Система судоустрою

Згідно з Конституцією, судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. При цьому Конституція окремо встановлює заборону створення будь-яких надзвичайних та особливих судів. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в українській державі.

Конституційний Суд входить до судової системи як самостійний суб'єкт і є єдиним органом конституційної юрис­дикції (ч.5 ст.125).

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Принцип територіальності означає, що до цієї системи входять районні (міські), міжрайонні (окружні), обласні та прирівняні до них суди і Верховний Суд України. Принцип спеціалізації передбачає спеціалізацію суддів перелічених вище судів із створенням відповідних організаційних структур для розгляду окремих кате­горій справ.

Згідно із Законом України «Про судоустрій України» (ст.18), «систему судів загальної юрисдикції становлять:

Місцеві суди, до яких належать місцеві загальні суди (районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також Мінськові суди гарнізонів); місцеві господарські суди (господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя); місцеві адміністративні суди та окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України.

Апеляційні суди, до яких належать:

апеляційні загальні суди (апеляційні суди областей, апе­ляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Авто­номної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України), а також Апеляційний суд України;

апеляційні спеціалізовані суди (апеляційні господарські су­ди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апе­ляційних округах відповідно до указу Президента України);

Касаційний суд України;

Вищі спеціалізовані суди: Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України, а також інші відповідні вищі спеціалізовані суди, що утворюються Президен­том України в порядку, встановленому Законом України «Про су­доустрій України»;

Верховний Суд України. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрис­дикції є Верховний Суд України. Згідно із Законом України «Про судоустрій України» від 07.02.2002р. (ст.47), Верховний Суд України здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.

Верховний Суд України очолює Голова Верховного Суду України. До складу Верховного Суду України входять судді Вер­ховного Суду України, обрані на посаду безстроково, кількість яких установлюється указом Президента України за поданням Голови Верховного Суду України, погодженим із Радою суддів України.

До складу судових палат, що здійснюють розгляд справ з пи­тань юрисдикції спеціалізованих судів, призначаються судді, які мають стаж суддівської діяльності у відповідному вищому суді не менше трьох років або у відповідному апеляційному спеціалізова­ному суді - не менше п'яти років.

У складі Верховного Суду України діють: Судова палата у цивільних справах; Судова палата у кримінальних справах; Судова палата у господарських справах; Судова палата в адміністративних справах; Військова судова колегія.

Верховний Суд України:

розглядає у касаційному порядку рішення загальних судів у справах, віднесених до його підсудності процесуальним зако­ном; переглядає в порядку повторної касації всі інші справи, розг­лянуті судами загальної юрисдикції у касаційному порядку; у ви­падках, передбачених законом, розглядає інші справи, пов'язані з винятковими обставинами;

дає судам роз'яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики; у разі необхідності визнає нечинними роз'яснення Пленуму вищого спеціалізованого суду;

дає висновок щодо наявності чи відсутності в діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; надає за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Прези­дентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

звертається до Конституційного Суду України у випадках виникнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших пра­вових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України;

веде та аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює су­дову практику, знайомиться в судах із практикою застосування законодавства;

у межах своїх повноважень вирішує питання, що виплива­ють із міжнародних договорів України; представляє суди загаль­ної юрисдикції у зносинах із судами інших держав;

здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Правосуддя, згідно з Конституцією України (ч.1 ст.127), здійснюють професійні судді та у визначених законом випадках народні засідателі і присяжні. Звідси випливає, що носіями судо­вої влади в Україні виступають насамперед судді, які виконують свої обов'язки на професійній основі.

Професійними суддями є громадяни, які відповідно до Консти­туції України призначені чи обрані суддями і займають штатну суддівську посаду в одному із судів. Судді, як зазначено в Законі України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р., є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки у суді.

Згідно з Конституцією (ч.2 ст.127), суддями можуть бути громадяни України, не молодші двадцяти п'яти років, які мають вищу юридичну освіту й стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживають в Україні не менш як десять років та володіють державною мовою. Закон визначає і деякі інші обме­ження для суддів. Зокрема, наприклад, не можуть бути рекомен­довані на посаду професійного судді громадяни, визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними тощо, які мають хронічні психічні чи інші захворювання тощо.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України на підставі реко­мендації відповідної кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої ради юстиції. Усі інші судді обираються безстроково Вер­ховною Радою України на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за поданням Голови Вер­ховного Суду України (голови відповідного вищого спеціалізова­ного суду).

Безстрокове заняття посади суддею є важливою гарантією не­залежності суддів. Судді, обрані безстроково, перебувають на цій посаді до досягнення ними шістдесяти п'яти років. До закінчення цього строку вони можуть бути звільнені з посади лише з обмеже­ного переліку підстав, зазначених у ст.126 Конституції України, а саме у разі: закінчення строку, на який його обрано чи призна­чено; неможливості виконувати свої повноваження за станом здо­ров'я; порушення суддею вимог щодо несумісності; порушення суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею за­яви про відставку або про звільнення з посади за власним бажан­ням. Повноваження судді припиняються також у разі його смерті. Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані по­сади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викла­дацької та творчої.

Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їхнього професійного рівня встановлюються законом. Такі додаткові вимоги, наприклад, викладені в Законах України «Про Конституційний Суд України», «Про статус суддів», «Про госпо­дарський суд» тощо.

Добір кандидатів у судді здійснюється за результатами скла­дання кваліфікаційного екзамену. При доборі кандидатів забезпе­чується рівність їх прав незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань та інших обставин! Кваліфікаційні екзамени на посаду судді приймаються кваліфікаційними комісіями суддів загальних судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва й Севастополя, кваліфікаційними комісіями суддів арбітражних судів, військо­вих судів та Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Кваліфікаційна комісія рекомендує на посади суддів кандидатів, які виявили найкращі знання, у кількості, необхідній для заміщення вакантних посад.

Конституція проголошує: «Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку, встановленому законом». Зокрема, закон про статус суддів установлює, що судді - особи не­доторканні. Недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку, кореспон­денцію, належне йому майно й документи. Недоторканність 134 суддів означає, наприклад, що суддя не може бути без згоди Вер­ховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Закон установлює також інші ас­пекти суддівської недоторканості.

Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Основними засадами судочинства є: за­конність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед су­дом їхньої переконливості; підтримання державного обвинува­чення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом; обов'язковість рішень суду.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 р., організаційне забезпечення діяльності судів за­гальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи здійснює Державна судова адміністрація України, яка є спеціальним органом виконавчої влади.

Таким чином, реалізація конституційно-правових норм із пи­тань діяльності судової гілки влади та здійснення правосуддя за­безпечена Законом України «Про судоустрій України» від 7 лю­того 2002 р. та комплексом інших нормативно-правових актів, у тому числі й процесуальних кодексів. В Україні діє Консти­туційний Суд та система судів загальної юрисдикції, що будується за принципами територіальності та спеціалізації.