Наше минуле

Хочемо чи не хочемо, а наука довела багатотисячну давнину, коли почали формуватися зародки первісного україноподібного етносу. І ми з радістю приймаємо ці наукові досяг- нення, які надають нам право гордитися духовно-матеріальними надбаннями як первісних

українців, так і сучасних.

Але нам не потрібно доводити наші національні права спеціальними дослідженнями. Ми є і цього досить. Ми підпадаємо під декларацію прав людини. П.Г.Тичина так говорив від імені українського народу: „Щоб жить, ні в кого права не питаюсь. Щоб жить, я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу!” Оце і є наша позиція.

Разом з тим ми уважно вивчаємо нашу історію і наш шлях до сьогоднішнього самоусвідомлення. Вивчаємо історію нашого краю, нашої украяної нам Богом і історичним процесом території на землі – україни, звідки і наша самоназва, назва нашої країни.

На території сучасної України за багато тисячоліть до н.е. жили і процвітали Мізинська, Трипільська та інші культури, які врешті-решт породили первісну цивілізацію, від якої людство стало швидко й успішно розвиватися. Ця цивілізація володіла такими високими знаннями (неземного походження, як відзначає І.Каганець), які дозволили нашим пра-пра-пращурам подарувати людству науково-прикладні надбання, що і в наш час вважаються недосяжними як для науки, так і техніки. Скажіть, як могли первісні люди (мається на увазі елітна частина цих первісних людей) встановити, що Земля має яйцеподібну форму? Це воістину неземне походження знань. У «Велесовій книзі» читаємо, що Дажбог «повісив Землю» у просторі. Трипільці визначили час обертання Землі навколо Сонця з похибкою в декілька часток секунди, вирахували календар, створили світоглядно-релігійну систему, рівної якій немає в світ й дотепер. Як могла виникнути така висока наука і космічна техніка, яка б дозволила подивитись на Землю «з боку»? Виходить, що то було не так зване «пе-рвісне, дикунське, примітивне людство», як нас навчали комуністичні ідеологи, а суспільс- тво високого інтелекту та технічних можливостей.

«Кілька тисячоліть тому, починаючи з Трипільської цивілізації, Україна була центром божественного порядку, її називали Гіперборією і вважали духовним полюсом планети. Сусідні народи вважали наших предків – гіперборіців – святими людьми, що живуть в гармонії з собою і Всесвітом» (mhtml:fіle://C:\І.Каганець «Варнова економіка Третього Гетьманату»).

Вірогідно, що уже на цій стадії розвитку волхви Трипільської культури мали вірування у Єдиного Бога, який проявляється у множині, дарує землянам свої щедроти, щоб вони берегли Землю і жили у достатку зі своєї праці.Спостерігаючи за земними та небесними про- цесами, ці мудрі люди цілком справедливо вважали, що Бог-Творець – великий трудівник. Багатьма тисячоліттями Він творив Небесний світ і планету Земля. Творив Зірки і Планети не у завершеному вигляді, а у первинному варіанті, щоб поступово їх довершати, що від- бувається й тепер. Знали ті відуни, що Бог-Творець–неперевершений конструктор мертво- го і живого світу, єдиний філософ світотворення, найкращий майстер своїх творінь. Вірували в те, що вони діти й онуки Даж-Божі, що Він дарував їм землю для вічного проживання. І сьогодні відомо, що українці найдревніша нація у Світі! Історичні досягнення наших батьків Аріїв - це найдревніша писемність усні Веди та Санскрит, письменам нашої Кам’яної могили більше двадцяти тисяч років. Наші предки перші Орачі на землі, вони винайшли колесо, приручили коня та покорили Світ!

У ті далекі дохристиянські часи існувала Орійська національна доктрина (світоглядна система) – вчення про Всесвіт, суспільство та місце людини в ньому.

Трипільці мали найдосконалішу систему управління великими людськими утвореннями.

Ця система окреслена чотирма рівнями (варнами) соціального виміру: перша варна – духовні правителі державно-самоврядного суспільства. Це вища каста – брахмани, волхви, старотці. Вони володіли найвищими (можна погодитися з І.Каганцем, - неземного походження) знаннями у всіх, без винятку, сферах організованого життя. Усі духовні, моральні та прикладні знання волхви добували науковими методами. Знання про Всесвіт, про обертання Землі, про сільське господарство тощо, мали під собою досліджені і доведені власними пошуками та готовими знаннями, отриманими від небесних сил. Це була каста богоподібних людей, які спілкувалися з Вищими небесними силами через мегалітичні обсерваторії, посилали в Небо свої молитви та отримували з Неба настанови. Фантастика?

На перший погляд, так! Але це реальність, у яку нам дуже і дуже важко вірити. Наука доводить, що волхви вільно ходили по воді, не тонучи. І це також реальність. Згадаймо, як у Біблії Ісус Христос пропонував апостолу Петру не боятися і йти по воді. Той пішов і доки не боявся – не тонув. Варто було йому все таки злякатись, як він почав тонути. Віримо Біблії? Як віримо, то й ходіння волхвів по воді – реальність. Більше того, волхви вільно «плавали» у повітрі. З цього можна зрозуміти, що ці люди володіли такими знаннями, які непідвладні сучасним академікам усього світу.

На підтвердження екстраординарності волхвів використаємо знову Біблію. В оточенні Ісуса Христа були люди (їх називають апостолами), яких, треба думати, Ісус Христос нав-чав (а може, хтось інший) творити дива, які були під силу тільки волхвам. Цитуємо: «Він

(Ісус Христос –І.Б.) постановив піти в Єрусалим. І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити. А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму. (Примітка у книзі:Між самарянами та євреями була велика давня незгода, тому самаряни не пропускали через свою землю євреїв, прочан до Єрусалиму). Як побачили ж те учні Яків та Іван, то сказали: «Господи, - хочеш, то ми скажемо, «щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив». А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: «Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати!» І пішли вони в інше село»(Лк.9.51-56). Апо- столи Яків та Іван, посилаючись на поведінку Іллі, який уже спалював якесь село за непослух, володіли силою, яка може викликати вогонь з неба. Віримо Біблії?

Отже, волхви задовго до Р.Х. мали здібності викликати стихійні лиха, могли стати невиди-

мими для тих, кого остерігалися. До цього додамо, що саме вохви передбачили появу на світ Ісуса Христа. І все збулося так, як пророкували ці провидці.

Сприймаємо те, вища каста первинного трипільського суспільства була володарем науко-во-прикладних знань. В основі управління суспільством були знання, ерудиція, інтелект.

Саме завдяки цьому первинна цивілізація проіснувала на Землі довше, ніж усі інші форма-

ції, разом узяті, після неї й до наших часів.

Друга каста (кшатрії) – це воїни, захисники першої варни і всього суспільства. Цю касту окремі дослідники характеризують як любов (В.Нахманович), як патріотизм.

Третя варна (вайші) – землероби, купці – люди праці.

Четверта варна (шудри) – обслуговуючий персонал.

Головним у цьому логічному поділі було те, що людина кожної варни (касти) молилася Богам з подякою за те місце в житті, яке йому відведено Небом. Людина класу шудри не мали прагнення заволодіти позицією волхва чи воїна силовим методом, але вона мала мо- жливість своєю наполегливою працею, навчанням вирости й до будь-якої вищої касти.

Така система світогляду людей трипільської цивілізації утвердила стабільну суспільну ситуацію без повстань, грабунків, соціальних протестів тощо. Саме тому первинна циві-лізація існувала на Землі так довго у мирі та злагоді між етнічними групами.

Трипільські люди мали таку ж будову тіла й голови, яку маємо ми, українці, тепер, у ХХІ столітті нової ери. Цей висновок витікає з відновлених по черепах голів та обличчя, здійс- нених московським вченим Герасимовим.

Для української нації найхарактернішим і основоположним фактором її довговічності є феномен ідентичності. Врахуймо одну найважливішу деталь цієї ідентичності: українське слово. Воно було у центрі від початку існування етносу, потім нації. Це ядро, серцевина, душа людини і нації. Зі слова першого (цілком можливо, що ним було слово «багаття»), з багатьох слів у дотрипільські часи, з мови та писемності уже у трипільські формувалася праукраїнська культура, наука, пісенність, звичаї, релігія, обряди, традиції…

Втративши з настанням рабовласництва свою модель державно-самоврядного ладу, ук-раїнська нація «розсипалась» на племена. Однак, у кожному племені існували ті націона- льні набутки, які сформувалися у мізинські та трипільські часи. У Київській державі (ІХ-ХШ ст.) окремі національні фрагменти, що існували у племенах, знову «злилися» у єдине національне русло. Елементи національної ідеї зливалися у системні ряди.

На переломному етапі (ІХ-ХШ ст.) свого буття українство втратило свою природну віру як світогляд, ще не повністю оволоділо християнським світоглядом, як наступила трагедія татаро-монгольського іга і втрати на 677 років (від 1240 до 1917) свободи, або 751р. до 1991р.

Але сформований спільною історичною долею народ шукав самоідентифікації і самозахисту. Найактивніші з його середовища знайшли свободу на Запорогах, на низу Дніпра, на острові, яке вони називали Х(в)орте(и)цею. І там вони, низові козаки поставили першу Запорозьку Січ, яка, влучно навана нашим духовним ворогом К.Марксом республікою, бо була уже державним або продержавним утворенням. Запорозька Січ започаткувала боротьбу українців за свою державу, щоб уже не бути ні руськими, ні литовськими, ні польськими, ні російськими. Бути жителями своєї украяної їм Богом землі – україни, бути українцями, а свою батьківщину називати Україною. До цього привела логіка їх визвольної боротьби, самоідентифікації, самоусвідомлення і самоствердження.

Ті, хто кличе нас назад в імперію, хто твердить про єдиний „руський простір”, той кличе нас назад від Української Національної Ідеї у рабство, в минуле, від якого ми вже відійшли і можемо йти тільки вперед, в майбутнє. На сторожі нашої Національної Ідеї, нашої незалежності, на сторожі незворотності нашого поступу стоїть Дух Запорозької Січі, тобто установочний емоційно-смисловий зміст інформації, зафіксованої в Книзі Буття українців – в Січеслові. Дух Січі об'єднує і формує Січове Духовне Братство.

У наступні віки українство уже мало чітке уявлення, що українці живуть як у Львові, так і у Харкові, на півночі та півдні України. Доля їх розкидала, але думка про воз’єднання жила у народній душі. Уже діяла національна ідея.

Українська Національна Ідея має сакральну основу у вигляді Тризуба, восьмипелюсткової Зірки Ра та жовто-блак-итного прапора. Тризуб символізує трисутність світу, перебуває на території України більше сорока тисячоліть, захищає її, і в даний час є державним гербом України. Зірка Ра присутня в Україні більше 14 тисячоліть, і нині «живе» в українських вишиванках як незмінний атрибут святості. Жовтий і блакитний кольори символізують благотворну сув’язь України і Неба у процесі безкінечного життя, а тому постали у вигляді державного прапору України.

Глибинна сутність українства – це наше надбання. Ми маємо жити з піднятою головою і поводити себе не пригніченими і безправними істотами, а основоположниками людської цивілізації. Це велике надбання і воно належить тільки нам, українцям. Щоб хто не говорив, ми твердо віримо і пишаємося своїм минулим, яке дає нам натхнення для розбудови сучасної цивілізації. «Ми повинні пробудити в українців прабатьківську Арійську кров та побудувати в Україні націократичне суспільство на основі заклику цієї крові», відродивши дух і традиції, повернемо із забуття, побудуємо могутню неоарійськукраїну, країну справедливих, щасливих, заможних та неймовірно сильних людей.