Народовці і москвофіли

(Дворановська Мар’яна,2АЛ(11)курсу,2010)

Промисловість західноукраїнських земель під владою Австро - Угорщини майже цілком перебувала в руках іноземних капіталістів (німецьких, австрійських, канадських). Протягом 70-80-х років XIX ст. тут також відбувався інтенсивний процес формування фабрично-заводської промисловості, головним чином нафтово-озокеритної, лісопильної та борошно-мельної галузей. На цих підприємствах стали дуже широко застосовуватися парові двигуни.

У цілому ж західноукраїнські землі продовжували залишатися аграрно-сировинним придатком до промисловості розвинутих центральних і західних провінцій Австро - Угорщини. Як і раніш, основну масу населення становило селянство. При чому майже половина селянських господарств була бідняцькою.

Після того, як в 1886р. утворилась замість Австрійської Австро - Угорська імперія, Галичина була повністю віддана в управління полякам. Відтоді польська мова замінила німецьку в усіх установах: в гімназіях, в університеті. Українці були змушені битися за кожну українську школу, за кожну українську гімназію, за кожне українське слово. Це призвело до консолідації українців. Активну роль відігравали в цій справі греко-католицькі священники.

Москофіли: Саме на цей час Росія почала провадити політику підтримки різних слов'янських народів, які жили в Європі, і через них тиснули на західні країни. В Росії утворювались різні слов'янські комітети, через які йшла урядова російська підтримка слов'янам у Європі.До них повернули свої погляди і галицькі грекокатолицькі діячі. Щоб дістати фінансову підтримку Росії вони почали себе і свій народ називати не русинами, а росіянами, далі заявили, що вони вже є частиною не великого українського, а великого російського народу. Їх за це стали називати русофілами, або москвофілами.

Народовці. Ті українські культурно-національні діячі, які підтримували мову, культуру, звичаї та право на автономію власного народу об´єднались у народовські гуртки. Їх силами у 1868 році у Львові було створено товариство „Просвіта”.

У 1873 р. було створено товариство ім.Шевченка(О.Кониський, М.Драгоманов), яке у 1892 році було реорганізовано в Наукове товариство ім.. Шевченка і стало справжньою академією наук. У цей час його очолював видатний український історик Михайло Грушевський.

1890 р. лідери народовців уклали угоду з австрійською адміністрацією Галичини, яка дістала назву «нова ера». Завдяки підтримці австрійського уряду у Львові було відкрито кафедру історії України при Львівському університеті, кілька українських гімназій. Галичина у цей час стала центром українського відродження.