Та корумпованих зв’язків

Рівні організації пошукової діяльності по виявленню організованої злочинної діяльності та корумпованих зв’язків.

Елементи інформаційної та аналітичної роботи: поняття, форми застосування.

Криміналістичне прогнозування як елементів підвищення рівня організації виявлення організованої злочинної діяльності та корумпованих зв’язків, його види.

Виявлення організованих кримінальних структур, їх злочинної діяльності і корумпованих зв'язків практично в переважній більшості випадків здійснено оперативно-розшуковим шляхом, тобто шляхом спостереження за криміногенним середовищем; викриття в цьому середовищі стійких кримінальних зв'язків і, відповідно тих, що складаються чи вже сформованих організованих структур, встановлення організаторів, виконавців і інших осіб, які у тій чи іншій формі сприяють даній структурі в здійсненні її злочинної діяльності, у тому числі в результаті корумпованих зв'язків.

Базуючись на цьому, повне розкриття проблем методики виявлення організованої злочинної діяльності при наявності корумпованих зв’язків обумовлено необхідністю аналізу з криміналістичних позицій загальних напрямків і тактики діяльності оперативно-розшукових органів по боротьбі з організованою злочинністю и корупцією, особливо якщо це виходить з того, що загальнотеоретичні основи такої діяльності були закладені криміналістичною наукою.

У зв'язку з тим, що дані, які характеризують конкретні організаційно-тактичні методи проведення оперативно-розшукових заходів, а також специфічні організаційно-тактичні прийоми, що застосовують суб'єкти оперативно-розшукової діяльності, є закритими, у даній роботі розглядаються тільки загальні наукові криміналістичні підходи щодо організації і тактики оперативно-розшукової діяльності в області боротьби з організованою злочинною діяльністю, що супроводжуються корумпованими зв'язками.

Правовою основою виявлення ЗО, їх корумпованих зв'язків і первинних даних про їх протиправну діяльність є Закони України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про боротьбу з корупцією», укази Президента України, в яких визначаються напрямки діяльності правоохоронних органів, а також нормативні, відомчі акти МВС України і інших відомств, присвячені як безпосередньо боротьбі з організованою злочинною діяльністю і її корумпованими зв'язками, так і іншими суспільно-небезпечними протиправними проявами.

Ефективність діяльності оперативних підрозділів по виявленню ознак організованої злочинної діяльності, яка супроводжується корумпованими зв'язками, у вирішальній ступені залежить від рівня її організації.

Базуючись на визначених поняттях організації, приведених у літературі, а також на твердженнях фахівців в області розробки проблеми організації розслідування злочинів, можна прийти до висновку, що організація пошукової діяльності з виявлення злочинних організацій, їх корумпованих зв'язків і даних про їх протиправну діяльність повинна враховувати і містити в собі наступні необхідні умови:

- забезпечення комплексного підходу що передбачає координацію і взаємодію всіх сил і засобів не тільки правоохоронних органів, але і інших державних закладів, покликаних брати участь чи сприяти в боротьбі з організованою злочинністю і корупцією;

- визначення і планування основних напрямків пошукової діяльності з прогнозуванням її результатів;

- використання всіх передбачених законом правових заходів в інтересах одержання необхідної інформації;

- застосування різноманітних тактичних прийомів використання оперативно-розшукових заходів з метою виявлення даних про наявність організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками;

- документальне оформлення, перевірка і прийняття рішень по використанню отриманих первинних даних у процесі боротьби з організованою злочинною діяльністю і корумпованими зв'язками.

Ми думаємо, що існує шість рівнів організації пошукової діяльності з виявлення ЗО, що використовують корумповані зв'язки:

Перший рівень має своїм об'єктом виявлення як специфічну форму діяльності всіх компетентних державних органів (тобто представників різних відомств). Це найбільш загальний рівень організації, який можна визначити як систему заходів, що забезпечують ефективність функціонування елементів системи і досягнення поставлених перед ними цілей, з урахуванням відсутності структурної єдності елементів цієї системи і їх відомчої роз'єднаності.

Проблеми даного рівня організації виходять за рамки нашого дослідження, тому що вони є предметом вивчення науки управління.

Другий рівень являє собою організацію пошукової діяльності за допомогою використання функцій правоохоронних органів, митних органів, виправно-трудових закладів, контрольно-ревізійних органів, податкової адміністрації і міліції, з метою виявлення і систематизації даних про організовану злочинну діяльність, що супроводжується корумпованими зв'язками.

Третій рівень організації можна визначити як систему заходів, що забезпечують ефективність функціонування окремих оперативних підрозділів у системі МВС з метою виявлення організованої злочинної діяльності, що володіє корумпованими зв'язками.

Боротьбу з організованою злочинною діяльністю, що поєднана з корумпованими зв'язками, ведуть наступні апарати МВС:

- підрозділи карного розшуку;

- підрозділи по протидії злочинності у сфері економіки;

- підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків;

- відділи в складі слідчих управлінь МВС України, які спеціалізуються у розслідуванні кримінальних проваджень, пов'язаних з організованою злочинною діяльністю і корупцією.

На наш погляд, існуюча система підрозділів не є оптимальної. Такий висновок можна зробити, проаналізувавши досвід створення, перетворення і функціонування подібних підрозділів у країнах ближнього зарубіжжя.

Так, наприкінці 1995 р. у Російській Федерації була створена автономна оперативно-розшукова система з задачами, що паралельно покладалися на апарати карного розшуку, апарати по боротьбі з економічною злочинністю, по незаконному обігу наркотиків і оперативні апарати місць позбавлення волі. Як показав аналіз практики, чіткого розмежування компетенції оперативно-розшукових апаратів у сфері боротьби з організованою злочинністю досягти не вдалося. Зазначені обставини негативно відбилися на практиці діяльності підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. Будучи фактично виділеними зі складу МВС, вони деяким чином ізолювалися від інших підрозділів, загострилася проблема взаємодії з апаратами карного розшуку і підрозділами по боротьбі з економічними злочинами. Цьому сприяло відомче рішення про покладання на апарати по боротьбі з організованою злочинністю обов'язків боротьби з проявами корупції в органах внутрішніх справ. З психологічної точки зору такий підхід посіяв ворожнечу між оперативними апаратами, що в ряді регіонів спричинило до конфліктів між керівництвом підрозділів органів внутрішніх справ і РУОЗ зі скандальним розголошенням в засобах масової інформації.

На наш погляд без окремого спеціального підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю та без чітко налагодженого механізму організації взаємодії між вищезазначеними підрозділами органів МВС України в процесі виявлення, збору, накопичування і аналізу інформації про представників ЗО, їх корумповані зв’язки та їх діяльність, ефективних результатів у боротьбі з розглянутим явищем не можна досягти.

В зв'язку з цим, на наш погляд, необхідне створити систему виявлення первинних даних для боротьби з організованою злочинною діяльністю, що супроводжується корумпованими зв'язками шляхом використання можливостей одержання інформації, яка має оперативний інтерес, усіма службами. При цьому максимально повинні враховуватися особливості діяльності відповідних підрозділів.

Розподіл оперативних сил і засобів повинен базуватися на необхідності спостереження за тими об'єктами, які містять найбільш ймовірне виявлення ознак, характерних для проявів організованих форм злочинності і корумпованих зв'язків.

Найбільш ефективним тут є лінійний принцип, тому що системний підхід одержання інформації стратегічного характеру, що має велике значення для боротьби з ЗО, які володіють корумпованими зв'язками, вимагає певних знань у конкретних сферах діяльності таких співтовариств, створення оперативних позицій і відсутності обмеження службових інтересів рамками територій (зони). Це може бути досягнуто шляхом спеціалізації співробітників по трьох основних напрямках боротьби з розглянутим явищем:

- у сфері економіки;

- в органах державної влади і управління, правоохоронних органах;

- у загальнокримінальному середовищі.

У кожнім із приведених напрямків необхідна більш вузька спеціалізація. Вона продиктована специфікою злочинної діяльності різних ЗО.

При здійсненні пошукових заходів на виробничих об'єктах дуже важливо, крім співробітників спеціалізованих підрозділів, широко використовувати можливість підрозділів по протидії злочинності у сфері економіки, а також податкової міліції, фінансової інспекції, які, вирішуючи повсякденні задачі, можуть цілеспрямовано виявляти первинні дані. У місцях, що обслуговуються підрозділами по протидії злочинності у сфері економіки (казино, барах, ресторанах і т.ін.), є також реальна можливість одержання зазначених первинних даних.

Важливі первинні дані по лінії боротьби з організованою злочинністю можуть бути виявлені працівниками карного розшуку і по протидії злочинності у сфері економіки у процесі поточної оперативно-розшукової діяльності по розробці злочинних організацій, що вчиняють загальнокримінальні і економічні злочини.

Указуючи на можливість одержання первинних даних у процесі поточної діяльності різних підрозділів, слід зазначити необхідність здійснення такої пошукової діяльності цілеспрямовано. На практиці ж, як показує наш аналіз, це відбувається здебільшого від випадку до випадку.

Деякі вчені-криміналісти східноєвропейських країн вказували, що керівна діяльність в органах МВС і, зокрема, в кримінальній поліції, повинна складатися з управління, регулювання і координації. Висока ефективність при здійсненні цих функцій можлива при інтеграції інформаційної і організаційної систем. При розробці інформаційної системи для керівної діяльності уся використовувана інформація може підрозділятися на керівну, інформаційну, оперативну і координуючу. На основі визначення видів інформації і напрямків її руху може бути створена модель інформаційної системи з вказівкою інформаційних джерел і зв'язків, що відбиває процес обліку, накопичування і обробки інформації з погляду ухвалення рішення включаючи і алгоритмічні елементи.

Зазначена модель, як вихідна, була використана на практиці в східноєвропейських країнах для чіткого розмежування сфер діяльності і меж при прийнятті рішень в органах МВС.

Для зміни положення в системі МВС України також насамперед потрібно розробка спеціальних планів пошуку необхідної інформації. У цих планах повинні передбачатися заходи щодо одержання первинної інформації, її фіксуванню. Особливу увагу необхідно приділити визначенню періодичності і каналів взаємного обміну отриманою інформацією. Потрібно чітко визначити перелік інформації, яку необхідно передавати в апарати, що спеціалізуються по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією. При цьому доцільно встановити порядок, при якому виявлені дані повинні передаватися без попередньої ретельної перевірки службами і підрозділами, які її вперше одержали. Такий порядок доцільний через наступні причини:

а) найбільш точніше і повніше оцінити значення виявленої подібної інформації можуть лише спецпідрозділи з урахуванням наявних у них даних по цій проблемі;

б) у ряді служб і підрозділів відсутні можливості для оцінки і перевірки даних, що надійшли;

в) нерідко непродумані і необережні дії по перевірці отриманих первинних даних можуть насторожити лідерів ЗО і корумпованих осіб, які в подібному випадку вживають заходи до знищення доказів і приховання інших слідів злочинної діяльності або перешкодять проведеним заходам.

Таким чином, розробка переліку інформації, яка підлягає передачі в обов'язковому порядку в підрозділи, що спеціалізуються по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією, визначення каналів її надходження і способів накопичування, а також планування роботи всіх служб і підрозділів по виявленню первинних даних, повинні створити основу для організації ефективної системи пошукових заходів і потребують додаткового нормативного регулювання.

Четвертий рівень являє собою організацію пошукової діяльності як основну функцію підрозділів, задачею яких повинна бути безпосередньо боротьба з організованою злочинною діяльністю і її корумпованими зв'язками. У даному випадку організація являє собою комплекс заходів, що забезпечують оптимальну структуру даних органів, необхідний рівень управління ними, ефективність їх діяльності і удосконалювання її засобів і методів.

Основну ударну частину цієї системи до недавнього часу складали ГУБОЗ, УБОЗ (ОБОЗ), що представляли собою єдиний, добре керований і деякою мірою автономний організм.

Зазначені спецпідрозділи входили до складу кримінальної міліції (начальник регіонального підрозділу БОЗ у той же час був заступником начальника УМВС, що також сприяло налагодженню взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ).

У спеціальній юридичній літературі при визначенні компетенції спеціалізованих підрозділів спостерігаються тенденції вичленити організовану злочинну діяльність, у тому числі і з корумпованими зв'язками, із загальної злочинної діяльності по одному з двох основних критеріїв.

Перший – визначення переліку складів злочинів, що по своїй важливості і суспільній небезпеці можуть відноситися до компетенції спецпідрозділів. Причому в їх число поряд із захопленням заручників і тероризмом включали масові безладдя, що виникають, як правило, стихійно; шахрайство, фальшивомонетництво, вимагання та інші злочини, попередження і розкриття яких традиційно є функцією підрозділів карного розшуку і по протидії злочинності у сфері економіки.

Однак, ЗО можуть вчиняти не тільки злочини, характерні для організованої злочинної діяльності, тому обмежувати компетенцію спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю тільки переліком видів злочинів, на наш погляд, недоцільно.

Другий критерій оснований на виявленні ознак організованої злочинної діяльності (в тому числі тієї, що супроводжується корумпованими зв’язками) з подальшим визначенням компетенції і задач спецпідрозділів на початковому етапі виявлення такої діяльності. Виходячи з характеристики існуючої кримінальної обстановки він більш загальноприйнятий.

У відомчих актах МВС України, що закріплюють компетенцію підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією, обидва підходи все ще знаходять часткове відображення.

Звідси випливає, що головна увага даної основної ланки системи спецпідрозділів повинна бути орієнтована на рішення найбільш важливої і найбільш важкої задачі – припинення діяльності ЗО і налагоджених ними корумпованих зв'язків з працівниками органів державної влади і управління і правоохоронними органами.

Детально механізм загальної організації пошукової діяльності спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю був регламентований спеціальними відомчими наказами, розпорядженнями і вказівками органів внутрішніх справ, у зв'язку з чим не може бути розглянутий у даній роботі.

На наш погляд, досвід, накопичений в результаті існування спеціпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, повинен бути використаний при реформуванні правоохоронної системи.

П'ятий рівень організації – це комплекс заходів для створення оптимальних умов для визначення і застосування найбільш ефективних і доцільних у конкретній ситуації рекомендацій з метою досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах часу, сил і засобів, в діяльності спецпідрозділу.

Організація діяльності спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією припускає використання оперативними працівниками особистого розшуку, розвідки, оперативного проникнення, аналітичного пошуку та інших заходів, передбачених Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність” та підзаконними актами. Тільки комплекс застосування всіх цих методів може сприяти виявленню ознак організованої злочинної діяльності і її корумпованих зв'язків.

Аналіз результатів роботи спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією свідчить, що їх діяльність в основному була спрямована на розкриття конкретних фактів злочинів, найчастіше загальнокримінальної спрямованості. В оперативних обліках, а також і в кримінальних провадженнях проходять, як правило, лише рядові виконавці окремих злочинів. У відношенні ж до організаторів їх здійснення, що володіють різними корумпованими зв'язками (у тому числі і з правоохоронними органами), найчастіше є бездоказова усна інформація. А у випадках, якщо і є інформація, підтверджена якими-небудь документами (відеозапис, аудіокасети, бухгалтерські документи і т.ін.), то корумпованість високо посадових чиновників, відсутність механізму захищеності оперативного співробітника правоохоронних органів і свідків, і протидія з боку ЗО не дають можливості для її реалізації.

Організація роботи створених підрозділів, діяльність яких може бути спрямована на протидію організованій злочинності - це постійна дослідницька діяльність, що включає в себе комплекс організаційних заходів і прийомів для вивчення і оцінки інформації про стан організованої злочинної діяльності, у тому числі тієї, що супроводжується корумпованими зв'язками, результати практичної діяльності зазначених підрозділів по виконанню поставлених перед ними задач, а також про умови, у яких ці задачі вирішуються.

При цьому важливого значення набуває здійснення аналітичної діяльності в даних підрозділах.

На наш погляд, основні можливі напрями організації діяльності спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю можна подати в такий спосіб:

- вивчення причин і умов правопорушень, вчинених ЗО;

- комплексний аналіз оперативної обстановки в тому чи іншому регіоні за квартал, півріччя, дев'ять місяців, рік. Цей аналіз може служити інформаційною базою кримінологічного прогнозування, перспективного і поточного планування;

- оперативний аналіз (поточний) оперативної обстановки на основі добової і декадної інформації. Служить для забезпечення оперативного використання сил і засобів органів внутрішніх справ і можливостей інших правоохоронних органів при організації заходів щодо реагування на ускладнення оперативної обстановки;

- аналіз окремих проблем і ситуацій, результати якого застосовуються в організації і проведенні спеціальних операцій (наприклад, таких як операція «ЛІДЕР», «ЗБРОЯ» і ін.).

Організація аналітичної роботи в спецпідрозділах по боротьбі з організованою злочинністю повинна включати:

- визначення мети дослідження;

- вибір об'єктів і складання програми дослідження;

- розробка методики дослідження;

- складання робочого плану дослідження;

- перевірка методики дослідження;

- збір матеріалу;

- аналіз цього матеріалу, узагальнення і висновки;

- перевірка висновків на практиці;

- вироблення пропозицій за результатами дослідження.

Представляє також інтерес організація підготовки, прийняття і виконання рішень у оперативними підрозділами, що являє собою безупинну, повсякденну, різнобічну діяльність учасників, спрямовану на безумовне, точне, своєчасне перетворення в життя прийнятого рішення.

Стадіями підготовки і прийняття рішень у оперативних підрозділах є:

- виявлення і формування проблеми (своєчасне виявлення виникаючих проблем, правильна їх оцінка, роль і значення, попередження наступу можливих небажаних наслідків);

- збір і аналіз інформації для рішення (мова йде про інформацію, що збирається і оброблюється регулярно, а також інформацію, що надходить з інших підрозділів органів внутрішніх справ). При цьому можливо використання ряду методів оперативно-розшукової діяльності;

- підготовка варіантів (проектів) рішення (на основі зібраної інформації розробляється кілька варіантів і з них у результаті аналізу обирається оптимальний варіант; більш повно формуються мета, задачі і зміст проекту рішення; визначаються шляхи і засоби досягнення намічених цілей);

- вибір остаточного варіанта керівником підрозділу (одноособовий спосіб ухвалення рішення).

Основними елементами процесу організації виконання рішення можна вважати:

- підбір і розміщення виконавців, їх інструктаж і навчання (необхідно підібрати таких працівників, чиї особисті і професійні характеристики найбільшою мірою відповідають характеру майбутньої роботи, а ступінь складності завдання повинен досягати верхньої межі можливостей виконавця);

- чіткий і вичерпний інструктаж (повідомлення нових знань, прищеплення навичок і формування уміння шляхом проведення, наприклад, практичних занять і т.ін.);

- забезпечення діяльності виконавців, організація взаємодії і координації (тобто створення умов, що сприяють виконанню рішення);

- ідеологічне і психолого-педагогічне забезпечення (формування відповідального відношення до справи, прищеплення почуття важливості, значимості, зацікавленості в якісному і своєчасному виконанні)

- правове забезпечення (наявність прав і повноважень);

- матеріально-технічне і фінансове забезпечення (зброя, автотранспорт, засоби спостереження і зв'язку і т.ін.);

- контроль за виконанням рішень, корегування і регулювання - у ході контролю одержання інформації про ступінь реального виконання рішення, про хід його виконання, про відхилення діяльності виконавців, про стан і зміну умов обстановки; при корегуванні внесення виправлень, уточнень, змін у рішення, наприклад з появою непередбачених обставин, що вимагають змінити терміни виконання завдання (здійснення резонансних злочинів і т.ін.); при регулюванні приведення системи у відповідність зі знову сформованими обставинами (при цьому рішення залишається незмінним);

- з'ясування і деталізація рішень, що містять у собі пояснення загального змісту, головної ідеї рішення, виділення складових частин глобального рішення, розчленовування його головної мети на ряд конкретних цілей і задач;

- підведення підсумків і оцінка результатів, що має виховне і організаційне значення.

Шостим рівнем організації є організація виявлення окремих конкретних первинних даних, окремого оперативного заходу.

Одним з основних елементів підвищення рівня організації пошукової діяльності по виявленню ЗО, встановленню їх корумпованих зв'язків і даних про їхню протиправну діяльність є прогнозування результатів такої діяльності.

Прогнозу, як засобу управління соціальними процесами і регулятору тактичних рішень у сфері оперативно-розшукової діяльності властиві ті ж функції, що і прогнозу взагалі.

Проаналізувавши небагаточисленні роботи, присвячені проблемі прогнозування, можна прийти до висновку, що прогноз - це судження про невідомий раніше, можливий в майбутньому положенні речей, що виводиться на основі достовірної інформації про вихідні і супутні явища. Прогноз створює направляючі і стимулюючі цілеустановки для рішення конкретних практичних задач.

Як правильно вказує В.А. Журавель, прогноз є «імовірним судженням про стан об'єкта за той чи інший проміжок часу в майбутньому, локалізованому у визначеному просторі», а «видом науково-пізнавальної діяльності людини, що спрямований на формування прогнозів розвитку яких-небудь об'єктів» можна назвати прогнозування, частиною якого і є оперативно-розшукове прогнозування.

Р.С. Бєлкіним визначені наступні основні напрямки криміналістичного прогнозування:

перший напрямок – це прогнозування наукових досліджень і їхніх результатів;

другий напрямок – прогнозування злочинності в криміналістичному аспекті цього явища, засобів, форм і методів боротьби з нею.

Оперативно-розшукове прогнозування відноситься до другого напрямку криміналістичного прогнозування.

Як спеціальні самостійні види оперативно-розшукового прогнозування, на наш погляд, можна виділити наступні:

- прогнозування імовірних напрямків, об'єктів злочинної діяльності та можливої ситуації, що може скластися в період оперативної перевірки, чим визначаються напрямки оперативного і аналітичного пошуку, добір і розміщення сил, підбір засобів і обрання тактики оперативної перевірки. При цьому необхідні знання інформації про заплановану зміну законодавства, про майбутні виробничо-економічні і фінансові зміни (організація роботи галузі, технологія виробництва, реорганізація підприємств і ін.), тенденції демографічних змін, активізацію діяльності правоохоронних органів, масштаби оперативної перевірки, кількість охоплених перевіркою об'єктів і епізодів, кількість осіб, що можуть стати джерелами інформації, та їх характеристика, про інформованість розроблювальних осіб про методи оперативно-розшукової діяльності і т.ін.;

- прогнозування можливого поводження учасників ЗО у процесі підготовки, здійснення і після здійснення злочину і вибір напрямків оперативного і аналітичного пошуку (включаючи можливість протидії з боку осіб, з якими встановлені корумповані зв'язки), що необхідні для вибору тактичних прийомів їх виявлення, затримки, а також подальшого оперативного супроводження досудового і судового слідства. Для цього необхідно володіти інформацією:

а) відносно окремих учасників ЗО

б) відносно діяльності і функціонування ЗО.

- прогнозування можливого поводження негласних співробітників у певних умовах при виконанні завдань оперативних працівників, яке необхідне для їхньої спеціальної підготовки, навчання і інформаційно-тактичного забезпечення їх діяльності. Тут важливого значення набувають розвідувальні можливості і досвід негласного співробітника. Сюди варто віднести: стать, вік, період співробітництва, минулі результати, досвід участі в оперативних перевірках, знання основ фінансової діяльності і підприємництва, технологічних процесів виробництва, уміння розбиратися у виробничій документації, здатність установлювати контакти, типові реакції на несподівано мінливу ситуацію, інтелект і уміння відбирати оперативно-значиму інформацію, поводження в конфліктних ситуаціях; уміння дотримуватись конспірації і шукати шляхи її забезпечення, слабкі і сильні властивості особистості, фізичні дані і витривалість, особиста чарівність чи якості, що відштовхують людей, вольові дані;

- прогнозування індивідуального злочинного поводження і дій ОЗГ з метою визначення необхідності, форм і методів профілактичного втручання (запобігання їх переростання в ЗО).

Результатом оперативно-розшукового прогнозування є прогнозний висновок, чи прогноз – досить чітке формулювання передбачуваних в майбутньому подій. Прогноз стимулює активність, наступ, вибір ефективних дій, їх комбінаційність, відволікання уваги і дезорієнтацію протиборчої сторони, іншими словами, допомагає використовувати тактичний і технічний арсенали оперативних апаратів.

Будь-який прогноз є результатом оцінки наявної інформації і логічних висновків у результаті її оцінки.

Отже, під оперативно-розшуковим прогнозуванням слід розуміти найважливіший елемент оперативно-тактичного мислення, що передує прийняттю конкретних рішень, впливає на їх зміст, вибір засобів і методів з метою реалізації оперативно-розшукових заходів, в тім числі на основі передбачення подальшого розвитку організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками.

Оперативно-розшукове прогнозування відповідає рівням оперативно-розшукової тактики і коливається від елементарного передбачення імовірних дій, що перевіряється на основі лише одного оперативного повідомлення, до різноманітних розрахунків можливих змін оперативно-розшукової ситуації, досліджуваної в зв'язку з оперативною перевіркою розгалуженої системи організованого злочинного формування з міжрегіональними і корумпованими зв'язками.

Типовим складним прогнозом, що ґрунтується на вивченні комплексу інформації про певну організовану злочинну діяльність того чи іншого формування є висновок про можливий напрямок, місце і час здійснення чергових злочинів.

В оперативно-розшуковому прогнозуванні мають значення не тільки установлені факти, але в більшій мірі теоретичні положення, спеціальні знання, отримані оперативними працівниками завдяки професійній підготовці і наявному досвіду практичної роботи.

Нерідко використовуються психологічні, технологічні, економічні й інші знання фахівців для прогнозу імовірного розвитку подій і поводження конкретних осіб, які опинились в сфері оперативного інтересу, у тому числі їхні психологічна реакція на оперативно-розшукові заходи.

Найважливішою логічною передумовою оперативно-розшукового прогнозування подальшого розвитку напрямків організованої злочинної діяльності, що особливо супроводжується корумпованими зв'язками, є аналіз взаємозв'язку різних соціальних явищ, статистичної повторюваності їх чергування, що дозволяє передбачати або настання конкретних подій, або декількох можливих тактично значимих подій.

Прогностична інформація дозволяє передбачати можливість (а іноді і неминучість) виникнення вчинених нових явищ, вчасно змінювати розміщення сил і вживання необхідних заходів.

Ми поділяємо думку Р.С. Бєлкіна, що під емпіричним передбаченням розуміє той же прогноз, але прогноз, здійснюваний в умовах реальної, конкретної практики, у чисто практичних цілях і реалізований в умовах реального часу стосовно до конкретних людей, їх поводження і вчинків, до конкретних матеріальних об'єктів, явищ, процесів.

Передбачення дозволяє внести необхідні корективи в послідовність проведення намічених оперативно-розшукових і слідчих заходів, в процесі реалізації даних, одержаних оперативним способом і, саме головне, підібрати такі тактичні прийоми, що можуть дати найбільший ефект.

На наш погляд, в оперативно-розшуковому прогнозуванні можна виділити декілька типів передбачення:

1) Передбачення настання яких-небудь подій на основі повторюваності тих чи інших явищ. Наприклад, щодня у конкретному місці з'являються ті чи інші представники ЗО і є можливість візуально спостерігати і фіксувати їх контакти. Прогноз припускає повторення даної ситуації і у день проведення оперативно-розшукових заходів.

2) Передбачення за аналогією. Дозволяє визначити місце і час можливої появи і діяльності злочинців. Вивчивши тенденції розвитку організованої злочинної діяльності в інших регіонах країни, а також супутні їй соціальні процеси, можна передбачати дані явища в тому чи іншому регіоні.

3) Передбачення на основі специфіки об'єкта. Аналогія далеко не завжди забезпечує висування вірного прогнозу, а також імовірного тактичного рішення. Тому дуже часто тактичні прогнози будуються на оцінці специфічних властивостей конкретного ЗО (його чисельності, наявності внутрішніх і міжгруповіх зв'язків, їх розгалуженості; злочинного досвіду, технічної оснащеності, озброєності, наявності корумпованих зв'язків і ін.).

Значно більш високий ступінь точності тактичних прогнозів досягається завдяки детальному вивченню специфіки об'єктів (груп, формувань) з використанням усіх можливих джерел інформації (гласних і негласних). Таким шляхом виявляються стійкі властивості учасників ЗО, повторюваність дій, періоди активної злочинної діяльності чи «відпочинку». Наприклад, у залежності від таких періодів приймаються, рішення в період активної злочинної діяльності – про затримку на гарячому, у період «відпочинку» - про впровадження негласного співробітника, документування обсягу і напрямків витрат (грошових витрат, подарунків). У ході оперативної перевірки учасників ЗО, осіб, з якими встановлені корумповані зв'язки, прогнозується імовірність вкладення ними грошей у цінності, нерухомість, підприємництво і т.д. Відповідного напрямку набувають оперативно-пошукові заходи, дії по документуванню з метою встановлення і фіксації фактів, що мають значення для доказу злочинної діяльності.

З погляду на вищесказане можна зробити висновок, що усі види оперативно-розшукового прогнозування сприятливо відбиваються на якості оперативно-розшукової діяльності у всіх її формах, а саме:

а) підвищують темп проведення оперативно-розшукових заходів, оскільки тактичне прогнозування дозволяє і змушує приймати рішення для здійснення визначених дій;

б) сприяють поповненню інформації, а в результаті підвищують активність і результативність оперативно-розшукової діяльності, тому що:

- побудова прогнозу пов'язана з оцінкою наявних вихідних даних, що характеризують загальну ситуацію, діяльність ЗО і його корумповані зв'язки;

- виявляються відсутні дані (пробіли), їх необхідний зміст і обсяг, а також визначається їх значення для достатньої точності тих чи інших тактичних прогнозів;

- намічаються оперативно-розшукові заходи для одержання додаткової інформації з урахуванням сил, засобів і методів її одержання;

- організуються заходи, що забезпечують динамічність оперативного пошуку і перевірки.

Таким чином, будучи найважливішим елементом оперативно-розшукової тактики, сам процес прогностичного мислення стимулює пошук нових фактів, поглиблене вивчання відповідних осіб чи середовища, сприяє удосконаленню пізнавальної діяльності оперативних працівників уже тим, що вимагає збору додаткової інформації, без якої передбачення буде неймовірним;

в) складання оперативно-розшукових прогнозів істотно підвищує якість тактичних рішень, зокрема за рахунок більш повної поінформованості, що досягається в ході прогнозування (чим вище поінформованість, тим більш точний прогноз і ефективніші оперативно-розшукові заходи);

г) оперативно-розшукове прогнозування дозволяє підвищити гарантованість від помилок у роботі з негласними співробітниками, при використанні засобів оперативної техніки і методів оперативно-розшукової діяльності. Ці гарантії обумовлені тим, що оперативний працівник, приймаючи тактичні рішення, повинен оцінювати свої особисті можливості, суму якостей, властивих негласним співробітникам, передбачати умови (обстановку), у якій вони будуть діяти, передбачати можливі перешкоди у використанні методів, які він має намір застосувати.

Прогнозування таких, наприклад, «впливів», як перевірка негласних співробітників учасниками ЗО, можливість дворушництва негласного співробітника, а також можливість небажаних для нього зустрічей у середовищі злочинців, забезпечує добір відповідних негласних співробітників для виконання завдань, їх підготовку, відпрацьовування завдань, ліній поводження і тактики виходу зі складних ситуацій, нарешті, організацію заходів підстрахування оперативних працівників і негласних співробітників, що виконують найбільш складні завдання.