Культурологічна функція університетської бібліотеки

Сутнісно-соціальний підхід до бібліотеки, університетської зокре­ма, полягає в необхідності осмислення її культурологічної функції. Бібліотека є універсальним явищем культури, виступаючи одночасно й локальним явищем, оскільки будь-якій соціокультурній спільноті відповідає свій тип бібліотеки як відображення політичного, еко­номічного, соціального життя, мислення, характеру та особливостей цієї спільноти. З'явившись у ХІV-ХV ст., університетські бібліотеки сприяли виникненню та розвитку різних типів бібліотек: універсаль­них, наукових, спеціальних та публічних.

Культурологічно-філософський аналіз університетської бібліотеки базується на розгляді її як складової структури культури й передбачає дослідження субстанційних елементів, які втілюються в предметних цінностях і нормах, функційних елементах структури культури. Бібліотека загалом та університетська зокрема постають як результат, фрагменти буття культури, будучи джерелом реалізації активності та історичним результатом процесу предметно-практичної діяльності суб'єкта культури. Суб'єктом (індивідуальним або колективним), носієм предметно-практичної діяльності та пізнання, джерелом активності є як окремий бібліотекар, так і колектив бібліотеки в цілому.

Культурологічна функція університетської бібліотеки включає такі аспекти:

а) перетворювальний,

б) інформативний,

в) пізнавальний,

г) комунікативний,

д) нормативно-регулятивний,

є) ціннісний,

ж) рекреаційний.

Розглянемо їх докладніше.

Людина живе в культурі; у культурі вона пізнає себе, формується та виховується, оскільки освоєння та перетворення навколишньої дійсності є фундаментальною потребою людини. І бібліотека за своїм соціальним призначенням сприяє цьому перетворенню людини. Історичний прогрес передбачає культурну спадкоємність. Результати соціокультурної діяльності закріплюються, накопичуються в доку­ментах, які зберігаються в бібліотеках.

Остання пов'язана з таким аспектом культурологічної функції університетської бібліотеки, як пізнавальний. Будь-яка культура зберігала й передавала освіту через теоретичні й практичні дослідження. Бібліотека, й університетська зокрема, допомагає читачеві в здобутті як теоретичних, так і практичних знань, тобто сприяє пізнавальній діяльності людини. Важливою є інформативна функція університетської бібліотеки. Адже недостатньо мати знання та доку­менти, у яких ці знання закріплені. Необхідна їх циркуляція, передача знань. Обмін інформацією між людьми здійснюється за допомоги знаків та знакових систем, закріплених у документах. А зберігаються ці документи для прийдешніх поколінь саме в бібліотеках. Культура продукує конкретні правила та способи комунікації. Так і університетська бібліотека виробляє певні способи циркуляції документів та правила використання цих документів читачами.

Бібліотека є місцем циркуляції інформації, де бібліотекар і читач об'єднані в єдиному комунікаційному просторі. Із цим аспектом пов'язаний нормативний (регулятивний) аспект, пов'язаний із необхідністю підтримання визначеного порядку. Університетська бібліотека складає певні правила (норми) і навіть використовує таку категорію, як «табу», наприклад, стосовно крадіжки документів із бібліотеки. Отже, бібліотека є певним дисциплінарним простором, у якому виробляються правила, які сприяють читанню та мисленню. Можна сказати, що складається специфічний бібліотечний «етнос», ґрунтований на повазі до книги як до цінності.

Безумовно, університетській бібліотеці властиві такі вияви культурологічної функції, як ціннісний, виховний та рекреаційний. Адже бібліотека використовує певні форми трансляції соціального досвіду людства, виховує молоде покоління (читачів-студентів), часто допома­гає зняти стрес, напруження. Усе це теж, безумовно, входить складо­вою до культурологічної функції університетської бібліотеки.

Виокремлені вище ознаки культурологічної функції університетської бібліотеки дозволяють розглядати її як достатньо складний соціальний інститут, який не тільки займається призначеною йому діяльністю, а й передбачає виконання певних блоків цілеспрямованої діяльності для підтримання громадського життя університетської бібліотеки. Університетській бібліотеці як соціальному інститутові властиві такі компоненти, як: внутрішня злагодженість, що закріплена приписами (статутом, положенням про бібліотеку, нормами), які визначають даний інститут та співвідносять його з іншими сферами суспільства; матеріальні засоби (будівлі, бібліотечні фонди, фінанси, обладнання), які забезпечують діяльність даного інституту; кадровий склад бібліотеки. Однак таке бачення університетської бібліотеки є неповним, оскільки бібліотека становить культурну форму, що здійснює система­тизацію культурного надбання.

Ми можемо підносити університетську бібліотеку трохи ідеалізовано, але практика — ось той культурний простір, у якому функціонує універси­тетська бібліотека.

Життя бібліотеки детерміноване культурними, соціально-економічними, політичними інтенціями держави й суспільства. Крім того, виступаючи особливим простором, де відбувається циркуляція знань і розгортається дискурс, тобто діють певні правила та норми поведінки, бібліотека конституюється як особливе середовище зі своїми функційними відносинами.

Сучасна університетська бібліотека є складною системою зі своїми інформаційними технологіями, із методологією комплектування та каталогізації, засобами ефективного обслуговування читачів. Для ефективного управління бібліотекою потрібна й ефективна система бібліотечного менеджменту.

Вивчення американського досвіду наштовхує на думку про те, що поняття «бібліотечний менеджмент» може мати два аспекти. Перший полягає в тому, що тривалий час адміністративну відповідальність розглядали як приниження професійного статусу бібліотекарів. Їх часто сприй­мають як науковців, спеціалістів із певної галузі чи предмета, як бібліографів, консультантів, спеціалістів з консервації та реставрації документів або фахівців в інформаційній галузі. Тому адміністративні функції, планування, організація управління персоналом посідають у їхній діяльності мало часу. Другий аспект полягає в тому, що цю діяльність можна порівня­ти з бізнесом, який може тільки підняти професіоналізм бібліотекарів. Із 70-х років минулого століття бібліотекарі-адміністратори почали значну частину свого часу віддавати адмініструванню, плануванню, управлінню персоналом. Це призвело до того, що роль керівника бібліотеки змінилася, і він перетворився на менеджера бібліотечного сервісу. Бібліотекарі-адміністратори стали використовувати багато засобів, запозичених із бізнесового менеджменту, хоча бібліотеки не можна повністю уподібнити корпораціям, фірмам, фінансовим закладам — так само, як і керівників середнього рівня в галузі бібліотечного й інформаційного сервісу не можна ототожнювати з відповідними бізнесовими керівника­ми. На наш погляд, ці причини можуть бути такими:

• бібліотеки є неприбутковими організаціями;

• адміністратори їх не відчувають такого тиску з боку бізнесу, ринку;

• менеджери бібліотек часто не мають такого практичного досвіду в галузі менеджменту, як їхні колеги в бізнесі й промисловості;

• директори бібліотек усвідомлюють себе передусім як фахівців чи науковців у галузі бібліотекознавства чи інформаційних наук, а бізнесові менеджери, хоча й є фахівцями — юристами, інженера­ми, архітекторами, усвідомлюють себе насамперед як менеджерів;

• менеджери середньої та нижчої ланки в галузі бібліотечно-інформаційного сервісу часто вважають свої адміністративні функції вторинними щодо їхньої головної діяльності;

• бізнесові менеджери частіше контролюються фінансово, ніж бібліотечні менеджери; вищий рівень кваліфікації менеджерів у сфері бізнесу зумовлюється тим, що від якості їхньої роботи залежать прибутки компанії, а в бібліотеках фінансове керівництво перебуває в руках директора або його заступника;

• багато компаній влаштовують стажування з менеджменту для своїх співпрацівників; для бібліотекарів — тільки для тих, хто має адміністративні обов'язки. Поряд із цим комерційні компанії, кор­порації мають широкі можливості матеріального стимулювання свого персоналу: премії, знижки для персоналу на продукцію своєї компанії тощо. Бібліотеки ж, як неприбуткові організації, такої можливості часто не мають.

Формування галузей менеджменту, зокрема й бібліотечного, відбувалося у взаємозв'язку з низкою інших наук. Так, соціологічне й психологічне вивчення мотивів і поведінки особистості стали основою теорії людських взаємовідносин. Економічні науки, статистика й політичні науки визначили класичну теорію менеджменту, яка пов'язана з визна­ченнями організації шляхом планування, організації, управління пер­соналом і контролю. Багато технічних і теоретичних положень літера­тури з менеджменту були використані у бібліотекознавстві.

У розробленні стратегічного менеджменту сучасної університетської бібліотеки, на наш погляд, слід враховувати як зовнішні зміни, що відбуваються в суспільстві та впливають на бібліотеку, так і внутрішні зміни, що є похідними від зовнішніх. До зовнішніх можна віднести такі три групи чинників, як соціально-політичні зміни, що вже сталися чи ще тривають у суспільстві, зміни в економічній сфері та технологічні зміни.

Перша група факторів — соціально-політичні зміни, що їх зазнана Україна. Вони спричинилися до демократичної активності в суспільстві, особливо в царині освіти, зросла кількість тих, хто бажає здобути освіту. Збільшилася кількість підручників і посібників, відбулося зростання кількості предметів, дисциплін, спеціальностей. З'явилися нові форми надання освіти, зокрема дистанційна, змінили галузі економіки, у тому числі й галузі книговидання та книгорозповсюдження, що тісно взаємодіють із роботою бібліотек. В університетських бібліотеках постала необхідність перегляду системи взаємовідносин із видавництвами та установами книгорозповсюдження. У сфері освітніх послуг з'явився новий елемент господарської са­мостійності — платне навчання. З'являються більш ефективні методи зв'язку освіти з виробництвом (цільова підготовка спеціалістів для певних галузей, виконання науково-теоретичних та прикладних досліджень).

На сучасну університетську бібліотеку впливає і третя група факторів —технологічні зміни. Поява всесвітніх інформаційних мереж, використовуваних як для отримання, так і для передачі інформації, по­ява нових носіїв інформації — компактних за розмірами, за обсягом змісту, тотальна комп'ютеризація — усе говорить про зростання пото­ку інформації та підвищення швидкості її передання.

У таких умовах університетська бібліотека, як інформаційний
центр, що забезпечує інформацією університетську науку, навчання та викладання, ставить собі за мету швидко реагувати на зміни, уміти відфільтровувати необхідні інформаційні потоки зі світового інформаційного простору, оперативно зорганізовувати доставку, доступ та збереження такої інформації.

Досягнення означеної мети потребує змін у системі бібліотечного менеджменту як засобу досягнення мети, який би забезпечив взаємодію складових системи досягнення мети (фондів, персоналу, послуг, читачів). Значущим етапом у зміні системи управління бібліотекою може стати робота над стратегічним планом, який декларує місію — вищу єднальну мету для всього персоналу бібліотеки, ставить конкретні завдання та визна­чає пріоритетність виконання їх бібліотекою. Головним блоками цього плану можуть бути зміни в організації матеріально-технічних фондів бібліотеки та в організації так званих «інтелектуальних фондів» бібліоте­ки. Останні можуть включати завдання щодо вдосконалення довідково-бібліографічного апарату бібліотеки, взаємовикористання бібліотечних ресурсів, системи обслуговування читачів бібліотеки (співвідношення відкритих та закритих фондів друкованої інформації), доступу до віддале­них баз даних і віртуальних фондів, а також завдання щодо рівня бібліотечного сервісу, оптимізації та раціоналізації бібліотечної технології.