Типи поведінки людини: інстинкт, навички, свідома поведінка, - визначають рівні розвитку нервової системи

Інстинктивна поведінка – це дії, вчинки, які успадковуються людиною. На цьому рівні концентрується вся інформація, нагромаджена у ході еволюції людства. Відомі дії та вчинки інстинктивної поведінки ті, які пов’язані із самозбереженням, продовженням роду.

Поведінка за навичками – це дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок чи шляхом тренувань. Внаслідок цього людина виробляє навички, у неї формуються звички і під контролем свідомості (тренування) і без нього (спроби і помилки).

Свідома поведінка – найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом. що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах.

Розрізняють свідомість конкретної людини і її самосвідомість. Свідомість– це знання конкретної людини про світ, а самосвідомість – це знання людини про саму себе, свої реальні та потенційні можливості. Коли сам себе не розумієш, значить – треба розвивати самосвідомість, розібратися, що ти можеш і чого не можеш. Вершиною розвитку особистості є самосвідомість, самопізнання, самоконтроль і самовдосконалення.

На свідому поведінку можуть впливати інстинкти і навички. Але свідома поведінка може керувати і навичками, і гальмувати інстинкти. Тобто, якщо ваш інстинкт до чогось вас підштовхує, але самосвідомість говорить, що цього не слід робити, або для самозбереження, або через етику, мораль, то ви себе стримуєте, докладаючи зусиль.

Отже, поведінка, дії, вчинки людини є похідними від її психіки.

Людина має безліч властивостей.

Властивості людини – це все те, що:

- зумовлює її відмінність від інших (стать, темперамент, риси);

- виявляється у взаємодіях з іншими суб’єктами або предметами навколишнього середовища (особливості поведінки, спілкування, поведінка в конфліктних ситуаціях).

Властивості людини класифікують за трьома основними ознаками:

1) атрибути – це невід’ємні властивості, без яких людину не можна уявити і без яких вона не може існувати (стать, вік, темперамент, здоров’я, мова. спрямованість);

2) риси – це стійкі властивості, які проявляються постійно, (їх дуже багато: розум, наполегливість, сміливість, ніжність, самостійність тощо);

3) якості – це ті властивості, які мають різний ступінь вияву залежно від умов, ситуації (здібності, сприйняття, пам’ять, мислення тощо).

Стать – це сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, яка забезпечує продовження роду і дає змогу розрізнити у більшості організмів жіночі і чоловічі особливості. Відмінності статей: генетичні, морфологічні, фізіологічні, психологічні.

Багато вчених проводили і проводять дослідження в області статі людини. Доведено, що мужчини і жінки відрізняються одне від одного не тільки зовнішньо, але й своїм внутрішнім світом. Вони інакше мислять, інакше поводяться, інакше бачать і сприймають навколишній світ. Жінки критикують мужчин за те, що вони нечутливі, неуважні, не вміють слухати, не проявляють тепла, недостатньо люблять, в ліжку займаються сексом, а не любов’ю і залишають піднятою кришку унітазу. Мужчини критикують жінок за те, що вони погано керують машиною, не вміють розібратися в дорожній карті і намагаються прочитати її в перевернутому вигляді, за відсутність почуття скерування, за балакучість і невміння відділити головне від другорядного в розповіді і за постійно опущену кришку унітазу. Мужчина ніколи не може розшукати свою річ, але постійно ставить комп’ютерні диски в алфавітному порядку. Жінка завжди розшукає загублені ключі від машини, але рідко знайде найкоротшу дорогу до пункту призначення. Мужчини думають, що належать до статі, яка відрізняється надзвичайно здоровим глуздом. Жінки ж знають, що саме вони мають найбільш здоровий глузд.

Мужчини захоплюються тим, як жінка, тільки-но увійшовши в кімнату, може відразу ж охарактеризувати кожного з присутніх; жінки просто не можуть повірити. що мужчина може бути настільки неспостережливим, яким «притворяється». Мужчини дивуються, як може жінка не помітити мигаючого на приборній панелі машини червоного сигналу тривоги, але моментально знаходить брудну шкарпетку, яка валяється в темному кутку на віддалі 50 м від неї. Жінок дивує той факт, що мужчина, здатний загнати машину у вузьку щілину, але, дивлячись в дзеркало заднього ходу, не може розшукати двері з табличкою «М» у просторому залі. Якщо жінка заблудилася, вона зупинить машину і попросить показати дорогу. З точки зору мужчини – це прояв слабкості. Він годинами буде кружляти по місту, бурмочучи про себе: «Я знайду туди новий маршрут» або «Схоже, десь тут».

Все це зумовлено тим, що у жінок більш розвинута і активна ліва півкуля мозку, а у мужчин – права. Відомо, що ліва і права частини мозку відповідають за різні дії. Жінки мають кращу пам’ять, лінгвістичні функції, аналітичні здібності. Жінка завжди була берегинею роду, повинна була народжувати дітей. Для цього мусила обов’язково вижити, щоб продовжувався рід людський. Тому вона орієнтована на збереження вже існуючих ознак, тому психічна стійкість жінок більша, жінка витриваліша, живучіша, легко пристосовується до зовнішнього світу. Але жінка з початку свого існування берегла сімейне вогнище, сиділа дома, а чоловік – полював, мандрував лісами, полями, шукав здобич, забезпечував родину. Тому чоловіки легко орієнтуються на місцевості, добре керують автомобілем, краще орієнтуються в просторі, переважно володіють творчими здібностями, але серед них частіше трапляються не лише талановиті, а й психічно хворі особи. У чоловіків значно менші здібності до виживання у несприятливих умовах, вони агресивніші.

Міжпівкульні зв’язки у жінок численніші, тому вони краще синтезують інформацію обох півкуль і жіночу інтуїцію називають феноменальною. Жінка - як радарний детектор. Те, що називають жіночою інтуїцією, насправді загострена здатність помічати найдрібніші деталі і зміни у зовнішності і поведінці оточуючих. Ця здатність протягом усієї історії дивувала мужчин, які були поряд, і їх обов’язково ловили «на гарячому». Один із мужчин повідомив, що зір його дружини стає дуже гострим, коли йому треба щось сховати, але якщо потрібно загнати машину в гараж заднім ходом, то вона чомусь стає близорукою. Оцінка віддалі між бампером машини і стінкою гаража в процесі руху відноситься до області просторової орієнтації, якою завідує фронтальна частина правої півкулі мозку. Просторова орієнтація у більшості жінок розвинута слабо.

Ось приклад. Коли вечірка була в розпалі, жінка, не ворушачи губами, сказала чоловікові: «Поглянь на ту пару, що стоїть біля вікна». Чоловік почав повертати голову, та жінка засичала, щоб не витріщався так, це непристойно. Вона не могла зрозуміти. чому чоловікові потрібно було так відкрито обертатися, а йому не вірилось, що жінка може бачити інших людей в кімнаті, не дивлячись на них. Це тому, що сенсорне сприйняття жінки і мужчини різне. Мужчина і жінка бачать неоднаково. Око є продовженням мозку, розміщене на поверхні голови. Око має фоторецептори – це 30 млн. клітин у вигляді палички кожна. Вони забезпечують чорно-біле зображення. Існують також 7 млн. конічних клітин, які сприймають кольорову гамму. Джерелом конічних клітин є Х-хромосома. У жінки дві Х-хромосоми, тому вона має більшу кількість конічних клітин, ніж мужчина. Ця відмінність має значення в кількості деталей, які використовуються при описуванні кольорової гамми. Мужчини зазвичай говорять про базові елементи спектру: про червоний, синій, зелений кольори. Жінки, переважно, використовують такі терміни, як кольори слонової кості, морської хвилі, рожево-ліловий, яблучно-зелений. Людські очі мають помітні білки, яких не мають інші примати, і це дозволяє їм слідкувати за рухом очей і напрямком погляду, що дуже важливо при спілкуванні «віч на віч». У оці жінки більше білка, ніж у мужчини, оскільки близьке «віч на віч» спілкування є невід’ємною частиною зв’язків між жінками, а більша площа білка очей розширює можливість як при відправленні, так і при сприйнятті сигналу. При більшій площі білка легше зрозуміти, на чому затримався погляд. Такого роду обмін інформацією за допомогою поглядів несуттєвий для більшості інших приматів, і тому у них білок або скритий, або видно дуже малу його площу. Як основний засіб спілкування вони використовують неусвідомлену жестикуляцію і міміку.

Кажуть, в жінки ніби очі на потилиці. Вона не тільки має більше конічних клітин в оболонці ока, а й ширший периферійний зір, ніж мужчина. В неї, як у берегині вогнища, закладена в мозок програма, що дозволяє чітко бачити сектор щонайменше в 45 градусів з кожної сторони голови, тобто вправо-вліво, а також вгору і вниз. Ефективний периферійний зір багатьох жінок досягає повних 180 град. Очі мужчини більші, ніж у жінки, і його мозок забезпечує йому «тунельне» бачення, що означає здатність бачити чітко і ясно прямо перед собою, але на велику віддаль, тобто його очі схожі до бінокля. Мужчині як мисливцю необхідно спіймати оком ціль і не випускати її з поля зору, причому на досить далекій віддалі. Його зір еволюціонував до майже обмеженого бачення, оскільки нічого не повинно було відволікати його від цілі. Одночасно жінка повинна була володіти широким полем зору, щоб, наприклад, негайно побачити змію, що проникла в житло. Ось чому сучасний мужчина легко відшукає віддалений пивбар, розміщений десь-там, але не може відшукати річ у шафі, або холодильнику.

При переході вулиці нещасні випадки в більшості трапляються з хлопчиками. Вони більш схильні ризикнути при переході, ніж дівчатка, що разом із вужчим полем їх периферійного обзору призводить до підвищеного травматизму.

Крім цього жінка моментально розуміє, що інша жінка стривожена або ображена; мужчині для усвідомлення цього потрібні солідні фізичні докази: потік сліз, биття посуду або ляпас. Без цього він ніяк не здогадається про те, що діється. Пов’язано це з тим, що наподобі більшості жіночих екземплярів ссавців, жінка озброєна чутливим сприйняттям з набагато тоншою настройкою, ніж у мужчин.

Берегиня вогнища, що забезпечує виживання сім”ї, не може бути іншою. Вона повинна помічати незначні зміни в поведінці своїх дітей, які можуть сигналізувати про біль, голод, поранення, агресію або депресію. Мужчини - здобувальники, ніколи не затримувались в печері настільки довго, щоб навчитися безсловесної сигналізації або альтернативним способом міжособового спілкування. Нейропсихолог професор Рубен Гур із університету штату Пенсильтванія провів дослідження за допомогою сканування мозку. Він встановив, що у відпочиваючого мужчини активність падає найменше на 70%. Сканування мозку жінки в тому ж стані відпочинку показало тільки 10-% падіння активності, що підтверджує важливі обставини: жінка безперервно отримує і аналізує інформацію, що поступає з навколишнього середовища. Жінка знає, хто дружить з її дитиною, про її надії, мрії, романи, скриті страхи, здогадується, про що вона думає, що відчуває і які каверзи задумує. Мужчина смутно усвідомлює, що в будинку крім нього є ще якісь невеликі чоловічки.

Жінки можуть одночасно робити багато робіт: розмовляти по телефону, перевіряти уроки в дітей, варити їсти, давати вказівки чоловікові і т.д. Як приклад можна взяти роботу секретаря. Часто одночасно приходиться відповідати на телефонні дзвінки, реєструвати документи, відповідати відвідувачам або співробітникам, вручати документи за призначенням під особистий підпис і т.д. Навіть, розмовляючи між собою, жінки одночасно порушують декілька тем і прекрасно розуміють одна одну, перескакуючи з теми на тему і повертаючись знову до попередньої. Чоловік не може ані слухати ані розуміти, що йому говорить жінка, якщо він зайнятий якоюсь однією справою. Від чоловіків не треба цього вимагати, бо вони просто неспроможні робити одночасно декілька робіт. За всю історію існування людства тільки Юлій Цезар робив одночасно декілька справ, і його прославляють у віках Жінки ж роблять безліч справ одночасно щоденно і ні в кого це не викликає захоплення чи здивування.

З наведених вище причин бувають часті розлучення, сварки між подружжям. Чоловіки часто вважають слова і дії жінок абсурдними. Знаючи це, жінка, будучи гнучкішою в поведінці, мусить підтримувати рівновагу у сімейному житті і не старатися тупо переробити чоловіка на свій лад. Адже чоловіки «негнучкі» в поведінці. Існує народний вислів: «Якщо сильно гнути, можна і зламати». Жінка буде витрачати значно менше нервів, якщо зрозуміє проблеми мужчини, пов’язані з його особливостями. А для мужчини буде менше причин нервувати, якщо після слів, наприклад, «ця річ в шафі» він повірить їй і продовжить пошуки.

З наведеного вище видно, що мужчини і жінки відрізняються одні від одних. Американські вчені Аллан і Барбара Піз у своїй праці «Мова взаємостосунків (Мужчина і жінка)» чітко показують, що мужчини і жінки не гірші і не кращі – вони різні., що вчені, антропологи і соціобіологи знають це давним-давно, але їм відомо також, що тільки-но вони проголосять це відкрито, вони стануть ізгоями. В сучасному суспільстві склалось переконання, що потенційні можливості мужчини і жінки однакові, вони в однаковому ступені талановиті і можуть здобути будь-яку професію. І визріло це переконання якраз тоді, коли наука – яка іронія! – зібрала достатньо доказів, що мужчини і жінки різко відрізняються одне від одного. Чим нам загрожує така ситуація?

Хто народився до 1960 року, той виріс у сім”ї, де основою поведінки батьків по відношенню одне до одного були стародавні правила, які забезпечували виживання мужчин і жінок. Батьки копіювали поведінку, яку спостерігали у своїх батьків, запозичену в свою чергу у їхніх батьків і так далі до печерних прародичів з їх чітким розподілом життєвих ролей. В сучасному світі правила повністю змінилися і ваші батьки не знають, як вам допомогти. Рівень юридично оформлених розлучень серед новостворених сімей досяг 50%, а якщо взяти до уваги фактичний розпад пар, то ця цифра перевищила 70%. Нам необхідно усвідомити нові правила поведінки, щоб стати емоційно врівноваженими у двадцять першому столітті. Тільки усвідомивши наші особливості, ми зможемо укріпити нашу колективну силу.

Вік – поняття, яке характеризує період (тривалість) життя людини, а також стадії її життя. Відлік віку ведеться від народження до фізичної смерті. Можна виділити чотири підвиди віку: хронологічний, біологічний, соціальний і психологічний.

Психологічний вік показує, як людина сама оцінює свій вік у внутрішньому світі. Молоді люди (від 20 до 40 років) оцінюють себе старшими, а старші (після 40 р.) – молодшими. Чим старші, тим більше «молодшають», тільки біологічний вік нагадує про справжні роки. Часто можна почути таке: «Ще молодий, міг би ще жити», а людині вже 60-70 років.

Головна особливість психологічного віку – це взаємний вплив минулого, сьогодення та майбутнього на сприйняття сучасного. Якщо людина весь час буде думати про минуле, жалкувати, що зробила саме так, а не інакше, що життя тоді у неї було б іншим, якби вона обрала інший шлях, то це призведе до деформації поведінки у сьогоденні. Якщо людина буде мріяти тільки про майбутнє, то це може знизити її відповідальність у сьогоденні і призвести до поганих наслідків.