Змертвіння

Лекція № 17

«Синдром порушення кровообігу, змертвіння, виразки, нориці»

з дисципліни: «Медсестринство в хірургії»

Викладач: Гайдамака В.К.

м. Берислав

План

1. Сухий і вологий некроз. Клінічні ознаки сухої і вологої гангрени. Лікування некрозів.

2. Гострий тромбоз і емболія,їх клінічні ознаки, профілактика і лікування.

3. Пролежні. Причини їх виникнення, клінічний перебіг, профілактика і лікування.

4. Виразки. Їх види, клінічні ознаки, консервативні та оперативні методи лікування.

5. Нориці, їх класифікація, діагностика і лікування.

6. Вади розвитку.

ЗМЕРТВІННЯ

Мета:

- знати види змертвінь, клінічні ознаки сухої і вологої гангрени; розрізняти про­лежні, виразки, знати їх клінічні ознаки і методи лікування (мал. 45);

- навчитись профілактичних заходів для попередження і лікування пролеж­нів.

Змертвінням, або некрозом, називається місцева загибель тканин, органів

і клітин в живому організмі.

Причинами такого змертвіння є:

- безпосереднє руйнування травмівним агентом;

- розлад кровообігу і порушення трофіки.

Руйнування може бути спричинене таким шляхом:

• механічним;

• термічним;

• хімічним;

• електричним;

• токсичним;

• променевим.

1. Дія на тканини температури вищої за 45—60 °С і нижчої за -8 °С спричинює загибель клітин або навіть органів.

2. Міцні кислоти руйнують клітини, коагулюють білок, унаслідок чого утворюєть­ся сухий коагуляційний некроз.

3. Міцні луги проникають у тканини глибоко, омилюють жири і розчиняють біл­ки, утворюється колікваційний некроз.

4. Токсини мікробів також можуть призводити до некрозу тканин (анаеробна гангрена, гангренозний апендицит тощо).

Розлади кровообігу, які спричинюють некроз, можуть бути зумовлені такими причинами:

- декомпенсація серцевої діяльності;

- тривалий спазм або облітерація судини;

- здавлення або поранення судини;

- тромбоз магістральної судини.

Окрім цього причиною порушення кровообігу можуть бути: анемія, авітаміноз, холод, голод, порушення обміну речовин, інтоксикація на тлі хронічної або гострої інфекції тощо.

Усі чинники, що спричинюють утворення некрозу, можна розділити на зов­нішні — екзогенні — і внутрішні — ендогенні. Наприклад.

Зовнішні: гостра травма, тривале стиснення джгутом, здавлення петлі кишки, дія хімічних і фізичних чинників.

Внутрішні: тромбоз або тромбоемболія судини, порушення іннервації (травми спинного мозку — пролежні).

Різновид некрозу — гангрена.

Гангреною називається некроз, який настав у результаті порушення прохідності крупних судин. Гангрена буває сухою і воло­гою.

Суха гангрена розвивається, якщо просвіт судини (артеріальної) стає непро­хідним поступово, повільно— за умови відсутності інфікування тканини. Пос­тупово тканини ущільнюються, висушуються, зморщуються — «муміфікуються». З'являється темно-коричневе забарвлення, аж до чорного, яке виникає внаслідок розкладу гемоглобіну. Довкола некрозу утворюється чітка демаркаційна лінія (вал), що відмежовує ділянку ураження від здорових тканин. Загальний стан хво­рого не змінюється, оскільки токсинів усмоктується мало. Невеликі ділянки сухої гангрени можуть відторгатися самі з подальшим загоєнням.

Якщо ж приєднується мікробна флора, то процес перебігає по-іншому— утво­рюється волога гангрена. Однак в огрядних людей за наявності інфекції волога ган­грена може утворюватись і одразу; це може бути також у хворих на цукровий діабет, при варикозному розширенні вен (порушений відтік крові, тканини пастозні).

Щоб волога гангрена розвинулась одразу, необхідні швидке закриття судини, розлад венозного відтоку і приєднання інфекції. При цьому чіткого демаркаційно­го валу немає, шкірні покриви сіруваті, синюшні, утворюються пухирі з кров'яним (геморагічним) вмістом і смердючим запахом. Тканини не встигають висихати, оскільки кровообіг порушився, раптово розвивається гнильна інфекція, продукти розпаду всмоктуються, наростає інтоксикація, загальний стан хворих погіршуєть­ся, розвивається сепсис. Спостерігаються сильний біль в ураженій ділянці, висока температура тіла, сухий язик, низький АТ, м'який пульс, млявість.

Лікування сухих некрозів

Місцеве: профілактика розвитку інфекції і висушування тканин. Шкіру довко­ла некрозу обробляють антисептиками і накладають пов'язку з етиловим спиртом, борною кислотою або хлоргексидином. Після утворення чіткої демаркаційної лінії (зазвичай через 2—3 тижні) проводять некректомію в межах здорових тканин.

Загальне: для запобігання інфекційним ускладненням проводять курс антибіотикотерапії, а також комплекс заходів, спрямованих на поліпшення кровообігу в ураженому органі.

Лікування вологих некрозів

Місцеве: на ранній стадії вживають всіх можливих заходів для того, щоб пе­ревести вологий некроз у сухий. Для цього промивають рани антисептиками (пероксид водню), розтинають кишені, набряки, накладають дренувальні пов'язки з розчинами антисептиків з обов'язковою іммобілізацією ураженої кінцівки.

Загальне: потужна антибактеріальна та дезінтоксикацийна терапія.

Якщо протягом 1—2 діб результату немає, проводиться радикальне видален­ня некротизованої частини органа в межах здорової тканини (висока ампутація).