Цінність філософії для особи і суспільства

Соціальна цінність філософії полягає насамперед у її антропологічному призначенні: допомогти людині ствердитися у світі не лише як свідомій, а й високоморальній, емоційно чуйній, розумній істоті.

Цивілізаційна цінність філософії полягає в тому, щоб проаналізувати допустимі межі «інструментального» ставлення до світу та альтернативні шляхи прогресу, розвитку цивілізації.

Цінність філософії для людини – у пробудженні творчого, конструктивного осмислення людиною самої себе, суспільної практики та витоків суспільного поступу в майбутнє, у пробудженні до свідомого світосприйняття, у потрясінні свідомості та духовному зростанні, у збереженні життя.

[1] Декарт Р. Избранные произведения. – М., 1950 – С. 421.

[2] Костенко Л. Крила. Режим доступу: http://www.youtube.com/watch?v=kkHMxXsnE5k

А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина..А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір"я, А з правди, чесноти і довір"я.

У кого - з вірності у коханні. У кого - з вічного поривання.

У кого - з щирості до роботи. У кого - з щедрості на турботи.

У кого - з пісні, або з надії, Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає...А крила має. А крила має!

[3] Бердяев Н.А. Я и мир объектов. Опыт философии одиночества и общения // Философия свободного духа. – М., 1994. – С. 232 – 233.

[4] Соловьев В.С. Несколько слов о настоящей задаче философии // Сочинения в двух томах. – Т. 1. – М., 1989. – С. 16 – 17.

[5] Там же. С. 15.

[6] Соловьев В.С. Исторические дела философии // Вопросы философии. – 1988. - № 8. – С. 17 – 15. Там же: «Итак, он спрашивает: что же делала философия? И отвечает: Она освобождала человеческую личность от внешнего насилия и давала ей внутреннее содержание. Она низвергала всех ложных чужих богов и развивала в человеке внутреннюю форму для откровений истинного Божества…Она делает человека вполне человеком…Философия, осуществляя собственно человеческое начало в человеке, тем самым служит и божественному, и материальному началу, вводя и то, и другое в форму свободной личности. Так вот если кто из вас захочет посвятить себя философии, - говорит он в своей лекции в 1880 г. в Санкт-Петербургском университете, - пусть он служит ей смело и с достоинством, не пугаясь ни туманов метафизики, ни даже бездны мистицизма; пусть он не стыдится своего свободного служения и не умаляет его, пусть знает, что, занимаясь философией, он занимается делом хорошим, великим и для всего мира полезным».

[7] Швейцер А. Культура и этика. – М., 1973. – С. 83.

[8] Там же. С. 82

[9] Новгородцев П.И. Об общественном идеале. – М., 1991. – С. 60 – 61, 110. «В содержание общественной философии вовсе не могут войти ни построения абсолютно гармонических «последних» состояний, ни представления о переходе к этим сверхприродным нормам жизни. Общественная философия должна указать путь к высшему совершенству, но определить этот путь она может лишь общими и отвлеченными чертами. В этом могут признать ее неполноту и границы; но прежде всего она сама должна с ясностью представить себе эту границу, чтобы не впасть в недоразумения и ошибки. Функции философии состоят лишь в разработке общественного идеала, который может и должен быть положен затем в основание самых разных конкретных представлений о государственном устройстве».

[10] Яковлев В.П. К специфике философии // «Известия Северо-Кавказского научного центра высшей школы. Общественные науки». – Ростов-на-Дону, 1976. -№ 1. – С. 12 – 13.

[11] Ильенков Э.В. Об идолах и идеалах. – М., 1986. – С. 153 – 211.

[12] Хейлал У. Прогноз будущих технологий: обзор // Социальные и гуманитарные науки. – 2001. - № 1.