Коефіцієнт опору кочення. Фактори, що на нього впливають

Колесо перетворює обертальний рух в поступальний і при цьому відбуваються втрати потужності. Кількісною мірою втрат є коефіцієнт опору кочення .

Фізичний зміст коефіцієнта опору кочення ‑ це потужність у Ватах, яка втрачається при коченні колеса, навантаженого вертикальної силою в 1 Ньютон при швидкості 1 м / c.

де ‑ силова складова коефіцієнта опору кочення, що характеризує втрати потужності через зміщення нормальної реакції вперед на величину щодо центру плями контакту;

‑ кінематична складова, що характеризує втрати, пов'язані із зменшенням радіусу кочення при збільшенні переданого крутного моменту.

Оскільки на практиці величину коефіцієнта опору кочення визначають у веденого колеса, до якого момент не підводиться, можна вважати .

Знесення нормальної реакції на величину аш викликаний тим, що при деформації шини мають місце гістерезисні втрати (внутрішнє тертя в матеріалі шини).

В результаті епюра нормальних реакцій виявляється не семетричною щодо центру О₁, а рівнодіюча R_z ‑ зміщеною в перед на велечену а_ш.

При коченні жорсткого колеса по деформованій дорозі знесення нормальної реакції обумовлений невідновлювальної деформацією опорної поверхні (залишається колія). Тому умовно знесення нормальної реакції можна представити у вигляді двох складових:

Коефіцієнт опору кочення залежить від багатьох конструктивних і експлуатаційних факторів: режиму руху колеса; параметрів шини (матеріалу, конструкції і стану); типу і стану дорожнього покриття; внутрішнього тиску повітря в шині; навантаження на колесо; швидкості руху та ін.

Частина факторів сприяє збільшенню коефіцієнта опору кочення, частина - його зниження.