О. Моргенштерн, Дж. Фон Нейман

Заклали основи теорії ігор

2. Предмет, метод мікроекономіки

Об’єктом вивчення мікроекономіки є поведінка мікроекономічних суб’єктів

Предметом мікроекономіки є: економічні відносини, пов'язані з ефективним використанням обмежених ресурсів; прийняття рішень окремими суб'єктами економіки в умовах економічного вибору.

Метод мікроекономіки формується на базі певної методології, яка включає в себе: дослідження предмета, структури та місця цієї науки в загальній системі знань і, власне, сам метод.

ОСНОВНІ МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ

Назва методу	Сутність
Граничний аналіз	Економічні явища досліджуються та аналізуються не тільки в закінченому (загальні, середні величини), а й у постійно змінному вигляді
Функціональний аналіз	Передбачає три етапи: 1) виявлення типової якості явища; 2) виділення факторів, які впливають на цю якість; 3) встановлення способу впливу на взаємозв'язок факторів з раніше встановленою якістю — функція
Рівноважний підхід	Вивчає стан відносної рівноваги системи, тобто відсутність внутрішньої тенденції до зміни такого стану
Верифіцийованості (можливості перевірки)	Теорія повинна мати пряме або побічне підтвердження на практиці
Статистичний метод	Порівняння економічних величин, які випливають з теоретичної моделі, з дійсними кількісними практичними характеристиками

3. Мікросистема: поняття, різновиди

Об'єктом досліджень у мікроекономіці є мікросистема

Мікросистема — це система економічних відносин між господарюючими суб'єктами

Кругообіг в економіці

Виробничі ресурси

1. Праця — ціленаправлена діяльність людини, що ви­дозмінює природну речовину, з метою надати їй необхідної для задоволення потреб людини форми.

2. Капітал — всі засоби виробництва, створені людиною в попередніх виробничих процесах.

3. Природні ресурси, до яких належать групи предметів праці, що не піддавалися обробці, або сили природи, що викори­стовуються у виробничому процесі. Часто їх називають узагаль­нюючим словом "земля".

4. Підприємницькі здібності — це особливі здібності дея­ких людей йти на мобілізацію ресурсів, свідомо йти на ризик, на організацію виробничого процесу з метою отримання прибутку.

4. Економічний вибір в умовах обмеженості ресурсів.
Крива трансформації

В умовах обмеженості ресурсів проблема економічного вибору — вибір найкращого із альтернативних варіантів використання цих ресурсів,при кому досягається максимальне задоволення потреб при даних витратах

Закон рідкістності:

не можливо виготовити товар у будь-якій кількості,
оскільки ресурси, необхідні для процесу виробництва цього товару, є рідкісними (обмеженими).

Цей закон діє як в умовах окремої фірми, так і в умовах широкомасштабного виробництва, тобто на рівні суспільного виробництва

КРИВА ТРАНСФОРМАЦІЇ ВИРОБНИЧИХ МОЖЛИВОСТЕЙ відображає максимальний обсяг благ, які можуть одночасно виготовлятися за наявних ресурсів ще й у випадку застосування найкращих технологій, як що припустити, що використовуються всі ресурси фірми (країни). Цю криву можна побудувати тільки за наявності двох благ (товарів)

Закон зростання додаткових альтернативних витрат:

Якщо потрібно виготовити товару більше, потрібно використати ресурси, придатні для виробництва даного товару. Проте, якщо і в цьому випадку товару буде недостатньо, потрібно використати ресурси, не придатні для виробництва даного товару, які можна отримати, лише зменшивши обсяг їх застосування в іншій галузі, — в цьому випадку додаткові альтернативні витрати помітно зростуть.

Альтернативна вартість ресурсів

це та вигода, яку ці ресурси могли б забезпечити їх власникам, якби їх використали в альтернативний спосіб

Запитання для самоперевірки

1. Мета та завдання дисципліни

2. Предмет курсу.

3. Суб'єкти та об'єкти економічних відносин на мікрорівні.

4. Проблема обмеженості ресурсів і необхідності вибору

5. Альтернативна вартість ресурсів та альтернативність цілей використання обмежених ресурсів

6. Раціональність поведінки суб'єктів ринкових відносин

7. Методологія мікроекономічного аналізу.

8. Мікроекономічні моделі.

9. Нормативна і позитивна мікроекономіка.

10. Етапи еволюційного розвитку мікроекономічного аналізу.

11. Умови взаємозв'язку між суб'єктами мікросистеми.

12. Крива трансформації.

ТЕМА 2

ТЕОРІЯ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА

1. Поняття про потреби та їх види. Економічні блага, їхня класифікація

Потреби — це внутрішні спонукальні стимули діяльності людини. Це стан незадоволення, який людина хоче змінити, або задоволення, яке вона хоче продовжити.

ВИДИ ПОТРЕБ

1) фізичні та фізіологічні (вода, їжа, одяг, товари);

2) інтелектуальні (потреби в інформації, знаннях);

3) культурні (мистецтво, кіно, відпочинок, музика);

4) соціальні (транспорт, охорона здоров'я, сімейно-побутові послуги, телефон);

5) економічні (внутрішні матерії, що спонукають до економічної діяльності)

Піраміда потреб людини за А. Маслоу

Блага — це товари, послуги та соціальні й екологічні умови, які задовольняють потреби людини або які людина вимушена споживати чи використовувати

2. Сукупна та гранична корисність

Корисність — це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності

Сукупна корисність (TU) — це загальне задоволення, яке отримує споживач від спожитих ним товарів чи послуг

Гранична корисність (MU) — це приріст корисності від споживання кожної додаткової одиниці товару чи послуги

Формалізований аналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності як певного співвідношення обсягів спо­живаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем:

де U — рівень корисності; X,, X,,... Х„ — кількість споживаних

благ, одиниць; n — кількість видів благ.

Зміна сукупної та граничної корисності блага X у процесі його пропорційного споживання

За умови, що споживання ін­ших благ не змінюється, а благом X споживач насичується, задово­лення від споживання наступної одиниці (порції) цього блага зме­ншується, тобто гранична кори­сність кожної наступної одиниці блага X знижується.

3. Процес споживання та динаміка зміни сукупної
і граничної корисності. Перший закон Госсена

Перший закон Госсена (закон спадної граничної корисності) — величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці блага даного виду зменшується, доки не досягне нуля в точці насичення потреби

Тема 3. ОРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА

1. Особливості аналізу функції корисності з ординалістських позицій

ТЕОРІЇ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА

Кардиналістська — допускає кількісний вимір корисності. Такий вимір є досить умовним, оскільки немає чітко визначеної одиниці виміру. Для порівняння різних корисностей використовують умовні бали

Ординалістська — корисність не підлягає кількісному виміру, тому блага як носії певної корисності для споживача можуть бути виміряні тільки порядково: споживач здатен визначитися з черговістю, послідовністю, в якій би він обирав ці блага для задоволення своїх потреб.

Тобто

споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набір кращий від іншого. Як правило, ординалістська функція корисності досліджується на основі геометричного аналізу із застосуванням спеціального інструментарію.

Уподобання споживача — система цінностей людини щодо благ, це
ранги які споживач встановлює для альтернативних варіантів своїх потреб

2. Криві байдужості як спеціальний інструментарій мікроекономічного аналізу. Карта байдужості

Певне спрощення вибору споживача зводиться до вибору набору двох благ, кількість яких відкладено по осях системи координат X та Y. Лінії з'єднання точок на площині, що означають однакові за своєю корисністю набори благ, називаються кривими байдужості

Крива байдужості — це лінія рівної корисності, всі точки якої показують множину наборів комбінацій двох благ, що забезпечують один і той самий рівень корисності

Карта байдужості — сукупність кривих байдужості, кожна з яких пред- ставляє інший рівень корисності

Властивості кривих байдужості:

1. Криві байдужості мають негативний нахил. Якщо і Х, і Y – блага для споживача, то при споживанні більшої кількості одного з них, завжди буде зменшуватись споживання іншого.

2. Набори благ на кривих байдужості, які є більш віддаленими від початку координат, мають перевагу над набором благ на менш віддалених кривих. Більша кількість має переваги над меншою кількістю.

3. Криві байдужості не перетинаються. Якщо дві криві перетнулися в точці. А, то корисність наборів благ на цих двох кривих однакова і вони становлять одну криву байдужості. Це припущення не є правильним.

4. Криві байдужості опуклі: їх нахил зменшується у міру руху вниз і праворуч уздовж цих кривих. Споживач не просто вибирає між двома благами, а вирішує проблему заміщення певної кількості одного блага деякою кількістю іншого при постійному загальному рівні корисності.

3. Гранична норма заміщення благ

Аналіз поведінки споживача за кривими байдужості дає змогу визначити:

Гранична норма заміщення MRS_xy — це кількість товаруY, від якої споживач змушений відмовитися, щоб отримати додаткову одиницю X, залишаючись на цій самій кривій байдужості

Закон спадної граничної норми заміни благ: у міру збільшення споживання одного з благ спостерігається зменшення граничної норми заміни благ

4. Бюджетне обмеження та можливості споживача

можливості споживача

- Кожна точка бюджетної лінії означає для споживача набір това­рів, що обходиться йому в однакову суму грошей за незмінних цін на блага.

- Бюджетна лінія є прямою, кожна точка якої показує набори благ, при спожи­ванні яких бюджет витрачається повністю.

- Вона ділить координатну площину на дві частини: праву, де набори є недосяжними, і ліву, де набори є досяжними, але такими, що не вичерпують бюджет.

5. Поняття про рівновагу споживача. Модель
споживання набору благ. Другий закон Госсена

Рівновага споживача (оптимальний вибір) — це набір товарів, що максимізує корисність при обмеженому рівні бюджету (доходу) споживача. Така рівновага передбачає: як тільки споживач отримує набір товарів, у нього зникає стимул замінювати цей набір на інший

У геометричній інтерпретації задачі споживчого вибору оптимальне рішення досягається у точці, де найвища з можли­вих кривих байдужості дотична до бю­джетної лінії, що й означає найбільш висо­кий з можливих рівнів добробуту

ВИДИ РІВНОВАГИ
СПОЖИВАЧА

Внутрішня — при якій споживач придбає обидва товари

Кутова — споживач максимізує корисність, зупинившись на придбанні лише одного товару

Ідеально компліментарних благ — ефективне споживання одного товару без певної кількості іншого взагалі неможливе

Запитання для самоперевірки

1. Потреби, види потреб. Економічні блага.

2. Поняття корисності. Сукупна та гранична корисності. Функція корисності.

3. Процес споживання й динаміка зміни сукупної та граничної корисності. Перший закон Госсена. Закон спадної граничної корисності блага.

4. Рівновага споживача з кардиналістських позицій..

5. Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівновага споживача.

6. Вибір споживача з ординалістських позицій. Припущення щодо системи вподобань споживача.

7. Криві байдужості як спеціальний Інструментарій мікроекономічного аналізу.

8. Окремі випадки конфігурації кривих байдужості.

9. Гранична норма заміщення благ.

10. Бюджетне обмеження і можливості споживача.

12. Вплив зміни доходу споживача на розміщення бюджетної лінії та процес споживання.

13. Рівновага споживача: економічна, алгебраїчна, графічна інтерпретації.

14. Різні випадки досягнення рівноваги: кутова і внутрішня.

ТЕМА 4 АНАЛІЗ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА

1. Оптимальний вибір і зміна доходу споживача. Графічний аналіз і побудова лінії «доход-споживання».

Крива Енгеля

Лінія «дохід—споживання» може бути використана для побудови лінії Енгеля, яка показує взаємозв'язок доходу споживача і кількості придбаного блага

Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит