, мистецтво, іноземна мова, домоведення й економіка. На її освоєння використовувалось 90% навчального часу. Крім того, не менш години на тиждень виділялося на позакласну навчальну діяльність. На елективне навчання, отже, залишалося менш 10% навчального часу.

Національні стандарти передбачали 2 категорії обов'язкових програм: загальноосвітні і спеціальні. Перші призначалися тим, хто планує вступати до університету, йти працювати, не зробивши вибір на якому-небудь виді діяльності. Спеціальними програмами передбачалося професійно-технічне навчання тих, хто віддав перевагу визначеній сфері діяльності: сільське господарство, індустрія, комерція, рибна промисловість, домашнє господарство, медицина, точні науки, фізичне виховання, музика, мистецтво, англійська мова тощо.