Функції і призначення філософії

Філософія відіграє важливу роль у суспільстві, насамперед, у розвит­ку суспільної свідомості, та і самої людини, її сутнісних сил. Свідченням цього є найважливіші функції філософії.

Функція (від лат. — виконання, звершення) — спосіб діяння якоїсь системи, органу, який спрямований на досягнення певного результату. Філософія як форма суспільної свідомості, як система певних знань, за­конів і принципів, має досить вагомий функціональний потенціал.

Давно помічено, що існує зв'язок між рівнями розвитку філософії, і навіть самим фактом її існуванням з одного боку, і розвитку свободи людини, політичної свободи, з іншого. Бо там, де розвинена філософія, розвивається і свобода. Філософія створює сприятливий ґрунт для цього через розвиток духовних підвалин суспільства. Вона впроваджує у суспіль­ну свідомість загальнолюдські цінності — ідеї свободи, невід'ємних прав людини, справедливості, соціальної рівності тощо.

Згадаймо Джона Локка, котрий наголошував, що людина від приро­ди має три невід'ємні права: право на життя, право на свободу і право на приватну власність, набуту чесною працею. Ф.М. Вольтер стверджував: "Всі люди народжуються вільними"; Т. Гоббс: "Природне право будь-якої людини — це її свобода". Г. Гегель: "Людина, як така, вільна. Свобода духу складає найголовнішу властивість її природи". Всю історію людства німецький філософ пов'язував з "прогресом в усвідомленні людиною сво­боди". "Приватна власність, — підкреслював Гегель, — є єдиною сутнісною визначеністю особистості"; "Лише у власності (володінні нею) особи­стості є розум". М. Бердяєв: "Людська свобода — самодостатня цінність. Немає нічого більш важливого, ніж свобода людини. Всі форми суспіль­ного ладу виправдані лише тоді, коли слугують свободі людини, її розвит­ку". Ж.-П. Сартр: "Людина не може бути то рабом, то вільною. Вона повністю і завжди вільна, або її (людини) немає взагалі".

Філософи роками, століттями із покоління в покоління впроваджува­ли ці ідеї в суспільну свідомість, у правову систему, сприяли розвиткові свободи людини. Видатні філософи стояли біля джерел європейської і світової цивілізації, сучасної демократії і тоді, і тепер, у наш час. їх діяль­ністю і визначався, і визначається вплив філософії на суспільну думку, свідомість людини, її культуру, на формування загальнолюдських ціннос­тей. Філософія набула, таким чином, свою важливу соціально-практичну (предметно-дійову) і виховну функції, які спираються на функцію ціннісну.

Важливою функцією філософії є її здатність з допомогою свого інструментарію створювати понятійний апарат, проникати в сутність явищ, з'ясовувати об'єктивні, закономірні зв'язки між ними. Тому філософія має теоретико-пізнавальну або логіко-гносеологічну функцію. Вона здійснюється з допомогою багатьох форм і методів, таких, як абстрагування, індукція і дедукція, аналіз і синтез, моделювання, ідеалізація, формалізація, суджен­ня, поняття, умовивід, ідея, проблема, гіпотеза тощо.

Елітною для філософії є функція загально-методологічна, яка поля­гає в тому, що її основоположні принципи, закони, понятійний апарат можуть бути використані у будь-яких сферах наукового пізнання як за­гальні методи дослідження тих чи інших явищ. Чому можуть бути викори­стані у будь-яких сферах наукового пізнання? Тому, що ці принципи, зако­ни і т.п. є результатом абстрагування (виділення найбільш загального), що притаманне всім сферам буття і тому вони застосовуються в усіх сферах дійсності.

І, нарешті, ще одна функція філософії — світоглядна. Філософія — це цілісний узагальнений погляд на світ, людину, їх відносини, сутність походження, пізнання, а також на його межі, можливості, значення тощо. З'ясовуючи ці проблеми на теоретичному рівні, філософія має фундамен­тальний світоглядний потенціал.