Кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт

4.1.3.1. Кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт (КВ_БМР) визначається спеціальним розрахунком (калькуляцією) – локальним кошторисом, який є первісним кошторисним документом, що складається у поточному рівні цін за формою № 4 (згідно із ДБН Д.1.1–1–2000) і призначений для визначення кошторисної вартості окремих видів будівельно-монтажних робіт (БМР).

КВ_БМР обчислюється на основі нормативно-розрахункових показників витрат усіх видів ресурсів, необхідних для здійснення БМР, та поточних цін на них (ресурси).

Нормативними показниками є елементні кошторисні норми (РЕКН) – первісні кошторисні нормативи. На основі обсягів будівельно-монтажних робіт, які потрібно виконати, цих норм і поточних цін на ресурси визначаються прямі витрати у вартості будівництва (ПВ) – перша складова кошторисної вартості. Прямі витрати утворюються з трьох складових:

ПВ=М+ЗП+ЕМ, (4.1)

де М – прямі витрати на матеріальні ресурси;

ЗП – прямі витрати на заробітну плату робітників-будівельників;

ЕМ – прямі витрати на експлуатацію будівельних машин і механізмів.

Нормативно-розрахунковою базою для визначення прямих витрат на матеріальні ресурси є кошторисні норми витрат будівельних матеріалів, виробів і конструкцій та поточні ціни на них.

Нормативно-розрахунковою базою для визначення заробітної плати робітників-будівельників є кошторисні норми трудомісткості робіт, виконуваних робітниками-будівельниками, середні розряди робіт і поточна вар-тість людино-години відповідного розряду.

Нормативно-розрахунковою базою для визначення прямих витрат на експлуатацію будівельних машин і механізмів є:

– кошторисні норми часу роботи будівельних машин і механізмів;

– кошторисні норми ресурсів, необхідних для їх роботи, наведено у РЕКН;

– поточні ціни машино-години, що розраховуються на основі РЕКН.

4.1.3.2. До визначеної таким чином суми прямих витрат нараховуються загальновиробничі витрати (ЗВВ) – друга складова частина кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт. Вони визначаються не за нормами, а розрахунково. Загальновиробничі витрати – це сума коштів для відшкодування витрат будівельно-монтажних організацій, пов’язаних із створенням загальних умов будівельного виробництва, його організацією, управлінням і обслуговуванням.

Усі витрати, що належать до загальновиробничих, групуються у три блоки:

1-ий блок – заробітна плата працівників: апарату, старших виконробів (начальників дільниць), виконробів, майстрів, механіків будівельних дільниць, тих, що здійснюють господарське обслуговування.

2-ий блок – збір на обов’язкове соціальне страхування, збір на обов’язкове пенсійне страхування, внески до Державного фонду сприяння зайнятості населення, відрахування на страхування від нещасних випадків.

3-ий блок – решта статей загальновиробничих витрат.

Визначення загальновиробничих витрат можна здійснювати як у табличній формі (див. табл. 4.3), так і без неї. В такому випадку загальновиробничі витрати розраховуються за формулою:

ЗВВ=ЗВВ^{І БЛ} + ЗВВ^{ІІ БЛ} + ЗВВ^{ІІІ БЛ} =

= Т_ПВ×К×Т^Vр + (ЗП_ПВ+Т_ПВ×К×Т^Vр)× 0,399219 + Т_ПВ×П, (4.2)

де Т_ПВ – нормативна трудомісткість робіт, що передбачаються у ПВ, яка враховує трудовитрати робітників-будівельників, монтажників і робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні машин, люд.-год.;

К – усереднений коефіцієнт переходу від нормативної трудомісткості робіт, котрі передбачаються у прямих витратах, до трудовитрат працівників, заробітна плата яких входить до складу ЗВВ (додаток Б);

Т^Vр – усереднена вартість людино-години за VІІ тарифним розрядом, грн. (додаток В);

ЗП_ПВ – заробітна плата робітників-будівельників, монтажників і робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні будівельних машин та механізмів (зі складу ПВ);

0,399219 – норматив відрахувань від заробітної плати робітників-будівельників, монтажників та робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні будівельних машин і механізмів (зі складу ПВ) та працівників, заробітна плата яких ураховується у загальновиробничих витратах (зі складу ЗВВ), уключаючи кошти на оплату перших п’яти днів непрацездатності внаслідок захворювання або травми (38,918%+1,039%=39,9219%);

П – показник для визначення коштів на покриття решти статей ЗВВ, грн./ люд.-год. (додаток Б).

Решта витрат, які враховуються у вартості будівництва, встановлюються не за ресурсними нормами, а розрахунково. До таких витрат належать такі, що наведені у главах 1, 8 – 12 і після глави 12 у зведеному кошторисному розрахункові (табл. 4.7).

Як правило, в проектних і будівельно-монтажних організаціях в сучасних умовах визначення ціни будівельної продукції здійснюється за допомогою програмних комплексів. Найбільш відомим із затверджених Держбудом програмних комплексів з автоматизованого випуску кошторисів є програмний комплекс АВК-3.

Для розуміння того, як програмний комплекс АВК-3 (чи інший) «виконує» кошторисні розрахунки, необхідно виконати кошторисні розрахунки вручну. Приклади таких розрахунків наведені нижче.

Нумерація окремих кошторисних документів (одним із видів яких є локальні кошториси) у складі інвесторської кошторисної документації здійснюється в установленому порядку [2, пп. 2.13.1].

Як правило, нумерація локального кошторису чи кошторисного розрахунку складається з трьох чисел, розділених тире. Перше число – дві цифри, відповідає номеру глави зведеного кошторису, друге число – номеру рядка в главі й третє число (дві цифри) – означає порядковий номер локального кошторису (розрахунку) в цьому об’єктному кошторисі (об’єктному кошторисному розрахунккові).

Номер об’єктного кошторису (кошторисного розрахунку) при такій системі нумерації не містить двох останніх цифр, що відповідають номерам локальних кошторисів (розрахунків).