Загальні положення про університет, його структура та учасники навчально-виховного і наукового процесу

Університет – це багатопрофільний вищий навчальний заклад, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здо­буттям вищої освіти та кваліфікації широкого спектра наук, проводить фундаментальні та прикладні наукові дос­лідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового та ма­теріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню нау­кових знань, здійснює культурно-просвітницьку діяльність і діє на основі Статуту.

Мета освітньої діяльності університету полягає у створенні умов для розвитку особистості й творчої самореалізації осіб, які навчаються, вихованні молоді, спроможної ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури й грома­дянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну й правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти.

Пріоритетними напрямами освітньої діяльності університету є:

- особистісна орієнтація освіти;

- постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту й форм організації навчально-виховного процесу;

- пропаганда здорового способу життя;

- органічне поєднання освіти і науки, розвиток дистанційної освіти;

- запровадження освітніх інновацій, інформаційних техноло­гій через: реалізацію дистанційного навчання; розробку індивідуальних модульних мінімальних програм різних рівнів складності залежно від конкретних потреб, а також випуск електронних підручників;

- модернізація управління, яка передбачає підвищення ком­петентності управлінців усіх рівнів; ширше залучення до управ­лінської діяльності в університеті талановитої молоді;

- виховання учасників навчального процесу в дусі відповіда­льного ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності;

- поєднання освіти та науки.

Безпосереднє управління діяльністю університету здійснює ректор у межах наданих йому повноважень. Ректор (від лат. rector – правитель, керівник) – керівник вищого навчального закладу. В епоху Відродження ректорами називалися головні вчителі і завідувачі багатокласних шкіл. У Франції ректором називається також людина, яка очолювала навчальний округ («академію»).

Ректор може делегувати частину своїх повноважень своїм заступ­никам – проректорам, які відповідно до своїх функціональних обов’язків здійснюють організацію навчальної, наукової, виховної, фінансово-економічної, адміністративно-господарської та інших видів робіт.

Проректор – заступник ректора вищого навчального закладу з якого-небудь напряму роботи цього закладу.

Зазвичай у структурі вищого навчального закладу є такі проректори:

- перший проректор;

- проректор з навчально-методичної роботи;

- проректор з науково-дослідної роботи;

- проректор з адміністративних питань;

- проректор з міжнародних питань;

- проректор з навчально-виховної роботи;

- проректор з фінансово-економічної роботи;

- проректор з питань довузівської підготовки.

Щодо надання освітніх послуг та здійснення наукової діяльності перед університетом стоять такі завдання:

- здійснення освітньої діяльності з ліцензованих (дозво­лених) та акредитованих напрямів і спеціальностей, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти;

- здійснення наукової, культурно-виховної і спортивної діяльності;

- забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою;

- здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація;

- вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштуванню випускників;

- забезпечення культурного і духовного розвитку особис­тості, виховання осіб, які навчаються в університеті, у дусі загальнолюдських цінностей, українського патріо­тизму і поваги до Конституції України.

Для реалізації поставлених завдань та згідно із законодавством України в університеті створюються структурні підрозділи, які функціо­нують на основі розроблених і затверджених ректором Положень. Загальну структуру університету відображено на рис. 8.1. Основними структурними підрозділами університету є:

- факультети;

- кафедри;

- інститути;

- коледжі;

- технікуми;

- відділення;

- аспірантура (докторантура);

- наукова бібліотека;

- навчально-консультативні центри;

- навчально-дослідні установи;

- заклади культурно-побутового призначення.

Профспілкова організація

Конференція трудового колективу

Ректор

Вчена рада

Приймальна комісія

Ректорат

Проректор з фінансово-економічної роботи

Проректор з навчально-виховної роботи

Проректор з питань довузівської підготовки

Перший проректор

Проректор з науково-дослідної роботи

Проректор з адміністра-тивних питань

Проректор з міжнародних питань

Бухгалтерія

Рада з організації виховної роботи

Відділ довузівської підготовки

Навчальна частина

Аспірантура

Об’єкти соціальної інфраструктури

Відділ з міжнародних зв’язків

Відділ кадрів

Музеї

Інститут післядипломної освіти

Відділ навчального маркетингу та працевлаш-тування

Навчально-наукові дослідні центри

Служба капітального ремонту і будівництва

Головний вчений секретар

Канцелярія

Студентська самоврядна організація

Інститут підвищення кваліфікації

Редакційно-видавничий відділ

Бібліотека

Служба дизайну

Інформаційна служба

Факультети університету

Коледжі, технікуми, ліцеї

Рис.2.1. Структура університету

Факультет – основний організаційний та навчально-науковий структурний підрозділ університету, який об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Керівництво факультетом здійснює декан, який може деле­гувати частину повноважень своїм заступникам.

Деканат – робочий орган факультету, адмістративно-навчальне управління факультету, яке створене для вирішення поточних питань у його діяльності. Деканат очолює декан (від лат. decanus – десятник; у давньоримських військах – начальник 10 солдат), склад деканату формують декан, його заступники, методисти, секретар.

Кафедра (від грец. cauedra – сидіння, стілець) – базовий струк­турний підрозділ університету, що проводить навчально-виховну і мето­дичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом.

Керівництво кафедрою здійснює завідувач кафедри. Посаду завіду­вача кафедри може обіймати, як правило, особа, яка має вчене звання професора або науковий ступінь доктора наук. Завідувач кафедри несе персональну відповідальність за організацію і рівень навчальної, наукової й виховної роботи, підвищення кваліфікації співробітників, дотримання фінансової дисципліни і правил внутрішнього розпорядку, охорону праці. Завідувач кафедри може делегувати частину повноважень своєму заступнику.

Коледж (технікум) є структурним підрозділом університету, який провадить освітню діяльність, пов’язану зі здобуттям базової вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення. У коледжі (технікумі) здійснюється підготовка фахівців за спеціаль­ностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, бакалав­ра. Коледж (технікум) очолює директор, який призначається на посаду ректором університету.

Аспірантура (від лат. aspirans – той, що прагне чогось, дома­гається) – це:

- форма підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів для вищих навчальних закладів і науково-дослідницьких установ;

- сукупність аспірантів якого-небудь вищого навчального закладу чи науково-дослідної установи.

Аспірантура – основна форма підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів в Україні. Аспірантура організовується при вищих навчальних закладах, установах, де є кваліфіковані кадри наукових керів­ників (доктори наук і професори), а також відповідна експериментальна база. Навчання проводиться з відривом і без відриву від виробництва. За час навчання аспіранти оволодівають методами наукового досліджен­ня і складають іспити в обсязі кандидатського мінімуму та виконують заплановану наукову роботу (дисертацію). Зараховані в аспірантуру з відривом від виробництва одержують державну стипендію. Після закінчення аспірантури аспіранти можуть подати на захист дисертацію, підготовлену на основі успішно виконаної наукової роботи, якщо основні результати дослідження є опублікованими.

Навчально-консультаційний центр – відокремлений структурний підрозділ, який створено з метою забезпечення потреб у фахівцях місцевого ринку праці та наближення місця навчання студентів до їх місця проживання. Керівництво таким центром здійснює завідувач, який призначається ректором університету з числа персоналу установи, на базі якої створено центр.

Навчально-виховний процес та наукову діяльність в університеті забезпечують такі підрозділи: навчально-виховна і науково-дослідна час­тини, ліцеї та ліцейні класи, центр довузівської підготовки та видавничий центр, навчальний парк, навчальний полігон, навчально-методичні кабінети, лабораторії, майстерні, комп’ютерні класи, музеї, спортивні комплекси, актовий зал, студентські спортивні клуби та інші підрозділи.

Університет у своєму складі також повинен мати: адміністративно-господарську частину, бухгалтерію, відділ кадрів, канцелярію, архіви, житлово-комунальний відділ та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законодавством України.

Наукові, виробничі та інші структурні підрозділи університету беруть участь у процесі навчання студентів, аспірантів, докторантів, в організації і забезпеченні освітньої діяльності навчального закладу. Створені підрозділи безпосередньо підпорядковані ректору університету. Учасниками навчально-виховного процесу в університеті є:

- науково-педагогічні і педагогічні працівники;

- особи, які навчаються в університеті (студенти, екстерни,

- аспіранти, здобувачі, докторанти);

- працівники університету (спеціалісти, старші лаборанти, лаборанти, завідувачі навчальних лабораторій, мето­дисти, допоміжний персонал).

Педагогічні працівники, педагоги (від грец. paidagogos – вихо­вателі – особи, які за основним місцем роботи в університеті професійно займаються педагогічною, чи виховною діяльністю і мають необхідну підготовку в цій галузі.

Науково-педагогічні працівники – особи, які за основним місцем роботи в університеті професійно займаються педагогічною діяльністю в поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю.

Посади педагогічних і науково-педагогічних працівників можуть обіймати особи з повною вищою освітою, які пройшли спеціальну педагогічну підготовку. Основними посадами науково-педагогічних працівників університету є: асистент, викладач, старший викладач, дирек­тор бібліотеки, науковий працівник бібліотеки, доцент, професор, завідувач кафедри, декан, проректор, ректор.

На посади науково-педагогічних працівників обираються за конкурсом, як правило, особи, які мають наукові ступені або вчені звання, а також випускники магістратури, аспірантури та докторантури. Науково-педагогічні працівники призначаються на посаду ректором університету.

Асистент (від лат. assistens – присутній, помічник) – у широкому розумінні– помічник спеціаліста. У контексті університетської освіти асистент – це помічник доцента чи професора, який проводить семінар­ські, практичні, лабораторні заняття і не має права читати лекції. Переважно асистенти не мають наукового ступеня.

У процесі формування університетської освіти ще з XII ст. виробилася система наукових ступенів і звань, яку прийняли всі університети світу. Наукові ступені (інша назва – вчений або академічний ступінь, інколи вживають як вчені титули) запроваджено ще в середньовічних університетах. Це насамперед науковий (вчений) ступінь доктора наук (у класичних університетах це звичайно ступені доктора філософії, доктора права, доктора медицини і доктора теології). Вперше ступінь доктора наук присуджено в Болонському університеті у 1130 році. Правила присудження ступенів, близькі до сучасних, запроваджено в середині XVIII ст. У XIX ст. в університетах запроваджено титул (звання) Почесного доктора (Doctor honoris causa). Науковими ступенями в Україні є:

- доктор філософії;

- доктор наук.

Наукові ступені присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів, наукових установ та організацій на підставі прилюдного захисту дисертацій у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України";.

Вченими званнями є:

1) старший дослідник;

2) доцент;

3) професор.

Присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання особі є визнанням рівня її наукової кваліфікації.

Вчене звання старшого дослідника присвоюється особам, які професійно здійснюють наукову або науково-технічну діяльність.

Доцент (від лат. docere – навчати) – в Україні та інших країнах це:

- вчене звання викладачів вищих навчальних закладів, що виконують функцію університетських лекторів;

- вчене звання співробітників наукових установ;

- посада у вищих навчальних закладах.

Учене звання доцента присвоюється ученими радами, звання доцента засвідчується атестатом, який видає Міністерство освіти України. Учене звання доцента при­своюється докторам і кандидатам наук. У США посаді доцента приб­лизно відповідає посада associate professor.

Професор (лат. professor – викладач, учитель) – вчене звання, посада викладача вищого навчального закладу чи співробітника наукової установи. Професор веде навчальну та методичну роботу, читає лекційні курси, проводить наукові дослідження, керує самостійною підготовкою та науково-дослідною роботою студентів, підготовкою наукових і педаго­гічних кадрів.

Термін «професор» уперше почав вживатися в Римській імперії (середина І ст. до н.е. – кінець V ст.), де професорами називали вчителів граматичних шкіл, вчителів-наставників. Згодом професорами назива­лись вчителі духовних шкіл, а з XII ст. – викладачі університетів. Термін «професор» був синонімом вчених ступенів магістра чи доктора наук.

Особливою категорією учасників навчально-виховного процесу в університеті є студентство.

Студент – особа, яка в установленому порядку зарахована до університету і навчається за денною (очною) або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього чи освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Студент – (від лат. studens, родовий відмінок studentis – ретельно працюючий, такий, що займається) – учень вищого, у деяких країнах і середнього навчального закладу. У Древньому Римі й у середні віки студентами називали будь-яких осіб, зайнятих процесом пізнання. З організацією в XII ст. університетів, термін «студент» став уживатися для означення тих, хто навчається (спочатку й тих, хто викладає) у цих закладах; після введення учених звань для викладачів (магістр, професор тощо) – тільки учнів. У США, Великобританії й низці інших країн студентами називають також учнів коледжів.

Курсант – особа, яка в установленому порядку зарахована до військового вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Екстерн – особа, яка в установленому порядку зарахована до університету, має відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень і навчається за екстернатною формою навчання з метою здобуття певних освітнього чи освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Інтерн – особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста медичного або фармацевтичного спрямування, нав­чається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спе­ціальності відповідно до переліку лікарських або провізорських посад.

Здобувач – особа, яка прикріплена до аспірантури або докторантури університету і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук без навчання в аспірантурі, або особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук без перебування в докторантурі.

Аспірант (ад’юнкт) – особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в аспірантурі (ад’юнктурі) університету для підготовки дисертації на здобуття науково­го ступеня кандидата наук.

Докторант – особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і зарахована до докторантури для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук.

Особи, які навчаються в університеті, зобов’язані:

- дотримуватися законів, моральних та етичних норм, Статуту і Правил внутрішнього розпорядку університету;

- виконувати графік навчального процесу й вимоги навчального плану;

- відвідувати заняття згідно з розкладом, вчасно інформувати керівництво університету в разі неможливості з поважних причин відвідувати заняття, складати (перескладати) заліки та іспити, виконувати контрольні роботи тощо;

- систематично і глибоко оволодівати знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищувати загальний та культурний рівні.

Випускники університету, які здобули освіту за кошти державного бюджету, зобов’язані відпрацювати за скеруванням у порядку, який визначає Кабінет Міністрів України. Випускники, які навчалися за кошти фізичних та юридичних осіб, працевлаштовуються відповідно до укладених між ними угод.

Крім того, згадані особи мають певні права, основні з них: вибір форми навчання (очна, заочна), безпечні умови навчання та праці, трудова діяльність у позанавчальний час, участь у формуванні індивідуального навчального плану, одночасне (паралельне) навчання за іншою спеціальністю тощо.

За невиконання обов’язків і порушення Правил внутрішнього розпорядку ректор університету за поданням декана чи інших посадових осіб (комендантів гуртожитку, заступників декана, кураторів-наставників академічних груп), які зафіксували порушення у доповідній записці, може накласти дисциплінарне стягнення на студента або відрахувати його з університету.

З університету студенти можуть бути відраховані з таких причин:

- за власним бажанням;

- за невиконання навчального плану та недотримання графіка навчального процесу, систематичні пропуски занять;

- за незадовільні оцінки за результатами підсумковогоконтролю або державної атестації;

- за порушення умов контракту (заборгованість з оплати за навчання);

- за перебування на заняттях у навчальному корпусі, біб­ліотеці, гуртожитку в нетверезому стані, у стані нарко­тичного або токсикологічного сп’яніння;

- за вироком суду.

Особи, які навчаються в університеті, можуть переривати навчання у зв’язку з обставинами, які унеможливлюють виконання навчального плану (за станом здоров’я, призов на строкову військову службу у разі втрати права на відтермінування від неї, навчання чи стажування в освітніх і наукових установах іноземних держав тощо). Особам, які перервали навчання в університеті, надається академічна відпустка, а ті, що відраховані-поновлюються на навчання під час канікул або можуть бути переведені з однієї спеціальності на іншу спеціальність в межах одного напряму підготовки.