Інтеграційні процеси в країнах Північної і Південної Америки

Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА) була створена грудні 1992 р. між трьома країнами – США, Канадою і Мексикою, – що вступила в силу з 1 січня 1994 р. Виникненню НАФТА передувало укладення у 1989 р. угоди між США і Канадою про зону вільної торгівлі, що поклало початок інтеграції в Північній Америці. Мексика приєдналася до угоди в лютому 1991 р.

Протягом тривалого часу (1998-1992 рр.) інтеграційні процеси відбувались тут переважно на корпораційному та галузевому рівнях і не були з міждержавним (наддержавним) регулюванням.

Про масштаби економічної взаємозалежності цих країн на основі взаємної торгівлі, руху капіталів та виробничого співробітництва можна судити на підставі таких даних: на початку 1990-х років у США реалізувалося близько 80 % канадського експорту (або 20 % ВНП Канади), що трохи менше частки ЄС. Для США канадський ринок також є найбільшим серед іноземних – 70 % імпорту Канади становлять американські товари. Мексика – це величезний потенційний ринок споживчих товарів, тут також найнижчий рівень зарплати. При сукупному населенні цих трьох країн (понад 360 млн чол.) торговельний обіг між ними становив близько 240 млрд доларів. Торговельний обіг лише між Канадою та США набагато перевищує обсяг будь-якої двосторонньої торгівлі в світі, а в майбутньому він зросте ще більше.

Зона вільної торгівлі за участю трьох названих країн робить їх повністю незалежними від зовнішніх поставок енергоресурсів. Виробники кожної з трьох країн отримують необмежений доступ на ринки двох інших. С/г і промисловість Канади та Мексики має виявитись у виграшу, використовуючи розроблені в США технологічні процеси. Поширення сучасної технології особливо сприятливе для Мексики, оскільки воно має сприяти зниженню рівня безробіття, котре в ній особливо велике. Винесення ж у Мексику американських виробництв дозволить північноамериканській продукції ефективніше конкурувати з товарами Японії, Західної Європи та Південно-Східної Азії. Експерти пророкують, що найбільші виробництва переселяють в США, а найбільш спеціалізованіші – в Канаду. Вільний приплив порівняно нескладних товарів у США з Мексики істотно зачепить матеріаломісткі і трудомісткі галузі промисловості, змушуючи або модернізувати їх, або переключити ресурси на більш складне виробництво. Угодою про вільну торгівлю передбачалося усунення всіх обмежень до 1998р., полегшення взаємних капіталовкладень. Кожна країна – учасниця угоди встановлює свої зовнішні тарифи.

Процес лібералізації торгівлі в НАФТА відбувається поступово. З 1994 р. знижено митні податки в торгівлі промисловими і продовольчими товарами; в наступні 5 років зниження складало ще 5 %. Остаточно митні податки були усунені в 2003 р.; таким чином, процес усунення всіх обмежень затягувався на 5 років довше, ніж передбачалося угодою (до 1998 року).у США розраховують, що створення на континенті спільного ринку приведе до активізації американського бізнесу, значного збільшення робочих місць, підвищення темпів економічного зростання.

На переговорах про вільну торгівлю також розглядалось питання, пов’язане з нанесенням шкоди навколишньому середовищу. Особливо велика забрудненість навколишнього середовища в Мехіко та в мексиканських містах, розташованих неподалік від кордону з США.

Створення північноамериканського ринку спільного ринку відкриває нові горизонти економічної взаємодії США і Канади з країнами Латинської Америки. Спочатку це відбуватиметься через зв’язки Мексики, котра має режим вільної торгівлі з п’ятьма державами Центральної Америки, а потім вибудується нова модель відносин інших латиноамериканських країн з могутніми північними сусідами.

Тристороння угода про вільну торгівлю передбачає також порядок врегулювання торговельних конфліктів, які виникають між його учасниками.

Економічне становище США у світі в наступному десятиріччі в дуже значній мірі визначатиметься характером інтеграційних процесів, до котрих залучаються не лише США, а й усі їхні провідні партнери.