Визначення довжини дуги

Визначити довжину дуги (менше 60°) з достатньою точністю можна наступними способами:

перший спосіб:

¨ через кінці проводять хорду АВ, і ділять її на дві рівні частини (рис. 116а) отримують точку С;

¨ продовжують хорду на віддаль, рівну СВ – отримують точку О; з точки В проводять дотичну до дуги (рис. 116б);

¨ прийнявши за центр точку О, проводять дугу радіусом R, який дорів­нює АО; вона перетне дотичну в точці К; відрізок КВ дорівнює дов­жині дуги АВ (рис. 116в).

	а				в

другий спосіб:

¨ з точки А дуги АВ проводять дотичну „а” і перпендикуляр „в” до дотичної (рис. 117а);

¨ на перпендикулярі „в” відкладають три рази радіус R даної дуги; отримують точку К, з якої проводять промінь через точку В заданої дуги, до перетину з дотичною „а” в точці L;

¨ відрізок АL дорівнює довжині дуги АВ (рис. 117б).

			б

Побудова уклону та конусності

Поверхні деталей часто являють собою площини розміщені похило одна до одної. Наприклад (рис. 118), в ливарних і штампованих деталях, у профілях прокатної сталі (рейки, балки, швелери). На крес­леннях такі площини зображуються прямими лініями.

Рис. 118

Уклон – це величина, яка характеризує нахил одної прямої від­носно іншої. На кресленні уклон виражається відношенням двох чи­сел або в процентах. Позначається уклон знаком „ ” згідно ГОСТ 2.304-81. Знак проставляється перед числовим значенням ук­лону над поличкою лінії виноски (рис. 119). Лінія виноски за­кінчується стрілкою, яка впирається в лінію уклону. Гострий кут знаку повинен бути направлений в ту ж сторону, що і гострий кут уклону.

б

а

Рис. 119

Розглянемо побудову уклону, заданого відношенням 1:4, відносно горизонтального напрямку (рис.119а). Спочатку будують прямий кут ВАС. Для цього проводимо горизонтальну пряму на якій відкла­даємо точку А, з якої на вертикальній стороні кута відкладаємо від­різок довільної величини. На горизонтальній стороні кута, від точки А відкладаємо чотири таких самих відрізки і позначаємо їх точками С і В. З’єднавши точки С та В прямою, отримаємо прямокут­ний трикутник, гіпотенуза якого буде розміщена під заданим укло­ном 1:4.

На рис. 119б уклон заданий у відсотках (20%). У даному ви­падку будують прямий кут АВС. На одній стороні кута відкладають величину, прийняту за 100%, наприклад 100 мм., а на другій величину, яка дорівнює відсоткам заданого уклону, в даному випадку 20 мм.

Одержані точки з’єднуємо прямою, яка буде відповідати заданому уклону.

Провести пряму заданого уклону через задану точку можна, побудувавши на вільному місці креслення заданий уклон, потім за допомогою лінійки та трикутника, паралельно побудованому уклону, провести через задану точку пряму.

Конусність – це відношення різниці діаметрів двох поперечних перерізів конуса до віддалі між ними. Конусність позначають бук­вою К, діаметр більшої основи – D, діаметр меншої основи – d, висоту – h. Конусність визначають по формулі К = (D – d) / h. Для повного кругового конуса конусність визначають по формулі K = D / h (рис. 120).

Рис. 120

Конусність, так само як і уклон, на кресленнях задають у відсотках (20%) або відношенням двох чисел (1:5). В основному конусність задається відношенням двох чисел і позначається знаком „ ”. Вершина знаку повинна бути направлена в напрямку вершини конуса. Знак наносять над поличкою лінії-виноски (рис. 120) або над осьовою лінією (рис. 120).

На рис. 121 показано побудову креслення заготовки проб­ки з конусністю 1:5, діаметром 30 мм. більшої основи та віддаллю між основами 50 мм. Спочатку будують елементи, які не мають конусності (рис.121а). Знаючи, що конусність для повного конуса – це відношення діаметра основи до висоти, від осі конуса в обидві сторони по діаметру Ø30 симетрично відносно осі відкладаємо від­різок довільної довжини, який буде основою допоміжного конуса. По осі конуса від основи допоміжного конуса відкладаємо п’ять та­ких відрізків.

	а		Рис. 121		б

З’єднавши отриману точку з кінцями основи допоміжного конуса, отримаємо конус з конусністю 1:5 (рис. 121а). Через кінці діа­метра Ø30 проводять прямі паралельно твірним допоміжного конуса, до перетину з вертикальною прямою, яка обмежує довжину пробки, і отримаємо меншу основу зрізаного конуса, розмір якої не було задано (рис. 121б).

Якщо конусність невелика, то заданий діаметр відкладаємо по осьовій лінії від основи в напрямку висоти конуса стільки раз, скільки вказано у відношенні. Побудувавши тонкими лініями конус, відсікаємо частину заданої довжини (рис. 122).

Рис. 122