Замовленим є умисне вбивство, яке вчиняється злочинцем за винагороду в інтересах третьої особи. 4 страница

5) Заява про факт вимагання, що супроводжується незаконним позбавленням волі, надійшла після того, як злочинцям були передані гроші або майно. Потерпілий визволений, злочинці сховалися. Є інформація про умови викрадення; про особливості і кількість переданого майна, обставини передачі викупу; характер насильницьких дій; інколи є інформація про місце утримання злочинця, про прикмети злочинців, їх кількість. В даному випадку проводиться допит потерпілих, свідків (очевидців) викрадення, освідування (у разі застосування злочинцями фізичного насильства), огляд місця утримання викраденого, з'ясовуються прикмети злочинців, складаються їх композиційні портрети з оголошенням в розшук (у той же час з'ясовується причетність злочинців до організованих злочинних формувань, відомих органам внутрішніх справ).

6) Заява поступила у момент пред'явлення вимог злочинців про викуп. Після виплати викупу, або до нього, з'ясовується, що потерпілий убитий. Особи злочинців не відомі. В цьому випадку доцільно проведення традиційних заходів, характерних при розкритті і розслідуванні вбивств.

7) Потерпілі не зверталися по допомогу в правоохоронні органи. Про даний випадок інформація в правоохоронні органи поступила в результаті розслідування інших проявів організованої злочинної діяльності, або із засобів масової інформації. Можливості добування доказової і іншої криміналістичної інформації дуже обмежені. В цьому випадку допитуються потерпілі, з'ясовуються причини не звернення їх в органи внутрішніх справ. Далі проводяться ті ж заходи, що в ситуації № 5.

Заяви про незаконне позбавлення волі і подальше вимагання після надходження до територіальних органів внутрішніх справ повинні бути зареєстровані в книзі обліку подій і негайно надані в підрозділи по боротьбі із організованою злочинністю, де їх також повинно бути реєстровано, після чого необхідно в найкоротші терміни провести перевірку даних, які викладені в заяві. При цьому заявника попереджають про кримінальну відповідальність за свідомо помилковий донос, складають протокол усної заяви і, якщо необхідно, використовують відео- або аудіозапис (це попередження разом з іншими заходами може сприяти запобіганню відмові цих осіб під впливом злочинців від своїх свідчень, даних на досудовому слідстві); опитують свідків-очевидців, а також здійснюється прослуховування телефонних переговорів або аналіз аудіо- чи відеозвернення викрадачів.

За наявності достатніх підстав, слідчий, не чекаючи закінчення максимального терміну, відведеного законом для перевірки заяви, відкриває кримінальне провадження і приймає її до свого провадження. Надалі вся робота у провадженні, включаючи і проведення оперативно-розшукових заходів, повинна здійснюватися під його керівництвом.

В тому випадку, якщо слідчий з якихось причин не був підключений до роботи на стадії перевірки первинних матеріалів, він у обов'язковому порядку повинен повідомлятися про операцію з визволення викраденого і після її завершення оглянути місця насильницького утримання потерпілого, за результатами якого і після опитування необхідних осіб негайно вирішити питання про початок кримінального провадження.

Своєчасна участь у провадженні слідчого повинна забезпечувати формування повноцінної доказової бази і подальшу судову перспективу провадження. Адже не є секретом, що оперативні працівники, проводячи без участі слідчого така важлива з погляду отримання доказів дія, як огляд місця події, часто діють некомпетентно, не залучають до огляду необхідних спеціалістів, внаслідок чого багато доказів або не виявляються, або втрачаються. Практика показує, що майже у всіх цих випадках слідчим доводиться проводити повторні огляди місць подій, які дуже часто не приносять необхідних результатів, оскільки до моменту прибуття слідчого на місцях подій вже побувала велика кількість людей, і сліди злочину знищуються.

Заяви про незаконне позбавлення волі людей повинні розглядатися по місцю захоплення потерпілого, і за тим же принципом повинні відкриватися і розслідуватися провадження даної категорії.

Пересилка матеріалів і відкритих кримінальних проваджень по місцю визволення або виявлення викраденого в тих випадках, якщо воно не співпадає з місцем захоплення, не повинно допускатися.

Якщо в результаті перевірки оперативними органами заяви підтверджується тільки зникнення людини і не убачається ознак його викрадення (а воно лише припускається заявником), то пошук зниклого здійснюється в рамках розшукової справи.

В цілому, якщо первинні матеріали дуже обмежені, носять головним чином оперативно-розшуковий характер і свідчать про діяльність організованої злочинної групи вимагачів, є відомості про намічені злочинні акції або акція почалася, а дії вимагачів-викрадачів дають час жертві на обдумування пред'явлених вимог, то початок кримінального провадження не носить характеру терміновості.

У даних ситуаціях слідчий повинен якомога активніше і цілеспрямовано використовувати сили і засоби оперативно-розшукових органів для швидкого збирання таких даних, які можуть за допомогою процесуальних процедур перетворитися на докази, після чого початок кримінального провадження може бути поєднано із моментом затримання вимагачів на місці злочину, або відкриття провадження безпосередньо передуватиме цій операції.

Набір слідчих (розшукових) дій найчастіше складається із особистого обшуку затриманих, оглядів місцевості, місця події, затримання злочинців, утримання потерпілого, транспортних засобів; вилучення об'єктів, транспортних засобів, зброї, обшуку за місцем проживання затриманих, допиту підозрюваних, потерпілих, свідків; пред'явлення для пізнання, огляду підозрюваних, встановлення і розшуку співучасників злочину.

В той же час, якщо слідчий одержує заяву про викрадення, яке вже сталося, і вимагання, що почалося, вимагає швидкого реагування, початок кримінального провадження не слід поєднувати із моментом затримання злочинців на місці злочину. Це дозволить слідчому ще до затримання активно включитися в криміналістичну діяльність по даному провадженні, забезпечити в повному обсязі безпеку заявника і членів його сім'ї, а також дасть можливість зняти багато питань по легалізації оперативно-розшукових даних. Таким чином, затягувати із відкриттям кримінального провадження в цих випадках не можна. При цьому планується проведення операції по взяттю вимагачів на місці злочину. Подальший набір первинних слідчих (розшукових) дій і оперативно-розшукових заходів приблизно такий же, як в попередніх ситуаціях.

За ситуації, коли викуп переданий вимагачам, потерпілий звільнений, а злочинці сховалися, розслідування звичайно починається з допиту потерпілих і свідків про обставини злочину. На їх основі складаються композиційні портрети вимагачів, визначаються місця і об'єкти, які можна оглянути (по можливості з'ясовується місце утримання злочинцями викраденого). Виявлені відомості про спосіб вчинення злочину і про злочинців необхідно перевірити за даними інформаційних центрів МВС. Одночасно ці відомості доцільно зіставити з наявними оперативно-розшуковими даними. Подальший набір слідчих (розшукових) дій і оперативно-розшукових заходів залежить від отриманої інформації після вказаних дій. Цей набір може включати встановлення, розшук і затримання вимагачів, їх особистий обшук і обшук за місцем проживання, упізнання їх потерпілими і свідками і ін.

В рамках типових ситуацій при розслідуванні можуть виникати і інші більш приватні ситуації, обумовлені повнотою даних про обставини незаконного позбавлення волі і подальшого вимагання, про осіб, що їх вчинили, місце, час, способи передачі викупу. З урахуванням індивідуальності і повноти цих даних слідчий обирає необхідний комплекс слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових заходів і визначає їх терміновість і послідовність.

Робота по даній категорії проваджень на початковому етапі здійснюється найчастіше в умовах крайнього дефіциту вихідної інформації, часу на прийняття рішення і обмежених можливостей отримання процесуальним шляхом доказів, коли відсутні які-небудь дані про злочинців, невідомо місце знаходження викраденого, не виявлені очевидці злочину.

В той же час злочинці висувають ультимативні вимоги родичам або знайомим потерпілого, вимагаючи за його звільнення викуп або виконання яких-небудь зобов'язань, і встановлюють жорсткі умови і тимчасові рамки.

Ситуація ускладнюється ще і тим, що, крім затримання злочинців, доводиться вирішувати і інше, не менш важливе завдання: як зберегти здоров'я і життя викраденої людини в умовах перебування його в неволі, а також у момент звільнення. Злочинців можуть підштовхнути до крайніх дій недотримання потерпілим або його родичами умов, які їм поставлені, найчастіше це відмова виплатити необхідний викуп або недотримання термінів передачі грошей, а також порушення заборони звертатися по допомогу в правоохоронні органи.

У зв'язку з цим особливого значення набуває швидкість проведення оперативно-технічних заходів, виконання яких вимагає ретельної обережності і дотримання заходів конспіративності, а також деяких невідкладних слідчих (розшукових) дій. Зволікання з їх проведенням або розшифровка може привести до людських жертв.

Практикою вироблена загальна, типова схема діяльності правоохоронних органів при розкритті і розслідуванні даної категорії злочинів за гарячими слідами.

Вона охоплює три основні напрями (етапу) роботи:

1) перевірку заяви про факт незаконного позбавлення волі людини, а також роботу з обличчям, у якого вимагаєтся викуп за звільнення викраденого;

2) виконання оперативно-технічних і оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення місця, де утримується потерпілий, а також виявлення викрадачів і документування їх злочинної діяльності;

3) проведення операції по захопленню злочинців і звільненню викраденої людини.

На першому етапі роботи очолююча роль відводиться оперативно-технічним і розвідувально-пошуковим заходам. При цьому здійснюється перевірка заяв з метою підтвердження відомостей про викрадення людини, ведеться інтенсивний пошук доказової інформації.

У зв'язку з цим для ефективнішого проведення розслідування у провадженнях подібного роду доцільно створення слідчо-оперативної групи, до складу якої, крім слідчого, повинні включатися: оперативні працівники підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, що спеціалізуються на розкритті злочинів, пов'язаних з вимаганням і незаконним позбавленням волі; працівники карного розшуку територіальних органів внутрішніх справ, а також співробітники інших оперативних спецпідрозділів.

У всіх випадках до роботи по даній категорії злочинів підключаються оперативно-пошукові і оперативно-технічні підрозділи органів внутрішніх справ, а при необхідності і СБУ, а також Національного центрального Бюро Інтерполу, Бюро по координації боротьби з організованою злочинністю і іншими небезпечними злочинами на території країн СНД, якщо потерпілі або злочинці є іноземними громадянами.

При необхідності до роботи слідчо-оперативної групи можуть бути залучені працівники експертних підрозділів, спеціалісти в різних областях і сферах життєдіяльності і інші особи.

На наш погляд, доцільно створення постійно діючих слідчо-оперативних груп, що спеціалізуються на розкритті і розслідуванні злочинів подібного роду, що дасть можливість сконцентрувати наявну і поступаючу інформацію відносно організованих злочинних угрупувань, що спеціалізуються на здійсненні вимагання, що супроводжується незаконним позбавленням волі, а також постійно удосконалювати методику виявлення і розслідування даного прояву організованої злочинної діяльності.

Після створення слідчо-оперативної групи під керівництвом слідчого складається спільний план по проведенню слідчих і оперативно-розшукових заходів. При цьому слідчий зобов'язаний висловити свої вимоги до проведення цих заходів, із тим, щоб отримані дані можна було надалі використовувати як докази.

Спираючись на чинне кримінально-процесуальне законодавство, слідчий доручає оперативним працівникам слідчо-оперативної групи:

- провести оперативно-розшукові заходи щодо встановлення свідків і очевидців викрадення потерпілого;

- отримавши санкцію суду, поставити телефон заявника на прослуховування;

- залишити двох оперативних працівників в квартирі заявника для координації його дій і учасників слідчо-оперативної групи, а також в цілях забезпечення безпеки заявника і членів його сім'ї;

- встановити повні дані викраденого за відомостями відповідних адресних бюро і паспортних відділів, перевірити його особу по місцевих обліках органів внутрішніх справ, ДІАЗ УМВС, а також органів СБУ (якщо потерпілий є іноземцем) на предмет наявності тих відомостей, що характеризують особу;

- отримати оперативним шляхом дані про спосіб життя і поведінку потерпілого, про його зв'язки і характер відносин з тими особами, які його оточують (наявність ворожнечі, погроз, неприязних відносин, неоплачених боргів; конфліктів з партнерами по бізнесу, конкурентами або злочинними угрупуваннями і т.п.), а також про дії і наміри потерпілого в період, який передуює його викраденню;

- організувати перевірку підозрюваних осіб на предмет їх причетності до незаконного позбавлення волі потерпілого.

Оскільки існує загроза здоров'ю і життю викрадених, заходи (огляд місця події, масові допити людей, подвірні обходи, виклик повісткою родичів, товаришів по службі потерпілого, відкриті відвідування їх квартир), що проводяться, афішувати не бажано.

Необхідно довести до зведення родичів, друзів і товаришів по службі викраденого, що їх переговори по телефону або за допомогою інших каналів зв'язку можуть прослуховуватися злочинцями або за їх завданням третіми особами, унаслідок чого вони не повинні вести по телефону (зокрема мобільному), за допомогою електронної пошти або за допомогою пейджера із ким би те не було будь-які розмови, що стосуються ситуації, що створилася. При цьому доцільно не повідомляти родичів (або інших заявників) про оперативні заходи, що проводяться, оскільки необхідно враховувати можливість їх співучасті в здійсненні злочину.

Робота слідчого по перевірці первинних повідомлень і заяв потребує особливого порядку, при якому повинен бути максимально звужений коло, мають доступ до інформації про особу заявника і потерпілого осіб. На нарадах, що проводяться, не слід розкривати в деталях сама подія злочину, а також прізвища викраденого і заявника, їх адреси мешкання і місце роботи. Документи з викладом обставин викрадення не повинні копіюватися.

Про неприпустимість розголошування конфіденційної інформації повинен бути попереджений кожен учасник слідчо-оперативної групи.

Спочатку слідчий повинен допитати заявника з метою уточнення і процесуальної фіксації відомостей, викладених їм в письмовій заяві і раніше даному поясненні.

Важливим моментом є підключення заявника до роботи по виявленню і викриванню злочинців. Слідчий і оперативний працівник спецпідрозділу по боротьбі з організованою злочинністю повинні пояснити доцільність його участі в заходах, що проводяться, в чому воно виражатиметься, які дієві заходи вжиті для забезпечення безпеки його і викраденого. Звичайно його участь полягає у віданні контрольованих переговорів з вимагачами по телефону або при особистій зустрічі, а також в передачі злочинцям необхідного викупу.

Залучення заявника до співпраці можливо лише з його добровільної згоди.

Підключенню заявника до роботи передує інструктаж, який за дорученням слідчого проводить оперативний працівник спецпідрозділу по боротьбі з організованою злочинністю, що відповідає за проведення операції по звільненню викраденого і розшуку злочинців. Перш за все, заявника слід попередити про те, щоб факт подачі заяви в міліцію він і його близькі зберігали в таємниці. Його необхідно проінструктувати про способи зв'язку із оперативними працівниками, як в службовий, так і вільний час, як поводитися в екстремальних ситуаціях, наприклад, при раптових, неконтрольованих працівниками міліції контактах з викрадачами, при виявленні за собою спостереження, а також про тактику ведення переговорів із злочинцями. Зокрема, зорієнтувати ведення їм бесід по телефону з викрадачами на те, щоб провести при розмові з ними максимальну розшифровку їх особи, приладдя до певного злочинного угрупування, зокрема з'ясування необхідного викупу, а також наслідків у разі його несплати з тим, щоб зафіксувати отримані відомості за допомогою технічних засобів, а потім після відповідного процесуального оформлення використовувати їх як докази.

За особою, якій злочинці пред'явили вимоги, доцільно встановити спостереження, оскільки це дозволить виявити наявність або відсутність контрспостереження з боку викрадачів, одержати відомості про них або пов'язаних з ними особах.

Якщо викрадена людина проживала в квартирі одна, то за нею також встановлюється спостереження, оскільки на практиці зустрічаються випадки, коли викрадачі, утримуючи потерпілого в неволі, нерідко чинять крадіжки грошей, валюти, золотих виробів і цінних речей з його будинку.

Якщо досить швидко встановити злочинців не вдалося, слід приступити до другого етапу роботи, в якому поєднуються оперативно-технічні заходи і слідчі дії.

В цілому, оперативно-технічні заходи повинні бути спрямовані на виявлення викрадачів і встановлення місця, де утримується викрадена людина.

Одночасно з цим в процесі допитів очевидців і свідків, упізнання і інших процесуальних дій, що проводяться за участю слідчого, формується доказова база.

Родичів потерпілих, з якими ведуться переговори з приводу звільнення їх близької людини, необхідно зорієнтувати так, щоб вони висували злочинцям і свої контрумови, що стосуються передачі їм викупу (наприклад, показати викраденого або дати можливість поговорити з ним по телефону під наступними приводами: мов, треба переконатися, що він живий, що вони не блефують і пропоновані ними умови по обміну не є шахрайськими діями і ін.). Така перестраховка необхідна не лише для успішного вирішення оперативно-розшукових завдань, але і для того, щоб своїми очима переконатися в реальній, а не уявній причетності злочинців до викрадення людини, а також, щоб зрозуміти, що потерпілий ще живий.

З іншого боку, відстрочення часу виконання вимог під слушним приводом нерідко дозволяє ретельніше підготуватися до проведення оперативних заходів і слідчих (розшукових) дій.

Якщо викрадачі ведуть переговори про викуп через посередника, то первинні дані про них можуть бути отримані в результаті проведення певних оперативно-розшукових заходів.

Після виявлення місцезнаходження злочинців проводяться оперативні заходи з метою отримання відомостей про проживаючих там осіб, а також знаходження викраденого.

Необхідно також зорієнтувати заявника, щоб на переговорах з викрадачами він детально обговорив із злочинцями умови виконання їх вимог, звів наклеп часу і місця зустрічі, способу передачі грошей викупу і звільнення викраденого. Бажано, щоб зустріч відбулася в багатолюдному місці, де зручніше вести візуальний і технічний контроль.

Ситуація ускладнюється, коли злочинці ведуть переговори з телефонів-автоматів, особливо, якщо вони розташовані в різних місцях. В цьому випадку, якщо при перших телефонних розмовах вдалося зафіксувати номер таксофона і встановити район його місцезнаходження, необхідно проінструктувати заявника, щоб він під слушним приводом запропонував передзвонити йому ще раз через певний час. До цього моменту по місцях розташування таксофонів встановлюється спостереження. Після фіксації розмови особа, що розмовляла по таксофону, встановлюється оперативним шляхом.

В деяких випадках виникають труднощі з визначенням місця утримання викраденого і знаходження злочинців, які ведуть переговори з родичами потерпілого по телефону супутниковому або мобільному зв'язку, потерпілому, що належав.

Для дозволу цієї ситуації необхідне використання оперативно-технічних засобів, за допомогою яких встановлюється місце, звідки найчастіше ведуться переговори, а потім і будинок (квартира) особи, що користувалася цим телефоном. При цьому слід мати на увазі, що через телефонні компанії, можна отримати роздрук про всіх абонентів за необхідний період, з якими велися переговори з телефону потерпілого, і встановити їх особу, зв'язки. Серед них можуть опинитися співучасники викрадення даної людини (організатори, замовники), про яких слідству може бути ще нічого не відомо.

Певні складнощі викликає пошук викрадачів, які вступають в контакт з родичами (товаришами по службі) потерпілих за допомогою листів, що відправляються поштою. Виникає ситуація типу однобічного зв'язку, при якому неможливо змусити злочинців до переговорів. При цьому треба мати на увазі, що викрадачі, що використовують письмову форму зв'язку, вважають за краще звичайно одержувати записки – відповіді на вимоги, а викуп – не при особистій зустрічі, а з використанням тайника. До такого знеособленого способу контакту вдаються, як правило, злочинці з числа близького оточення потерпілого із-за боязні бути пізнаними. Проте місце, де закладається записка, неодмінно відвідають вони самі або хто-небудь за їх дорученням, і тому необхідно встановити тут спостереження і обов'язково провести фото- або відеозйомку облич, що наближаються до тайника.

У разі, якщо викрадачі вимагають перерахування грошей на рахунок певної фірми за кордоном, необхідно створити у злочинців враження про неможливість такого перерахування, посилаючись на закриття, блокування, арешт рахунків організації, яка повинна провести перерахування грошей, податковими або слідчими органами, банківськими установами. Всі ці приводи повинно бути підкріплено реальними діями, оскільки практика показує, що викрадачі, як правило, мають можливість отримання інформації про становище рахунків вказаної ними організації.

Практика показує, що проведення вищезгаданих оперативно-розшукових заходів і слідчих (розшукових) дій буває достатнім для виявлення і встановлення місцезнаходження викраденої людини.

У разі, коли злочинці відомі, але неясно місцезнаходження викраденого, діє правило – не затримувати людину, що прийшла за викупом, якщо з ним нема викраденого.

Якщо оперативним задумом не передбачається затримання злочинців при передачі їм викупу, а планується їх супровід до місця проживання або вірогідного укриття викраденої людини, доцільно помітити купюри спецзасобом.

Людині, яка передає викуп, треба роз'яснити, як себе вести, якщо викрадачі до місця зустрічі не з'явилися, як діяти в очікуванні їх, як розмовляти із ними при зустрічі і т.д. Наприклад, він повинен після нетривалого очікування йти з місця зустрічі по заздалегідь визначеному маршруту під спостереженням оперативних працівників, оскільки можливо, що злочинці спостерігають за ним і мають намір вступити в контакт у іншому місці. Слід також пояснити необхідність наполягання на тому, щоб до або при передачі викупу йому показали викраденого. В той же час треба рекомендувати йому при розмові із злочинцями вести бесіду так, щоб не спровокувати їх на застосування сили або інші раптові дії відносно самого передавального викуп або викрадену людину. Особу, яка передає викуп, не повинно дозволити умовити себе покинути місце зустрічі, погоджуватися на прохання злочинців сісти до них в автомашину і проїхати до якого-небудь певного місця, а також виконувати інші вказівки, які можуть ускладнити операцію по затриманню злочинців. Із цього приводу повинні бути вироблені пояснення про причину відмови у виконанні тих або інших вимог.

Перед тим, як відправитися на зустріч із злочинцями, особі, яка передає викуп, у присутності понятих необхідно видати портативний магнітофон з чистою касетою або радіомікрофон і скласти про це відповідний протокол.

Для запису переговорів використовується спеціальний автомобіль, що знаходиться в укритті, де у присутності понятих здійснюється запис розмови на магнітофон.

Використання радіомікрофону має свої переваги. Так, розмова із злочинцями можуть чути всі співробітники міліції, що беруть участь в операції. Це дозволяє контролювати ситуацію і у разі раптового її зміни своєчасно вжити необхідні заходи для забезпечення безпеки особи, яка передає викуп, і затримання злочинців на місці злочину. Вказані технічні засоби необхідно надійно замаскувати, оскільки злочинці можуть ретельно обшукати особу, що з'явилася на зустріч із ними.

Слід також звести перелік умовних знаків і кодових фраз, які особа, що передає викуп, повинна вимовити у разі настання непередбачених обставин (сигнал «тривоги»). Якщо предметом викупу є гроші, то перед передачею вони оглядаються у присутності понятих, а в протокол заносяться їх особливості, номери і достоїнство кожної з купюр, при необхідності гроши можуть бути помічені хімічними маркерами.

Перед завершуючим етапом операції співробітники, задіяні в її проведенні, висуваються до обумовленого місця зустрічі і розосереджуються по місцях дислокації. Вони повинні зайняти свої місця завчасно, що дасть можливість оцінити ситуацію, що складається, перевірити зв'язок, встановити, чи не має поблизу працівників міліції у формі, присутність яких може налякати злочинців.

Слід завжди мати на увазі, що в цілях забезпечення безпеки викрадачі у будь-який момент можуть змінити свої наміри і зажадати від особи, що йде на зустріч, дій, не обумовлених раніше (наприклад, змінити місце і час зустрічі). Тому спостереження оперативних працівників за ним не повинне уриватися ні на хвилину.

Затримання злочинців може бути проведено відразу ж після отримання ними викупу, якщо викрадений знаходиться з ними і обстановка дозволяє звільнити його без ризику для здоров'я і життя.

Іноді доцільно провести затримання після того, як викрадений відпущений на свободу і опиниться поза небезпекою.

В процесі захоплення потрібно не допустити, щоб злочинці позбавилися предмету викупу. При цьому здійснюється відеозйомка подій, що відбуваються, яка згодом може грати роль доказу.

Після захоплення негайно проводиться обшук затриманих і їх автомобілів з метою виявлення переданого їм викупу, а також заборонених до вільного обігу предметів: зброї, боєприпасів, наркотичних засобів і психотропних речовин.

Якщо викраденого не вдається звільнити при передачі викупу, то після встановлення місця його насильницького утримання приступають к третьому етапу роботи – проведенню операції по його звільненню і захопленню злочинців.

Для цього заздалегідь з'ясовується кількість злочинців, під охороною яких перебуває викрадений, наявність у них холодної або вогнепальної зброї. Складається схема приміщення, в ній визначаються: шляхи проникнення в приміщення і можливі варіанти відходу злочинців, можливе місце знаходження викраденого, сектор обстрілу, лінія оточення на випадок застосування вогнепальної зброї.

Після успішного проведення операції місце події повинне бути негайно оглянуто слідчим, а потерпілому або іншим особам у разі потреби повинна бути надана медична допомога.

Знання розглянутих типових слідчих ситуацій і основних напрямів на початковому етапі розслідування, на наш погляд, може надати значну допомогу в подальшому проведенні слідчих (розшукових) дій, організаційних і оперативно-розшукових заходів, спрямованих на розслідування вимагання, що супроводжується незаконним позбавленням волі.

Тема 7. Особливості розслідування злочинів, пов’язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом (лекція – 2 год.)

Поняття економічної злочинності. Економічна злочинність як головний напрямок організованої злочинної діяльності.

Особливості діяльності злочинних організацій в кредитно-фінансовій сфері, сфері приватизації, зовнішньоекономічної діяльності, паливно-енергетичного комплексу. Використання нових інформаційних технологій злочинними організаціями у вчиненні злочинів економічної спрямованості (комп’ютерна злочинність).

Система державних органів, які здійснюють контрольні функції в сфері економіки.

Пріоритетні напрямки вдосконалення діяльності правоохоронних органів по протидії економічній злочинності.

Поняття легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, згідно чинного законодавства та деяких міжнародних актів.

Способи та механізм вчинення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Особливості виявлення фактів, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Проблеми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом зі застосуванням оперативно-розшукових заходів, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій.

Процес відмивання коштів має на меті приховування джерела їх походження. Організовані злочинні угруповання шляхом трансакцій, проведених через банківські та небанківські кредитно-фінансові установи, вкладають злочинно здобуті кошти в легальну економіку, використовують їх для приватизації стратегічно важливих об’єктів та власного збагачення.

Прийомів легалізації (відмивання) може бути стільки скільки їх здатний вигадати людський розум, проте їх різноманітність – це не більш ніж варіації на одну й ту ж тему. Тому численні фінансові маніпуляції мають спільні характерні риси. В основу діяльності всіх злочинних організацій покладено один і той же принцип із незначними по суті змінами. Як правило, грошові кошти спочатку вводяться до національної фінансової системи, а потім переказуються на різноманітні рахунки у закордонних банках, де починають циркулювати. Наступним кроком є повернення коштів у країну їх початкового отримання під виглядом переказу фізичним особам або у якості інвестицій.

Мета всіх цій дій – залучити до обігу гроші, які були отримані злочинним способом, не привернувши при цьому уваги правоохоронних та контролюючих органів.