Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Основними інтеграційними утвореннями в Азії є Асоціація Південно-Східної Азії (АСЕАН), створена в 1967 р., яка включає десять країн (Бруней, Малайзія, М'янма, Індонезія, Таїланд, Сінгапур, В'єтнам, Камбоджа, Лаос та Філіппіни) та Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), засноване в 1989.
АСЕАН — це одне із субрегіональних вогнищ інтеграції, націлене на послідовне проходження п'яти етапів інтеграції:
1) відкрита економічна асоціація;
2) зона вільної торгівлі з відміною тарифів та інших обмежень;
3) митний союз зі встановленням єдиних тарифів у торгівлі і в просуванні капіталу і праці;
4) економічний союз без будь-якої дискримінації з погодженням економічної політики країн-учасниць;
5) повна інтеграція з єдиною економічною політикою, спільною валютою та органами наднаціонального регулювання.
Згідно з наведеною класифікацією, зону вільної торгівлі в системі АСЕАН відносять до першого етапу економічної інтеграції. Країни АСЕАН ще не дійшли до створення зони вільної торгівлі, проте вони співробітничають у справі її створення, зокрема в галузі зниження тарифів. У 1992 р. її учасники поставили перед собою завдання протягом п'ятнадцяти років створити в її всередині зону регіональної вільної торгівлі шляхом поетапного зниження тарифів. Що ж стосується господарського зближення країн АСЕАН, взаємодоповнюваності їх економік, то ці процеси гце не набули широкого розвитку.
Кожна з країн АСЕАН тісно пов'язана з економікою Японії, США та з новими індустріальними державами Азії (Гонконгом, Південною Кореєю, Тайванем). Значна частина їх зовнішньої торгівлі припадає на торгівлю між місцевими філіями японських, американських, канадських, а також тайванських і південнокорейських корпорацій.
Модель інтеграції АСЕАН відрізняється від моделей північноамериканської та західноєвропейської тим, що інтегрування там йшло від створення єдиного ринку до економічного, валютного та політичного союзів, що супроводжувалося формуванням та зміцненням наднаціональних структур. В АСЕАН же інтеграційні процеси найбільш міцно охоплюють мікрорівень на основі діяльності ТНК. Так, у всіх країнах АСЕАН на компанії з участю японського капіталу припадає 40—70 % виробництва радіоапаратури. З 1994 р. тут спостерігається різкий стрибок імпорту Японією напівпровідників та утворення спільних підприємств, збудованих у країнах АСЕАН. Японія, яка не є учасницею АСЕАН, досягла надто великого успіху, вкладаючи кошти в економіку країн—учасниць асоціації, використовуючи їхню сировину для виробництва готових товарів, котрі реекспортуються в ці самі країни. Це стало приводом для серйозних суперечностей всередині АСЕАН.
Країни АСЕАН намагаються співробітничати в багатьох сферах, включаючи промисловість і торгівлю. В галузі промисловості робиться наголос на реалізацію спільних проектів і створення в різних країнах-учасницях середніх за розмірами галузей. В таких галузях 60 % власності контролюється країною-господаркою, а 40 % — рештою членів АСЕАН. Так, були реалізовані проекти будівництва заводів по виробництву добрив в Індонезії, Малайзії та ін. До 1983 р. в АСЕАН було створено 15 спільних підприємств, на котрих 40 % власності належить приватним компаніям з двох і більше країн—учасниць асоціації. На експорт продукції СП в країни АСЕАН розповсюджуються пільгові митні збори. Базовий договір про торговельні преференції всередині асоціації був схвалений ГАТТ і привів до деякої лібералізації взаємної торгівлі.
Країни АСЕАН докладають зусиль щодо залучення іноземних інвестицій до регіону. Розроблено план Асеанівської інвестиційної зони, який передбачає усунення до 2010 р. внутрішніх перешкод для інвестицій. Інші країни будуть користуватися пільговим режимом з 2020р. Головна мета :— створити єдиний ринок капіталу в АСЕАН. Усі інвестори з країн-організацій одержують однаковий статус із національними компаніями.
За час свого існування АСЕАН успішно сприяла формуванню субрегіону вільної торгівлі. Однак у цілому процес оформлення економічних організацій у цьому регіоні істотно відставав від розвитку подій у Європі та Америці, хоча він і перетворюється на величезного імпортера капіталу.
Найбільшим у світі за територією й населенням інтеграційним угрупованням є Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС). До нього входять 22 держави; Австралія, Бруней, Канада, Китай, Кірибаті, Малайзія, Маршаллові острови, Мексика, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Республіка Корея, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, В'єтнам, Індонезія, Перу, Чилі, Японія, а також Росія (з 1997 р.). Частка країн АТЕС у світовому ВВП становить 60 %, у світовій торгівлі — 40 %, у золотовалютних резервах — 80 %.
АТЕС являє собою міждержавний форум, що має консультативний характер. Головною метою організації є узгодження політики в галузі торгівлі та інвестицій, співробітництво в таких галузях, як енергетика, транспорт і телекомунікації, туризм, охорона довкілля. В 1993 р. в межах АТЕС утворено Комітет з торгівлі й інвестицій. Регулюванням підприємницької діяльності відає Тихоокеанський діловий форум і робочі групи. Передбачається створення зони вільної торгівлі до 2020 р.
Останнім часом виокремлюють ще одне регіональне об'єднання — Шанхайську організацію співробітництва (ШОС).
Шанхайська організація співробітництва є міжурядовою міжнародною організацією, про створення якої було проголошена 15 червня 2001 р. в Шанхаї Республікою Казахстан, КНР, Киргизькою Республікою, Російською Федерацією, Республікою Таджикистан, Республікою Узбекистан.
До основних цілей ШОС належать:
• посилення взаємної довіри та добросусідських відносин між країнами-учасницями;
• сприяння ефективній співпраці в політичній, торговельно-економічній, науково-технічній та культурній сферах;
• спільна підтримка миру, безпеки, стабільності в регіоні;
• рух до створення демократичного, справедливого, раціонального «нового» міжнародного політичного та економічного порядку.
Вищим органом щодо прийняття рішень в ШОС є Рада голів країн-членів. Вона збирається один раз на рік і приймає рішення за всіма важливим питаннями організації. Рада голів урядів країн — членів ШОС збирається один раз на рік для обговорення стратегії багатостороннього співробітництва і пріоритетних напрямів розвитку в межах організації, рішення принципових питань економічного співробітництва, а також затверджує щорічний бюджет організації. В межах ШОС діє також механізм щорічних зустрічей на рівні керівників парламентів, секретарів рад безпеки, міністрів закордонних справ та інших посадових осіб.
ШОС має два органи, що постійно діють, — Секретаріат у Пекіні та виконавчий комітет Регіональної антитерористичної структури в Ташкенті.
ШОС привертає до себе увагу завдяки глобальній фінансовій кризі й тенденції міжнародного руху капіталу до країн Азії (через їхню відносну захищеність від світових фінансових коливань). На думку деяких експертів, інтеграційні утворення такого виду можуть відіграти значну роль у побудові «нового економічного порядку».
Серед інших інтеграційних об'єднань Азії й Азіатсько-Тихоокеанського регіону слід назвати:
- «План Коломбо» із спільного економічного й соціального розвитку в Азії й Тихому океані, утворений у 1951 р.; об'єднує 24 держави Південної, Південно-Східної, Східної Азії, а також США, Австралію;
- Асоціацію регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК), утворену в 1985 р.; об'єднує 7 країн регіону (Бангладеш, Бутан, Індію, Мальдиви, Непал, Пакистан, Шрі-Ланку).
Дата публикования: 2015-09-18; Прочитано: 318 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!