Озеленення міст

Зелені насадження – невід’ємна складова навколишнього середовища, важливий елемент містобудівного каркасу, фактор, який відіграє важливу роль у санітарно-гігієнічному, медико-екологічному, рекреаційному, архітектурному, структурно-планувальному, декоративно-художньому, громадсько-культурному відношенні. Роль зелених насадженнях у населених пунктах (містах, селищах, селітебних зонах, житлових районах і мікрорайонах) багатогранна та багатофункціональна. Вони ефективно виконують своє призначення з формування естетичності і благоустрою населених пунктів, водорегулювання, охорони водних джерел і пагорбів від ерозії; захисту грунту, оздоровлення атмосферного басейну шляхом мінімізації концентрації у повітрі пилу та токсикантів, очищення, зволоження та збагачення повітря киснем, зменшення сили звукових хвиль, регулювання вітро-пилових та вітро-газових потоків, формування найбільш комфортних умов праці, побуту та відпочинку населення. Зелені насадження відіграють значну роль у ослабленні та нейтралізації негативних впливів промислових зон на працівників підприємств, жителів прилеглих територій і компоненти природного середовища. Система зелених насаджень міста повинна забезпечувати відносно рівномірне і безперервне озеленення селітебних територій, житлових районів і мікрорайонів, громадських і культурних центрів, промислових і санітарно-захисних зон. Внутрішньоміські зелені насадження за функціональною ознакою поділяються на насадження загального користування (міські парки, парки культури й відпочинку, районні парки, сади житлових районів і при групах житлових будинків, сквери, бульвари, набережні, лісопарки, лугопарки, гідропарки), обмеженого користування (на житлових територіях (індивідуальна, приватна власність), на ділянках шкіл, дитячих закладів, громадських будівель, спортивних споруд, закладів охорони здоров’я, промислових підприємств) та спеціального призначення (на вулицях (шумозахисні, вітрозахисні, газозахисні, димозахисні тощо), заповідники, у санітарно-захисних та охоронних зонах, на теритиоріях ботанічних і зоологічних садів, виставок, розплідників, квітникових господарств, на кладовищах тощо). Нормування зелених насадждень здійснюється залежно від кліматичних умов, розміру міста, його призначення (адміністративний центр, промисловий, науковий, культурний центр, курорт), щільності забудови, існуючого архітектурно-планувального рішення міста. Рівень озеленення території житлової забудови має бути не меншим за 24 %, промислових підприємств – 30 %, ділянок шкіл і дитячих дошкільних закладів – 45 – 55 %, закладів охорони здоров’я – 55 – 65 %.

Архітектурно-художня роль зелених насаджень. Зелені насадження використовують для функціонального зонування міських територій, “прикриття” старих забудов, регулювання руху міського транспорту і пішоходів. Вони впливають на композицію забудови селітебних територій міста, на планувальну організацію житлових районів та кварталів, на трасування інженерних комунікацій. Зелені насадження, розташовані у певних поєднаннях, прикрашають місцевість і підкреслюють особливості архітектурних споруд. Декоративно-планувальні зелені насадження - красиві квіти з яскравими кольорами, листя різного фарбування у різні періоди року, плоди, різні форми крон, смарагдова зелень газонів оживляють місто, збагачують архітектурний ансамбль, дають людям естетичну насолоду, сприяючи тим самим повноцінному відпочинку в наближених до природних умовах, покращенню настрою та життєвого тонусу.

Санітарно-гігієнічна роль зелених насаджень. Вплив зелених насаджень на формування мікроклімату. Характер мікроклімату озелененої території залежить від її розмірів під зеленими насадженнями, ступеня її затінення, віку та порід рослин, стану околиці та інших умов. Зелені насадження змінюють швидкість і напрямок руху вітру, підвищують вологість та знижують напруження сонячної радіації серед деревних і чагарникових посадок покращуючи тим самим мікроклімат у житловій забудові. Зелена зона створює на територiї міста сприятливi мiкроклiматичнi умови. Зелені насадження частину сонячної радiації пропускають, частину поглинають, а частину відбивають. На зменшення iнтенсивностi iнсоляцiї впливає характер зелених насаджень. Так, п’ятиметрова смуга озеленення мiж тротуарами i брукiвкою може знизити теплове опромiнення пiшоходiв більше, нiж у 2,5 рази, пiд прикриттям лiсонасаджень сонячна радiацiя складає 1,0 – 39,8 % радiацiї на вiдкритому мiсцi. У зеленому масивi температура повiтря приблизно на 3⁰С нижча, нiж на вiдкритих мiсцях. Пiд дiєю зелених насаджень температурний режим міст iстотно змiнюється. Зокрема, влітку температура повiтря серед внутрiшньоквартальних насаджень на 7 - 10 ⁰С, у скверах – на 5,2 ⁰С, у палicадниках – на 3,4 ⁰С, в однорядних вуличних насадженнях на 2 ⁰С нижча, нiж на мiських вулицях, площах i подвiр'ях будинкiв. Температура грунту у внутрiшньоквартальних насадженнях на 1,7 – 2,4 ⁰С, а в однорядних насадженнях – на 6-10 ⁰С нижча, нiж на неозеленених територіях міста. Вiдносна вологicть повiтря серед зелених насаджень у гарячi днi на 7 - 40 % вища, нiж у мicьких кварталах, що зумовлено здатнiстю зелених насаджень випаровувати вологу. Поверхня, покрита рослиннiстю, випаровує в десятки разiв бiльше вологи, нiж позбавлена зеленi. Зеленi насадження охолоджують повiтря, сприяють його спуску вниз i витiсненню нижнього шару теплого повiтря, що значно покращує провiтрювання простору мiж будовами.

Зелені насадження запобігають впливу несприятливих вітрів та утворенню снігових заметів. Вітрозахисні властивості зелених насаджень визначаються конструкцією та розташуванням вітрозахисних смуг, типом забудови. Вiтрозахисна смуга завширшки 1-12 м знижує швидкість вiтpy майже на 50 %, а система з двох-трьох таких cмyr - майже у 5 разiв. Haвiть узимку, коли немає листя нa деревах, швидкiсть вiтpy знижуєrь­ся у 2 рази. Для оптимального провітрювання території та її захисту використовують непродувну, ажурну та продувну групи зелених насаджень. На ефективність вітрозахисних смуг впливає видовий склад, поперечний проріз масиву, розвиток крон, висота, ступінь ажурності, шільність підліска. З метою покращання провітрювання місцевості саджають окремі дерева з високим штамбом. Найкраще затінюють територію та мають вітрозахисні властивості гіркокаштан звичайний, клен гостролистий, ялина звичайна, дуб черешчатий, липа дрібнолиста тощо.

Зосередження на території міста великої кількості кам’яних будинків з нагрітими інсоляцією поверхнями стін, дахів, покриттям вулиць і майданчиків зумовлюють підвищення температури повітря в місті. Здатність зелених насаджень ефективно впливати на радіаційно-тепловий режим зумовлюється затриманням деревами, залежно від густини насаджень та їх породи, значної частини сонячної енергії. Вплив зелених насаджень на пом’ягшення температурного режиму у спекотні літні дні зумовлюється двома важливими факторами: 1) зелені насадження при правильному їхньому розміщенні захищають поверхні стін, грунт і штучні покриття від прямого сонячного випромінювання, а звідси, і від сильного перегрівання; 2) температура поверхні зеленого покриву завдяки значному відбиванню сонячних променів і великому випаровуванню вологи не досягає таких високих значень як температура відкритого грунту, штучних покриттів і кам’яних стін. Велика площа зеленого масиву впливає на зниження температури повітря не лише в середині масиву, але й на прилеглій відкритій території. Це відбувається внаслідок підвищеної циркуляції повітряних мас поблизу зеленого масиву. З цією метою широко використовується озеленення тротуарів, пішохідних алей у середині кварталів, садах, парках. Пом’якшує радіаційно-тепловий режим та запобігає перегріву приміщень також вертикальне озеленення стін будинків, улаштування на відстані 3-5 м від них газонів і квітників.

У літні спекотні дні на дитячих ігрових та спортивних майданчиках повинно бути затінено не менше 50 % площі відведеної для відпочинку та не менше 75 % пішохідних доріжок і тротуарів. Однак, слід ураховувати те, що при неправильній організації деревних насаджень можуть створюватися у спекотні літні дні малосприятливі мікрокліматичні умови. Зокрема, це може спостерігатися на відкритих галявинах, оточених з усіх сторін густою, високою деревною посадкою, що перешкоджає руху повітря, а також на широких алеях, коли відстань між деревами перевищує подвійну висоту дерев і поверхня грунту сильно нагрівається. Це пояснюється недостатнім повітрообміном на замкнутих полянах, особливо за безвітряної погоди.

Зелені насадження регулюють вологість повітря. При великій сухості повітря листя дерев і чагарників, а також трава підсилюють випаровування вологи у повітря, при високій вологості водяні пари конденсуються на листках – більш прохолодних поверхнях.

Пилозахисні і газозахисні властивості зелених насаджень. Серед зелених насаджень запиленість повітря у 2-3 рази менша, ніж на відкритих міських територіях. Тверді частинки аерозолів осідають на листках, стовбурах та гілках дерев. Процес зниження запиленості повітряного середовища зеленими насадженнями можна уявити таким чином: пилові частинки забрудненої повітряної течії, яка зустрічає на своєму шляху зелений масив, випадають у значній кількості серед зелених насаджень під впливом сили тяжіння внаслідок зменшення швидкості вітру; деяка частина пилу випадає із рухомого повітря, наштовхуючись на стовбури дерев, гілки, листки; значна частина пилу затримується на поверхні листків і хвої. Пилозахисні властивості хвойних рослин зберігаються цілий рік, тому вони осаджують пил на одиницю зеленої маси у 1,5 рази більше, ніж листяні породи. При неспокійному рельєфі пилозахисні смуги зелених насаджень доцільно розташовувати на підвищених ділянках і схилах території. Серед листяних дерев, максимальну пилоосаджувальну здатність мають різні види тополі (бальзамічна, біла, канадська, чорна), а також липа серцелиста, клен гостролистий, в’яз, бузок, ясен звичайний. Кількість пилу, що поглинається із повітря, збільшується з підвищенням шорсткості, гофрованості та горбистості листової пластинки. Після кожного дощу осаджений на листях пил змивається і цикл адсорбції рослинами знов продовжується. Значний внесок у біоочищення повітря вносять газонні трави – 1 га зеленого газонного покриття за вегетацію виділяє від 10 до 12 тис. м³ кисню, тобто утримує в 10 разів більше пилу, ніж деревинні насадження такої ж площі. Зелені газони і трав’яний покрив перешкоджають пилоутворенню з поверхні відкритого грунту. Газони мають велику зелену шорстку поверхню, яка здатна затримувати пилюку і димові частинки, які проносяться в нижніх шарах повітряної течії, особливо при опусканні факела промислових викидів.

Зелені наседження значно зменшують концентрацію шкідливих газів, що знаходяться у повітрі шляхом поглинання їх рослинами. Газозахисна рользелених насаджень багато в чому визначається стійкістю їх до впливу газів. Серед дерев і чагарників до найбільш газостійких належать ялина колюча, акація біла, бирючина, клен, тополя канадська; найменш стійкі - береза, ялина звичайна, сосна, ясен звичайний. Активно знижують концентрацію газів у повітрі зелені насадження у період вегетації: до появи листя концентрація оксиду вуглецю за зеленою смугою завширшки 60 м становить 7,5 мг/м³, після його появи - знижується до 4,5 мг/м³. Вплив зелених насаджень на концентрацію газів у повітрі залежить і від щільності посадок: серед щільних насаджень, розташованих поблизу джерел викиду в атмосферу шкідливих речовин, створюється застій повітря, що призводить до підвищення концентрації атмосферних забруднень. Для розсіювання газоподібних викидів розташування насаджень має забезпечити чергування відкритих і закритих (зайнятих насадженнями дерев і чагарників) просторів. При такому розташуванні виникають горизонтальні та вертикальні потоки, які сприяють ефективному провітрюванню території.

Значними пилозахисними і газозахисними властивостями володіють такі породи дерев і чагарників: клен пенсільванський, ліщина маньчжурська, тополя сіра, тополя канадська, акація біла, верба біла плакуча, гіркокаштан звичайний, клен (татарський, польовий, гостролистий, сріблястий), ясен (зелений, звичайний).

Шумозахисна роль зелених насаджень. Застосування захисних смуг озеленення є одним із ефективних способів зниження шуму на шляху його поширення, яке відбувається внаслідок таких явищ, як розсіювання, поглинання і дифракція звукових хвиль. Зелена маса крон дерев, що складається з листя різної конфігурації, щільності і орієнтації є змінно-контрастним фізичним середовищем, у якому безперервно міняються місцями акустично непрозорі і прозорі елементи середовища. Звукова енергія, що потрапляє з повітря в простір, заповнений кронами дерев, переходить в інше середовище - повітря листя, котре має здатність розсіювати і поглинати звукову енергію. Ці властивості проявляються помітніше із збільшенням щільності середовища. Зелені насадження щільної посадки з деяким наближенням є своєрідним екранувальним бар’єром (напівпрозорим екраном) на шляху поширення звукових хвиль, за котрим утворюється звукова тінь. Акустичний ефект зниження рівня звуку визначають ширина смуги, дендрологічний склад і конструкція посадок. Коефіцієнт послаблення звуку смугами зелених насаджень (зниження рівня звуку на 1 м ширини лісосмуги) становить: 0,08 дБА/м - для декоративних лісосмуг з густими, великими листками; 0,25 дБА/м - для щільних лісосмуг; 0,4 дБА/м - для спеціальних шумозахисних лісосмуг з щільним змиканням крон дерев і заповненням підкронового простору чагарниками. Найбільш ефективними є шумозахисні смуги із рослин крупномірних порід, які швидко ростуть і мають щільногіллясту, густу і низько опущену крону. Структура смуг повинна бути щільною, обов'язкові чагарники в підліску, який закриває підкроновий простір, у найближчій по відношенню до джерела шуму частині смуги - живопліт (краще двоярусний).

Медико-екологічна роль зелених насаджень полягає у їх здатності впливати на формування клімату, грунту, збереження вологи та психо-фізіологічний вплив на людину. Добре озеленене місто щороку виділяє близько 0,8 - 1,0 т/га кисню. Гектар зелених насаджень за 1 год поглинає 8 кг вуглекислого газу. Зелені рослини виділяють у повітря фітонциди – речовини, які мають антимікробні властивості. Сильну антимікробну дію мають виділення сосни, ялини, тополі, дуба, ясена, черемхи. Вони різко знижують або повністю пригнічують розвиток кишкової палички. Виділення бруньок тополі вбиває вірус грипу, фітонциди дуба і тополі – збудників дизентерії, ялиці – дифтерії, сосни – туберкульозу. Деякі видiлення рослин викликають у людини алергiю. Зокрема, цвiтiння i плодоносiння тополi, супроводжується видiленням тополиного пуху, здатного викликати алергiю. Зеленi насадження iстотно впливають на аероiонiзацiйний режим, покращуючи гiгiєнiчнi властивостi атмосфери. Число легких іонів у рослинних комплексах коливається вiд 500 до 2500 у мл повiтря, а важких iонів - у межах 3 - 40 тис. у мл. Зеленi насадження приблизно в три рази збiльшують число iонів з негативним зарядом. Число легких iонів значно збiльшує береза, дуб, хвоя, сосна, горобина, бузок.

Зелене будівництво є засобом екологічного доочищення полютантів. Здатність зелених насаджень покращувати мікроклімат зовнішнього середовища, температурно-вологісний та радіаційний режим, пом’якшувати вітровий режим, поглинати з атмосферного повітря різні шкідливі речовини, які викидаються підприємствами і автотранспортом та виділяти кисень і бактерицидні речовини є важливим фактором покращення якості повітря у містах та сприятливого впливу на організм людини. В озелененому місті людина має можливість знайти захист від прямої сонячної радіації під кронами дерев, які мають велику поверхню листків, що полегшує умови тепловіддачі організму шляхом випромінювання, покращує теплообмін, самопочуття та психофізіологічний стан людини. Зеленi насадження сприяють бiльш iнтенсивному вiдновленню сил, прискорюють вiдновлення функцiй зору, сприяють роботi центральної нервової системи тощо.

Контрольні питання.

1. Визначення поняття “клімат”. Основні фактори, що формують і характеризують клімат.

2. Класифікації клімату. Кліматичні зони України.

3. Поняття про “акліматизацію”. Фази та типи акліматизації.

4. Визначення терміну “погода”. Фактори, які її формують та визначають.

5. Основні види впливу погоди на організм людини.

6. Поняття про типи погоди. Геліометеотропниі реакцій та захворювання та їх профілактика.

7. Визначення поняття “біологічні ритми” їх види та основні характеристики. Типи денної працездатності людини.

8. Визначення поняття “десинхроноз”. “Хрономедицина” та її головні розділи.

9. Феномен адаптації та його сутність. Фенотипічна та генотипічна адаптація. Фази та механізми розвитку адаптації.

10. Адаптація організму людини до різних умов життєдіяльності.

11. Дезадаптація та її причини.

12. Поняття про урбанізацію та її сутність. Позитивні і негативні аспекти урбанізації.

13. Соціальні аспекти урбанізації. Здоров’я людей в урбанізованому середовищі.

14. Характеристика забруднювачів повітряного середовища сучасного житла.

15. Несприятливий вплив у межах житлового простору на здоров’я людей шуму та електромагнітного випромінювання.

16. Вплив зелених насаджень на покращення міського середовища, їхня роль у формуванні мікроклімату (фітоклімату).

17. Санітарно-гігієнічне та медико-екологічне значення зелених насаджень.