Електронні журнали: можливості XXI століття для науки та освіти України

Останні 15-20 років є справді революційними для бібліотек та інформаційних спеціалістів у всьому світі, адже набагато складніши­ми стали процеси формування та управління колекціями з появою нових інформаційних технологій і необхідністю забезпечення дос­тупу користувачів до електронних ресурсів. Справді, кожен аспект цього процесу — від проблем технічного плану до довідкового обслу­говування — спричинив багато змін власне в самій трансформації ролі бібліотеки, яку вже не розглядають як автономне книгосховище з обмеженими ресурсами, а як посередника між користувачем і без­межними інформаційними можливостями та ресурсами. Значні зміни, безумовно, відбулися і в управлінні колекціями, і в тому, як бібліотеки представляють ці колекції для своїх користувачів.

Важливою складовою колекції сучасної бібліотеки, особливо університетської чи академічної, є колекція електронних журналів, які є невіддільною частиною сучасного інформаційного суспільства, важливою складовою наукової, освітньої та культурної сфери. Видан­ня електронних журналів стало можливим з появою Інтернету (зок­рема, Веб) як універсального загальнодоступного засобу інформації. У 1991 році налічувалося всього 27 назв електронних журналів, але їх кількість різко зростала щороку (в 1996 році їх вже було близько 2 тис, а в 1998 — майже 7 тис.) і зараз маємо вже 15 тис. назв. Існують навіть прогнози щодо припинення видання традиційних (паперових) копій журналів — «криза серійних видань». Ця теза дискутується в професійному колі, але сьогодні цілком очевидно, що подальші зміни неминучі. Справді, журнал без Веб-версії на сьогодні є рідкістю. Тема «Електронні журнали: використання в бібліотеках» широко представ­лена в наукових публікаціях, особливо американських фахівців. Ідея вперше прозвучала у працях В. Ланкастера («Майбутні безпаперові інформаційні системи»), пізніше — у публікаціях Ст. Хамада, А. Одлишко та Е. Окерсон, які передбачали кризу традиційних журналів і розглядали електронні журнали як панацею від проблем в інфор­маційному забезпеченні академічної громади. З 1990 року в США починають видавати Довідник електронних журналів, тема представлена сотнями ґрунтовних публікацій.

У доінтернетівський період електронні журнали не мали успіху через погані інтерфейси та відсутність координованих міжнародних телекомунікаційних мереж. З появою Веб-систем навігації та перегляду інформації користувачі мають у розпорядженні уніфіковану форму представлення та доступу до усіх ме­режевих ресурсів. Ми швидко наближаємось до часів, коли кожну одини­цю електронної інформації буде представлено у Веб, і суспільство зможе надавати їй будь-яких форм у павутинні Веб чи її наступниках.

Сьогодні вже ясно, що електронні журнали дуже швидко стають важливою складовою інформаційного суспільства, тому на часі розгор­тання досліджень з боку не лише видавців, комп'ютерних спеціалістів, науковців, а й бібліотечно-інформаційних фахівців. Адже бібліотеки всього світу покликані бути лідерами в забезпеченні інформаційних по­треб користувачів, забезпечувати оперативний та зручний доступ у будь-який час до будь-яких світових ресурсів, у тому числі й до наукових електронних журналів. В ідеалі електронний журнал — відповідь на безліч традиційних бібліотечних проблем, пов'язаних із швидкісною до­ставкою інформації, доступністю, що не обмежена часовими та гео­графічними факторами та засобами пошуку інформації, а також — фінансовими проблемами. До того ж це економія місця на полицях, відсутність необхідності розставляти на полицях видання, відновлювати втрачені сторінки тощо. А ще — можливість одночасного використання одного журналу (числа) кількома користувачами одночасно, що виключає необхідність багатопримірниковості в бібліотеці.

Існують різні джерела отримання електронних журналів для бібліотек:

•Через існуючі системи-агреґатори, які пропонують доступ до організованих баз даних, де представлені електронні журнали різних видавництв.

•Через системи-аґреґатори окремих видавництв, що пропонують доступ до власних електронних журналів.

•Через можливість одночасного отримання електронної версії журналу в разі, якщо бібліотека передплачує друковану.

Безкоштовні журнали в Інтернеті

Бібліотеки України лише починають працювати з електронними ресурсами, зокрема з електронними журналами. Тема представлена лише окремими публікаціями в професійній пресі чи в матеріалах конференцій, лише одна з дисертацій, захищених за останні три роки, яки­мось чином дотична до проблеми «Електронні журнали».

Бібліотеками України накопичено лише перший досвід в отриманні електронних журналів та налагодженні доступу користувачів бібліотек до цих ресурсів. Усе ще залишаються недослідженими та невирішеними багато питань, пов'язаних із збереженням, архівуванням, реєстрацією та обліком, каталоґуванням електронних журналів, зрештою, із кваліфікованою популяризацією цих ресурсів для користувачів. Не впорядковано інформацію про сукупність вітчизняних електронних журналів. Майже відсутні спроби з упорядкування та представлення користувачам пошукових засобів щодо наявних електронних жур­налів. Безумовно, слід відзначити все ще досить низький загальний рівень «інтернетизації» бібліотек нашої країни, а також проблеми ме­реж, обладнання, програмного забезпечення тощо. І наостанок — неготовність бібліотекаря самому працювати з новим видом інформації та вчити користувача.

Наукова бібліотека Національного університету «Києво-Могилянська академія» однією з перших в Україні розпочала дослідження теми «Електронні журнали» та організувала доступ своїх користувачів до цих важливих ресурсів. Бібліотека НУКМА має унікальний досвід станов­лення за досить короткий час (створена в 1992 році) не лише як потуж­ної, якісно сформованої за складом колекцій книгозбірні, а й знаного і визнаного в Україні лідера в галузі впровадження нових інформаційних технологій та інших інновацій. Це зумовлено вимогами нашого універ­ситету, відповідністю діяльності нашої бібліотеки тим освітнім формам, які втілюються в НаУКМА. Університет завжди виходив з того, що без потужної бібліотеки неможливим є ні нормальний навчальний про­цес, ні успішна наукова діяльність. Упровадження автоматизації в усі технологічні процеси, створення електронного каталогу, доступ до електронних ресурсів тощо — все це реальна практика нашої бібліоте­ки. Саме наукова бібліотека НаУКМА ініціювала та очолила роботу з ор­ганізації доступу бібліотек України до електронних ресурсів.

Перший Консорціум бібліотек України — користувачів електронних журналів —був створений у 1999 році, коли за грантом Міжнародного фонду «Відродження» було оплачено доступ на рік до електронних журналів видавництва. Видавництво через інформаційну службу ІЖК надало доступ до паралельних електронних журналів (більше 400 назв повнотекстових наукових журналів з медицини, математики, фізи­ки, екології, хімії, економічних наук та ін.). У проекті брали участь 98 бібліотек України, координатором Консорціуму була наукова бібліотека НаУКМА. Досить успішним був тоді міжнародний семінар «Електронні журнали — бібліотекам України», організований нашою бібліотекою спільно з Британською Радою в Україні, який фактично став першим тренінгом для бібліотек України з питань електронних журналів. У семінарі взяли участь представники 65 бібліотек України, науково-дослідницьких установ, інформаційних центрів України, 15 представників іноземних видавництв та інфор­маційних центрів з Німеччини, Нідерландів, Великої Британії та Росії. Це були справді перші кроки бібліотек України в роботі з електронними журналами.

Із 2000 року бібліотеки України мають можливість доступу до баз даних за проектом «Електронна інформація для бібліотек», який є спільною ініціативою Інсти­туту Відкритого Суспільства (Будапешт) і найбільшого у світі видавниц­тва періодики та компанії?? пропонує понад 5500 повнотекстових електронних журналів, газет, бюлетенів новин, близько 1300 брошур і довідників, а також тестовий доступ до інших електронних ресурсів. До Консорціуму входять понад ЗО бібліотек та інформаційно-ресурсних центрів різних організацій: бібліотеки держав­них та приватних вищих навчальних закладів, обласні наукові універ­сальні бібліотеки, спеціалізовані галузеві бібліотеки, інформаційно-ре­сурсні центри. Координатором цього проекту в Україні є Асоціація «Консорціум-Інформатіо».

При роботі з системою користувач має доступ до колекції, що налічує більше як 5000 періодичних видань, розподілених серед різних баз даних системи.

Бібліотеки України роблять лише перші кроки з організації доступу користувачів до електронних журналів. Ще багато питань залишаються невивченими. Як поєднати традиційну (паперову) колекцію наукових журналів з електронними? Якими принципами має визначатися політи­ка комплектування бібліотек в цьому плані? Як управляти колекцією електронних журналів? Як найкраще зорганізувати доступ користу­вачів до цих ресурсів? Яким чином можна закаталогізувати електронні журнали до своїх ресурсів чи каталогів? Для чого Бібліотеки об'єднують­ся в Консорціуми? Яка роль громадських об'єднань в отриманні бібліотеками електронних журналів? Бібліотеки України переживають зараз перехідний етап, змушені поратися із колекцією друкованих жур­налів і одночасно вчитися використовувати електронні журнали. Попе­реду ще багато проблем, упроваджень тощо, але ми, бібліотекарі, по­винні відіграти активну роль у створенні нової інформаційної інфраструктури світу, де кожна людина зможе отримати доступ до інформації, зокрема до електронних журналів, із будь-якого куточка земної кулі. •

Керівництво бібліотечного Асоціації «Консорціум-Інформатіо» та інформаційної програми в Україні працює над розширенням діапазону видів електронних інформаційних ресурсів, веде переговори про підключення нових систем інформаційного сервісу і запрошує до участі в Консорціумі нових членів.