ІІ. Мовні норми

Ключові терміни: мовна норма, усне мовлення, писемне мовлення, український правопис, словесний наголос, подвійний наголос, рухомий наголос, культура мовлення, орфографічна мовна норма, орфограма, лексична мовна норма, морфологічна мовна норма, синтаксична мовна норма, пунктуаційна мовна норма, орфоепічна (акцентуаційна) мовна норма, графічна мовна норма, стилістична мовна норма.

Як відомо, літературна мова – це унормована форма загальнонародної мови, яка реалізується в усній та писемній формах. Як усній, так писемній формі властиві загальномовні норми, які є визначальними й обов’язковими для сучасних носіїв літературної мови. Мовною нормою може виступати будь-яке мовне явище. Зразком унормованості може бути звук і сполучення звуків, морфема, значення слова і його форма, словосполучення й будь-яке речення. Мовна норма – категорія історична, оскільки піддається змінам разом із розвитком суспільства.

«Запам ’ ятайте».

Сукупність загальноприйнятих, усталених правил, якими керуються мовці в усному та писемному мовленні, складає норми літературної мови, які є обов’язковими для всіх її носіїв.

Орфографічні мовні норми регулюють правильність написання слів згідно з чинним правописом (колона, а не колонна; дизайн, а не дізайн).

Лексичні мовні норми регулюють правильність слововживання у властивих їм значеннях за змістом на сучасному етапі (надійшло, а не прийшло повідомлення; настала, а не наступила зима).

Морфологічні мовні норми регулюють правильність уживання морфем (найперший, а не самий перший).

Синтаксичні мовні норми регулюють керування, узгодження, поєднання і розміщення слів, речень (кабінет завідувача кафедри, а не кабінет завідуючого кафедрою).

Пунктуаційні мовні норми регулюють правильність уживання розділових знаків (Це, може, й так, а може, й ні).

Орфоепічні й акцентуаційні мовні норми регулюють правильність належної вимови звуків і звукосполучень, наголошування та інтонації (інцидент, а не інциндент; каталόг, а не катáлог).

Графічні мовні норми регулюють правильність передачі звуків на письмі (чотирма, а не чотирьма; робочі, а не робочи).

Стилістичні мовні норми регулюють правильність відбору мовних елементів відповідно до умов спілкування (вжити заходи, а не прийняти міри).