Прибуток

Прибуток— надлишок над витратами виробництва, або загальний доход (T R) фірми за вирахуванням загальних витрат виробництва (TC):

П = TR – TC

Функції

ОЦІНЮВАЛЬНА — характеризує ефект господарської діяльності фірми. Реалізація цієї функції повною мірою можлива тільки за умов ринкової економіки.

РОЗПОДІЛЬЧА — її зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства.

СТИМУЛЮВАЛЬНА — виявляється в тому, що прибуток є джерелом формувань різних фондів стимулювання: нагромадження, виробничого та соціального розвитку, виплати дивідендів акціонерам, споживання

Категорія «доход» на рівні фірми означає загальну виручку підприємства від усіх видів господарської діяльності та господарських операцій до виплати податкових платежів, які входять у ціну продукції, акцизних, митних зборів.

Запитання для самоперевірки

1. Підприємство як суб'єкт ринку та виробничо-ринкова система.

2. Схема ринково-виробничої системи.

3. Фактори виробництва.

4.Мотивація поведінки підприємства. Основні види вибору підприємства

5. Фактор часу і періоди у функціонуванні підприємства

6. Поняття іпараметри виробничої функції.

7. Сукупний, середній та граничний продукти.

8. Сукупні, середні та граничні витрати.

9. Поняття загального (сукупного, валового), середнього та граничного виторгу (доходу).

10. Прибуток як кінцевий результат діяльності підприємства.

Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника

1. Частинна варіація факторів виробництва

Виробнича функція з одним змінним фактором

Q = f (F)

- дозволяє визначити, якими затратами змінного фактора можна досягти максимального обсягу випуску за певний період часу з урахуванням дії закону спадної віддачі.

- надає інформацію про внесок кожної одиниці змінного фактора в зростання загального обсягу випуску.

- нарощуючи використання цього фактора за незмінних інших, фірма може дослідити, наскільки зростає і чи зростає взагалі обсяг виробництва протягом якогось періоду (години, тижня, тощо).

- обсяг випуску розглядають як результат продуктивності змінного фактора

чотири стадії розвитку виробництва:

> на першій стадії всі показники зростають, всі криві (ТР_І, МР_Ь, AP_L) є висхідними;

> на другій стадії гранична продуктивність і крива МP_L починають спадати, але TP_L і AP_L продовжують зростати;

> на третій стадії зростає лише сукупний продукт TP_L, а МP_L і APL спадають;

> на четвертій спадають усі показники

Закон спадної віддачі (продуктивності) змінного фактора виробництва: залучення до процесу виробництва все більшої додаткової кількості змінного ресурсу призводить з рештою до того, що віддача кожної наступної одиниці змінного ресурсу буде менша за віддачу попередньої одиниці цього ресурсу.

Середній (AP) збільшуватиметься до тих пір, поки граничний продукт (MP) буде більший за нього. При залученні у виробництво нової порції ресурсу, продуктивність якої більша за середню, збільшиться й середній показник.

максимальне значення середній продукт набуває в точці перетину кривих середнього та граничного продуктів, тобто при АР = МР

Розрізняють неперервний та дискретний граничний продукт.

Якщо виробничу функцію задано в аналітичному вигляді, то граничний продукт являє собою першу похідну

Еластичність випуску за змінним фактором.

характеризує ступінь реакції випуску продукції на зміну кількості змінного фактора за інших рівних умов. Вимірюється як співвідношення відсоткових змін зазначених величин:

по суті, показує, на скільки відсотків зміниться випуск за зміни обсягу застосування змінного фактора на 1 %.

визначається співвідношенням граничного і середнього продуктів:

Позитивне значення коефіцієнта еластичності виробництва характеризує технічно раціональну область застосування змінного фактора

2. Ізоквантна варіація факторів виробництва

Двофакторна виробнича функція моделює виробничий процес, у якому змінними є обсяг використання двох факторів виробництва, але обсяг виготовленої продукції при цьому лишається незмінним

Виробнича сітка — таблиця, що описує виробничу функцію для певного максимального обсягу продукції, який може бути виготовлений при кожній комбінації факторів виробництва

Ізокванта

крива однакової кількості продукту, яка відображає множину комбінацій вхідних ресурсів, що забезпечують певний фіксований рівень випуску

Карта ізоквант — сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу випуску продукції

Властивості

- Кожна з комбінацій факторів виробництва на ізокванті представляє свій технологічний спосіб виробництва.

- Рівень виробництва зростає з кожною наступною, розташованою вище від попередньої, ізоквантою.

- Ізокванти, що відображають різні рівні випуску, не можуть перетинатися;

- Ізокванти опуклі до початку координат і не перетинають осі координат, а лише необмежено наближаються до них, оскільки фактори виробництва можуть лише частково замінювати один одного, але повна заміна, як правило, неможлива, що відповідає припущенню про абсолютну необхідність для виробництва обох факторів.

Взаємозамінність факторів виробництва

Різні комбінації факторів виробництва (в межах ізокванти) забезпечують виробництво певної кількості продукції, а це означає, що ці фактори деякою мірою є взаємозамінними.

Взаємозамінність виробничих ресурсів у кожній точці ізокванти є різною.

Для означення рівня взаємозамінності факторів виробництва використовують граничну норму технологічного заміщення (MRTS) показує, від якої кількості одного фактора треба відмовитись, щоб залучити у виробництво додаткову одиницю іншого фактора.

– гранична норма заміни праці капіталом – показує скільки одиниць капіталу може замінити одиницю праці;

– гранична норма заміни капіталу працею – показує скільки одиниць праці може замінити одиницю капіталу.

,

Еластичність заміщення.

коефіцієнт еластичності заміщення працею капіталу: показує, на скільки відсотків зміниться співвідношення витрат капіталу і праці, якщо співвідношення їхніх граничних продуктів зміниться на 1 % (за інших рівних умов).

економічний зміст і практичне значення коефіцієнта еластичності заміщення факторів наочно виявляються за вибору оптимальної комбінації факторів і наступного маневрування комбінаціями ресурсів за зміни їх цін

3. Пропорційна варіація факторів виробництва.

Масштаб виробництва — перехід на нові обсяги виробництва продукції в довгостроковому періоді

Ефект масштабу — співвідношення між зростанням витрат ресурсів і зростанням обсягів виробництва

Зростаючий ефект від зміни масштабу виробництва — ситуація, коли обсяг виробництва збільшується відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів

Сталий (постійний ефект від виробництва) — ситуація, коли приріст обсягу виробництва відповідає приросту витрат факторів виробництва

Спадний ефект від зміни масштабу виробництва — ситуація коли зростання випуску продукції відбувається нижчими темпами, ніж збільшення витрат факторів виробництва

Зростаючий ефект масштабу виробництва може досягатися завдяки впливу таких факторів:

> поділ праці (на більших підприємствах можлива спеціалізація, що призводить до підвищення продуктивності праці та зниження витрат);

> поліпшення управління. На більших підприємствах виділяють спеціалістів, які безпосередньо займаються маркетингом, рекламою, постачанням, науково-технічною роботою тощо. Це дає змогу збільшити ефективність діяльності підприємства;

> збільшення масштабів виробництва не потребує пропорційного збільшення всіх ресурсів

Спадний ефект масштабу виробництва виникає через вплив таких факторів:

> значна інерція великих систем, втрата ними гнучкості, необхідної в умовах нестабільного ринку;

> вихід підприємства за межі порога керованості (великі розміри підприємства створюють громіздку систему управління, затрудняється координація проміжних ланок, обмін інформацією, а це призводить до зниження ефективності управлінських рішень)

Еластичність масштабу та взаємозв'язок з еластичністю випуску.

еластичність масштабу, кількісно оцінюється коефіцієнтом еластичності випуску від масштабу — ЕQm. показує, на скільки відсотків зміниться випуск, якщо обсяг застосування факторів збільшиться на 1 % (за інших рівних умов):