Когнітивна лінгвістика: напрями досліджень

2.1.1. Когнітивна наука і когнітивна лінгвістика. Сучасний розвиток науки і техніки відкриває не тільки широкі перспективи дослідження будь якої галузі, а й дає змогу підійти до вирішення тих чи інших проблем комплексно, із залученням результатів суміжних областей.

Когнітивна наука, яка сформувалася у другій половині 70-х років у США, досліджує методи комп’ютерного моделювання функціонування знань в інтелектуальних системах. Дана наука є міждисциплінарною, оскільки інтегрує зусилля науковців різних галузей (психологів, логіків, філософів, лінгвістів, психолінгвістів, математиків, програмістів, кібернетиків, антропологів і ін.) для того, щоб одержати найбільш повно й адекватно уявлення про людську свідомість і розум.

Її об’єктом виступає когніція (пор. англ. cognition 1. знання, пізнання. 2. пізнавальна здатність) – сукупність психічних структур і процесів, що охоплює всю людську пізнавальну діяльність.

Когнітивна лінгвістика вивчає співвідношення когнітивних і мовних структур, і займається когніцією в її мовному відображенні.

2.1.2. Мова як об’єкт когнітивних досліджень. Мова є центром усієї когнітивної діяльності людини, репрезентантом її когнітивних процесів та здібностей. Вона відкриває доступ до світу іншої людини / народу, до структур її (його) свідомості.

Мета когнітивної лінгвістики і полягає в тім, щоб через осягнення мови проникнути у форми цих структур і описати існуючу між ними і мовою залежність, пояснити як влаштовані світ і людина, чим скаузовані ті чи інші фізичні, фізіологічні, психічні явища і процеси, які їхні наслідки.

2.1.3. Тематика і напрями когнітивних досліджень у лінгвістиці. Когнітивна лінгвістика сьогодення представлена декількома напрямами, кожний з яких відрізняється своїми установками, галуззю, процедурою, методикою та методами аналізу. Наприклад, американські вчені, розвиваючи ідеї генеративної лінгвістики, стверджують, що когнітивна лінгвістика повинна займатися ментальними репрезентаціями мовних одиниць, мовних категорій, усіх мовних явищ і пояснювати природу щодо відображеного знання – competence. Європейські дослідження дещо відрізняються від американських. Певним чином вони повторюють традиційний поділ лінгвістики на окремі аспекти: семантику, граматику, лексикологію. У межах першої паралельно розвивались прототипова й фреймова семантика.

У Німеччині та Австрії науковці акцентують увагу на розумінні й здобутті інформації (Sprachverarbeitung) із тексту. Наприклад, у Віденському університеті (школа В.Дреслера) вивчають питання опанування мовою з дитинства, виникнення мовних здібностей, тобто досліджують проблеми онтогенезу. Дуже модним і досить усталеним науковим стереотипом на заході стала також так звана „ комп’ютерна метафора ”, яка виникла в процесі розробок по штучному інтелекту.

Вітчизняні дослідження сфокусовано переважно на вивченні художнього мовомислення (В.О. Кухаренко), особливостях ідіостилю майстрів слова (Г.В. Поліна), реконструкції мов освіту видатних митців (М.О. Новікова), моделюванні концептосфери української лінгвокультури (К.Ю. Голобородько, Н.С. Руденко), розкритті текстової, під- та позатекстової інформації (Л.І. Бєлєхова, П.Рікер) і т.ін.