За принципом дії розрізняють диски лазерно-оптичні та магнітооптичні, а також одноразового або багаторазового запису

Рис.16- Оптичні диски

Неперезаписувані лазерно-оптичні диски звичайно називають CD-ROM (Compact Disc Read — Only Memory - компакт диски тільки для читання). CD-ROM— це оптичний носій інформації, призначений для читання, на якому може зберігатися до 700 Мбайтів даних, що відповідає приблизно 358610 сторінкам тексту, або 80 хвилинам високоякісного звучання, або їх комбінації. Доступ до даних, що зберігаються на CD-ROM, здійснюється швидше, ніж до даних, записаних на дискетах, але все ж значно повільніше, ніж на сучасних жорстких магнітних дисках. Термін CD-ROM відноситься як до самих компакт-дисків, так і до приводів, у яких інформація зчитується з компакт-диска. Для компакт-дисків стандартні імена не визначені: вони можуть бути будь-якою латинською літерою по абетці після останньої застосованої. Наприклад, якщо остання застосована на жорсткому диску латинська літера — E:, тоді іменами для «компактів» можуть бути F:, G: і т. д.

Алгоритм роботи накопичувача CD-ROM такий:

1. Напівпровідниковий лазер генерує малопотужний інфрачервоний промінь, який падає на відображаюче дзеркало;

2. Серводвигун за командами, що надходять від вбудованого мікропроцесора, зміщує рухливу каретку з відображаючим дзеркалом до потрібної доріжки на компакт-диску;

3. Віддзеркалений від диску промінь фокусується лінзою, розташованою під диском, відображається від дзеркала і потрапляє на розділову призму;

4. Розділова призма направляє відображений промінь на іншу фокусуючу лінзу;

5. Ця лінза направляє відображений промінь на фотодатчик, який переробляє світлову енергію на електричні імпульси;

6. Сигнали з фотодатчика декодуються вбудованим мікропроцесором і передаються в комп’ютер у вигляді даних.

Види оптичних дисків:

Компакт-диск, або CD — перший оптичний диск, являє собою пластиковий диск діаметром близько 5′′ (12 мм), інформація на який записується за допомогою лазерного дисководу (до 800 Мбайтів).

Цифровий диск, або DVD служить для збереження великих обсягів інформації (до 17 Гб).

Blu-ray Disc, або BD — це наступне покоління формату оптичних дисків, що використовується для зберігання відео високої якості та даних із підвищеною щільністю. Окрім дискових накопичувачів, для зберігання інформації застосовують накопичувачі на магнітній стрічці. Носієм тут є картридж, пристрій для запису на магнітну стрічку – стример.

CD-R (Compact Disk Recordable – компакт-диск для запису) – інформацію можна записати лише один раз.

CD-RW (Compact Disk ReWritable – компакт-диск, який можна перезаписувати) – інформацію можна записати багато разів (до 1000). Для таких дисків використовуються спеціальні приводи, за допомогою яких можна не лише читати, а й записувати інформацію на диск. Їх також називають CD-RW. читування і запис у лазерно-оптичних накопичувачах здійснюється за допомогою лазерного променя. Ємність таких дисків до 1 Гбайта.

Рис.17- флеш-карта

У магнітооптичних дисках, на відміну від лазерно-оптичних, запис інформації здійснюється магнітною головкою, а зчитування – лазерним променем.

Цифрові диски DVD (Digital Versatile Disk – цифровий диск) – призначений для зберігання великих

На сьогодні гнучкі магнітні диски майже виходять з ужитку, на зміну їм прийшли флеш-диски (flash-cadrs, «флешки») - це сучасний пристрій для перенесення даних між комп'ютерами, швидко витісняють гнучкі диски в якості основного знімного носія. Строго кажучи, флеш-диск - це зовсім не диск, а невелика карта енергонезалежній пам'яті. Проте операційна система працює з такими пристроями, як з дисками, звідси і назва. Сьогодні флеш-диски мають об'єм 1Гб, 4Гб, 32Г і тд, при цьому об'єми пристроїв швидко ростуть, а ціни помітно падають.

Обсяги стандартних зовнішніх запам’ятовуючих пристроїв:

· дискета (гнучкий диск, флоппі-диск): 1,44 Мбайта;

· флеш-пам’ять: 4–32 Гбайти;

· жорсткий диск (вінчестер): 350–1000 Гбайтів;

· лазерний диск: CD — 700 Мбайтів, DVD — 5 Гбайтів, BD — 50 Гбайтів.

У наш час жорсткий диск усе ще залишається пристроєм, на який можна записати найбільший обсяг даних.

ПЕРИФЕРІЙНІ АБО ЗОВНІШНІ ПРИСТРОЇ - це пристрої, розміщені поза системним блоком і задіяні на певному етапі обробки інформації. Передусім - це пристрої фіксації вихідних результатів: принтери, плотери, модеми, сканери і т.д. Поняття "периферійні пристрої" досить умовне. До їх числа може віднести, наприклад, накопичувач на компакт-дисках, якщо він виконаний у вигляді самостійного блоку і приєднується спеціальним кабелем до зовнішнього з'єднання системного блоку. І навпаки, модем може бути вбудованим, тобто конструктивно виконаний як плата розширення, і тоді немає підстав відносити його до периферійних пристроїв.