Теорія операційної гнучкості Б. Когута

Теорія операційної гнучкості базується на тому, що особливість міжнародного менеджменту меншою мірою полягає у збільшенні ве­личини ринку, а здебільшого – у значно більшій невпевненості, варіабель­ності розвитку зовнішнього середовища. З точки зору ТНК, найдоціль­ніше реагувати на це підвищенням операційної гнучкості. Завдяки використанню цієї гнучкості мережі ТНК можуть реалізувати два різ­них види конкурентних переваг.

Переваги арбітражу отримуються за­вдяки використанню відмінностей між країнами. При цьому визнача­ють такі форми:

а) арбітраж факторного ринку завдяки глобальній постачальній
політиці й міжнародному розміщенню виробництва до використання
відмінностей між країнами в забезпеченні факторами виробництва, витрат
на фактори виробництва, продуктивності та коливання обмінного курсу;

б) арбітраж податків завдяки трансферному ціноутворенню;

в) арбітраж фінансових ринків завдяки гнучкому використанню
різниці в процентах і державних заходах заохочення, обхід обмежень
потоків капіталу;

г) інформаційний арбітраж завдяки глобальним освітнім ефектам.

Переваги левериджу випливають з ви­користання значних ринкових і переговорних можливостей ТНК. Вони можуть реалізовуватись завдяки:

а) тимчасовому субсидуванню окремих видів діяльності країни – використання надлишку коштів інших країн;

б) міжнародній диференціації цін;

в) здійсненню керування місцевими урядами і ринковими партнерами.

Правильність основного припущення цієї теорії – варіабельність розвитку зовнішнього середовища постійно збільшується – доволі супереч­ливе питання. Крім цього, зосередження уваги на внутрішніх резервах підприємства залишає поза нею зростаюче значення кооперації, стратегіч­них альянсів та інших зв'язків із зовнішніми ринковими партнерами.