Особливості різних методик масажу

Різні методи масажу мають свої відмінні сторони, специфічні прийоми.

Сегментарно-рефлекторний масаж

В основі лежить зв'язок між всіма частинами організму людини, таким чином діючи на різні тканини в відповідних зонах, можна здобути регулюючу дію на багато функцій організму.

Ø в сполучнотканинному масажі діють через покровні тканини;

Ø в переостальному масажі - через надкістя;

Ø в сегментальному в основному - через м'язи;

Ø в точковому – через біологічно активні точки.

сполучнотканиний масаж

Методику розробляв в 1929р. Діске. Техніка в основному складається в розтиранні покровних тканин по відношенню до підлежачих м'язів, сухожилків, кісток.

Проводять розтирання повздовж м'язових волокон по бокам сухожилок, місць прикріплення м'язів, по бокам суглобових щілин. Виконується в 3 шарах: шкірі, підшкірній основі, фасціях.

Головним є знаходження рефлектарно змінених ділянок і усунення цих змін. Можна користуватись топографічними картами де позначені зони сегментарної іннервації тіла людини.

1. Зона сечового міхура розташована в нижній частині крижа.

2. Зона артерій ніг – смужка шарами 1см., яка йде від сідничного горба до великого вертлюга стегнової кістки.

3. Зона кишечника (при закрепах) смужка шириною 5см. розпочинається від підсідничної складки між великим вертлюгом і сідничним горбом і закінчується біля крижів.

4. Зона кишечника (при проносах) розташована в ділянці крижа (S 4-5).

5. Зона вен і лімфатичних судин ніг, смужка шириною 10см. розташована паралельно і нижче гребнів клубових кісток.

6. Зона статевих органів в ділянці крижів.

7. Зона нирок, розташована паравертебрально в ділянках L1-5.

8. Зона печінки і жовчного міхура, розташована під правою лопаткою в ділянці Д 6-12.

9. Зона серця і шлунка, розташована під лівою лопаткою в ділянці Д 6-12.

10. Зона голови – між лопатками.

11. Зона безсоння – в нижній третині крижа.

Сполучнотканинний масаж можна застосовувати як самостійний метод, але краще в сполученні з іншими методиками, діючи цілеспрямовано на рефлекторно змінні тканини.

Нормальна реакція на цей масаж – відчуття тепла та гіперемія. Якщо з'являється відчуття холоду, “ гусяча шкіра ” це негативна симпатична реакція і цього не повинно бути (необхідно переглянути методику виконання). Самостійна методика виконується від 30хвилин до 60хвилин. Найчастіше використовують прийоми штрихування короткі та довгі і пошарпування.

переостальний масаж

Переостальний масаж запропонували в 1929р. Фоглер і Краус. Особливості його в тому, що діють на рефлекторно змінене надкістя. Це зміни чутливості, болючості, набряк, ущільненості.

Ділянку, яка підлягає масажу, обстежують шляхом пальпації та виявляють рефлекторні змінені місця і фіксують їх.

Суть техніки переостального масажу полягає в точечній дії на поверхні кісток кругоподібними рухами ногтєвою фалангою вказівного, середнього, великого пальців або кісточками фаланги зігнутого пальця на протязі 5-6 секунд і повторюють декілька разів на протязі 30-60секунд на одному місці. Загальна тривалість на декілька точок від 5 до 15 хвилин. Допускають виникнення незначного болю.

Переостальний масаж поєднують з іншими методиками.

Через декілька годин в ділянці масажу виникає припухлість, що не є ускладнення.

Важливі ділянки при захворюваннях:

Ø Голова – головний біль, враження судин, безсоння, шум в вухах, враження зору.

Ø Ділянка скронево - нижньощелепного суглоба: враження слуху, зубний біль, мігрень, шийний остеохондроз.

Ø Грудна клітка: хвороба серця і судин, легень.

Ø Реберні дуги: виразкова хвороба шлунка., дванадцятипалої кишки, захворювання жовчного міхура та жовчовивідних шляхів.

Ø Хребет: болі в хребті, викривлення хребта, після травми хребта, спонділоартроз.

Ø Крижі: захворювання сечостатевих органів.

Ø Кісткові поверхні верхніх і нижніх кінцівок: наслідки травм, захворювання суглобів, судин.

Протипоказання: загальні, переломи та травми які потребують спокою.

сегментарний масаж

(мал. 49-63)

Під час сегментарного масажу діють на поверхневі тканини, м'язи, надкісття. З урахуванням молекулярної будови тіла людини сегментарні ділянки утворенні спинномозковими нервами які їх іннервують.

Розрізняють слідуючи сегменти:

Ø С₁ – С₈ – шийні;

Ø Д₁ – Д₁₂ або Т₁ – Т₁₂ – грудні;

Ø L₁ – L₅ – поперекові;

Ø S₁ – S₅ – крижові;

Ø C_0-1 – куприковий.

Сегментарна будова є лише схемою й значення її заключається в можливості організму відповідати на зовнішні подразники поверхні тіла реакцією окремих частин тіла і утворювати місцеві рефлекси.

Г.А.Захальїн та Гед показали, що любе подразнення в вигляді тиску, доторкання, тепла і холод за звичай не болючі, викликають біль.

При захворюваннях внутрішніх органів виникає напруження і гіпералгезія м'язів, які відносяться до даних сегментів. В цих ділянках змінюється дермографізм, виникає пітливість, зміна кольору і т.п.

Для масажиста важливо знати ці зони, щоб розуміти механізм дії на внутрішні органи, активно впливають на їх тонус і трофічні процеси, знімати біль і покращувати їх життєдіяльність масажуючи шкірні покрови і групи м'язів.

Важливою частиною сегментарного масажу є план та порядок дій:

1. Масаж розпочинають з нижніх сегментів, поступово переміщаючись до сегментів які лежать вище.

2. Спочатку діють на поверхневі потім на глибокі тканини.

3. Спочатку обробляють паравертебральні ділянки, діючи на сегментарні корінці, потім діють по принципу “ від переферії до центру ”.

4. Масаж кінцівки – від дистальних ділянок до проксимальних.

5. Сегментарний масаж розпочинають з масажу спини, а потім в залежності від задачі.

До задач відносяться:

1. Розуміти і усунути всі рефлекторні зміни у всіх доступних масажу тканинах.

2. Обробляти окремі зміни оптимальними масажними прийомом та їх комбінаціями.

3. Вибір інтенсивності масажної дії, щоб не викликати погіршення стану масажованого.

Усування рефлекторних змін покращує стан хворого, прискорює видужання.

До окремих спиномозкових сегментів відносяться: шкіра, підшкірна основа, м'язи, судини, нерви, надкісття, кістки. Сегменти розпочинаються від хребта і до бокових поверхонь, переходять на грудну клітку і з'єднуються на середині лінії груднини, переходять також на верхні та нижні кінцівки.

сегментарна інервація внутрішніх органів

сегменти	органи
С 3-4	легені;
С 3-4 з ліва	серце, аорта, підшлункова залоза, селезінка, шлунок, дванадцятипала кишка;
С 3-4 з права	печінка, жовчний міхур, кишечник;
D 1-5	серце;
D 3-5	легені;
D 5-11 з ліва	шлунок;
D 6-10 з права	дванадцятипала кишка;
D 7-9 з ліва	підшлункова залоза;
D 8-10 з ліва	селезінка;
D 8-11 з права	печінка, жовчний міхур;
D9-L2	кишечник;
D10-L3	матка;
D10-L2	нирки;
D10-12 , L5, S1-31	передміхурова залоза;
D11-12 , L5-1	пряма кишка;
D11- L3, S2-4	сечовий міхур;
D12 - L3	яєчники;

Умовно сегментарні зони можна розділити на 4 ділянки:

1. Шийно-комірна ділянка.

2. Грудні відділи хребта.

3. Поперекова ділянка.

4. Крижова-куприкова ділянка.

Діючи на шийно-комірну ділянку масажними прийомами викликають функціональні зміни з боку ЦНС і з боку внутрішніх органів: серця, легень, бронхів, впливають на теплорегуляцію і обмін речовин.

Масаж виконують при розладах сну, головних болях, гіпертонічній і гіпотонічній хворобах, порушеннях рухової і чутливої сфер верхніх кінцівок.

Грудний відділ - при захворюваннях серця, легенів, стравоходу, шлунка, печінки, жовчного міхура.

Поперекову ділянку - при захворюваннях нирок, товстого кишечнику.

Крижово - куприкову - при захворюваннях сечостатевих органів, судинних захворюваннях і травмах нижніх кінцівок.

При виконанні сегментарного масажу застосовують ті ж прийоми і в класичному лікувальному масажі і спеціально модифіковані для сегментарно-рефлекторної дії.

Це слідуючі прийоми: скручування, сверління однією рукою, сверління двома руками, розтягування зі скручуванням, дія на остисті відростки, пилки, переміщення, дія на грудну клітку, дія на білялопаткову ділянку, струшування таза, дія на верхні та нижні кінцівки.

Хворий має перебувати в зручному положенні, з максимально розслабленими м'язами. Сегментам тіла, що підлягають масажу, надають середньофізіологічне положення. Не застосовують змазуючі речовини. Прийоми дії на остисті проміжки застосовують обережно, так як можливо спричинити травму.

побічні реакції та способи їх усунення

Під час масажу можуть з’явитись різні вегетативні функції; погіршення самопочуття.

Причинами таких реакцій можуть бути:

Ø груба техніка;

Ø передозування за часом по інтенсивності;

Ø не виконання методичних особливостей при захворюваннях;

Ø висока реактивність пацієнта;

Ø стан високого нервового або фізичного перенапруження пацієнта;

Якщо виникнуть негативні реакції масаж необхідно припинити і застосувати необхідні засоби для покращення стану пацієнта та усунення цих реакцій, в тому числі масажні маніпуляції користуючись слідуючою таблицею.