Право - це система регуляції суспільних відносин, ціль якої - встановлення режиму правопорядку

Право - це, передусім, система норм та правил поведінки, які мають загальнообов'язковий характер і які встановлені або санкціоновані державою.

Соціологія права - це галузь соціології, що вивчає закономірності функціонування права в системі соціальних інститутів; зародження, розвиток, структура правових норм та їх роль у суспільстві, механізми їх реалізації в поведінці та діяльності особистості, групи, організації, інститутів, суспільства.

Предметом соціології права є суспільні відносини, за яких формувалися правові норми та акти, соціальна зумовленість права, а також вплив права на соціальні процеси, формування і розвиток суспільних відносин

Об'єктом соціології права є соціально-правові відносини.

Проблематика досліджень соціології права охоплює кілька головних напрямів. Одним з них є походження правових норм, що складаються на підставі існуючих суспільних відносин, відображаючи волю законодавця, потреби суспільства, тенденції суспільного розвитку. Наскільки адекватно правові норми відтворюють вимоги життя, реальний стан речей, сприяють розвитку суспільних відносин, завдяки чому і як виникають конкретні правові інститути - усе це досліджує соціологія права.

В даній науковій сфері існує кілька аспектів вивчення і бачення правової системи. Це філософсько-антропологічний рівень аналізу права, соціологічний рівень, управлінсько-інструментальний.

Соціологія права як самостійна галузь знань реалізує такі функції:

1. Теоретико-пізнавальна функція. Реалізується в обґрунтуванні причинно-наслідкових зв'язків взаємодії права та соціуму, у критичному оцінюванні норм права, у з'ясуванні особливостей права.

2. Практична функція. Стрижнем її є прогнозування правової ситуації в країні, вивчення громадської думки щодо певного правового акта, рівня правової культури громадян та засобів її підвищення. Містить елементи прогнозування, критики, оцінки, опису.

Говорячи про історію розвитку соціології права, не можливо не згадати концепції Аристотеля щодо законності і справедливості цілей соціальної системи, які виражали потреби соціальної групи у певному внутрішньому порядку; праці Платона "Політик", "Держава", "Закони", як першого теоретика теорії держави та права, аналітика взаємодії суспільства, держави та права. Однак більш наукового вираження даний напрям почав набувати з середини XIX ст. Серед значних попередників можна назвати Ф, Совіньї, Р. Йерінг, Е. Еріх. У період накопичення загальних знань у галузі соціологи права більшість вчених сприяла формуванню проблематики цієї науки (Е. Дюркгейм, Г. Гурвіч, Г. Парсонс). Лише на початку 60-х років XIX було введено і закріплено поняття "соціологія права". В сучасних умовах, на думку вчених, існує дві відносно сформовані школи соціології права, що становлять системи різних наукових підходів та теорій: європейська та американська.