Форми торгівлі в сучасних умовах

Торгівля є формою організації обігу товарів. За змістом торгівля постає як відносини між продавцями і покупцями товарів на основі еквівалентного обміну; за сутністю – як відносини взаємного відчуження – присвоєння товарів і грошей. (Г – Т – Г’). На стадії купівлі (Г – Т) торгові підприємці доставляють товари із місць виробництва в місця споживання, створення їх певних запасів, зберігання товарів. На стадії продажу (Т – Г’) торгові підприємці вивчають попит, організовують різні форми продажу.

Форми торгівлі:

1. Оптова торгівля – збут товарів великими партіями одними підприємцями іншим. Основними формами оптової торгівлі виступають: -біржова торгівля; -ярмарки; -торги; -аукціони; -торгові доми.

Найбільш поширеною у світі виступає біржова торгівля. Здійснюється вона у спеціалізованих центрах – товарних біржах, які зародилися у XV – XVI ст. в Італії (Генуя, Венеція, Флоренція), невдовзі поширившись по всій Європі.

Товарна біржа – (від лат. „гаманець”) – асоціація продавців, що забезпечує організований ринок для купівлі-продажу товарів із відповідними якісними характеристиками або контракти на їх поставки.

На сучасних біржах продають в основному стандартні товари. Найбільші товарні біржі діють у Нью-Йорку (зернова біржа), Лондоні (біржа металів) та ін. Самі товари на біржі не поставляють. При укладенні біржових угод необхідно мати відповідні документи, які засвідчують наявність товарів у необхідній кількості й необхідної якості.

2. Роздрібна торгівля – продаж товарів споживачам, яким завершується рух торгового капіталу з реалізації товарів і втіленої в них вартості та у її складі додаткової вартості. Основними формами торгових підприємств виступають універсальні та спеціалізовані магазини, супермаркети і торгові центри.

3. Зовнішня торгівля – торгівля між країнами, яку формують ввезення (імпорт) і вивезення (експорт) товарів, що здійснюється на основі міжнародного поділу праці, інтернаціональної вартості товарів як основи світових цін.

Торговий баланс – різниця між надходженнями від експорту і платежами за імпорт (експорт > імпорт сальдо активне, експорт < імпорт

сальдо пасивне)

Зовнішньоторговельний оборот – це сума експорту та імпорту країни за певний час.

Регулювання зовнішньої торгівлі значною мірою здійснюється державою, що втілюється в її зовнішньоторговельній політиці по двох основних напрямах:

1. Лібералізм – зовнішньоекономічна політика вільної торгівлі, за якої державні, передусім митні, органи країни виконують тільки реєстраційні функції, не збирають імпортного та експортного мита, не встановлюють кількісних або інших обмежень.

2. Протекціонізм – політика держави, спрямована на розвиток національного виробництва за рахунок обмеження імпорту іноземних товарів та нейтралізації наслідків конкуренції з боку іноземних фірм.

Контрольні запитання і завдання до самостійної роботи.