Тема 1 Введення. Основні поняття і визначення

1.1 Введення в науку "Технологія машинобудування".

1.2 Основні поняття і визначення.

1.2.1 Види виробів. Побудова технологічної схеми складання.

1.2.2. Види і типи виробництва і їх характеристики.

1.2.3. Технічна і технологічна підготовка виробництва.

1.2.4. Виробничій і технологічний процеси.

1.3 Класифікація технологічних процесів і форми технологічної документації.

1.4 Форми і принципи організації технологічних процесів механічної обробки і складання.

1.1 Введення в науку "Технологія машинобудування"

Будь-яка галузь народного господарства, виконуючи роботи по видобутку корисних копалин, їхній переробці або виготовленню необхідної продукції, не може обійтися без машин, механізмів, приладів і іншої продукції машинобудування. У зв'язку з особливою важливістю цієї галузі у всіх розвитих країнах темпи її росту завжди були вище темпів росту промисловості в цілому.

Один із видатних вчених технологів професор Б.С.Балакшин назвав машинобудування головним технологом усіх галузей народного господарства. У зв'язку з цим воно повинно на базі новітніх досягнень науки і техніки безупинно розробляти нові технологічні процеси, для здійснення котрих потрібно створювати і випускати в необхідних кількостях знаряддя виробництва і машини, що відповідають своєму службовому призначенню при найменшій собівартості.

Технологія машинобудування - галузь науки, що займається вивченням закономірностей, що діють у процесі виготовлення машин, із метою використання цих закономірностей для забезпечення якості машин при найменшій собівартості.

Слово "технологія" запозичена з грецької мови (techne - мистецтво, майстерність; logos - навчання, наука) і в перекладі означає - наука про майстерність або навчання про ремісниче мистецтво.

Розвиток технології машинобудування як науки пов'язаний з появою великої промисловості. Історичний шлях розвитку й удосконалювання технології машинобудування є темою самостійного дослідження і може скласти цілий розділ історії розвитку людського суспільства. Початок придбання людиною навичок і знань по обробці матеріалів і виготовленню з них виробів можна сміло віднести до часів первісного суспільства. Протягом багатьох століть йшло накопичення цього досвіду. У минулому технологія машинобудування одержала найбільший розвиток у майстернях і заводах, де виготовлялися різні види зброї в кількостях більших, ніж будь-які інші вироби. Історія береже багато унікальних досягнень технології. Практично у всіх історичних музеях можна зустріти колекції стародавньої зброї. Більш 400 років знаходиться у Московському Кремлі знаменита Цар-гармата масою 40 тонн, відлита Андрієм Чоховим у 1587році і Цар-дзвін масою 200 тонн, виготовлений знаменитими ливарями Іваном і Михайлом Моторіними в першій половині ХV111 століття. У 1761 році на Тульському заводі рушниць вперше у світі було розроблено та упроваджено виготовлення взаємозамінних деталей і їхній вимір калібрами.

Розвитком технології машинобудування займалися багато видатних особистостей: А.К. Нартов (1693-1756), М.В. Ломоносов (1711-1765) і багато хто інші. Як правило, це були різнобічно досвідчені люди. Наприклад, А.К. Нартов - "Петра Великого механік і токарного мистецтва вчитель" не тільки сам винаходив верстати, у тому числі і токарний верстат із механічним супортом, машини для монетного двору, механізм для підйому Царя-дзвона масою 200 т., але й у 1742-1743 р. керував Академією наук і мистецтв. Різноманітність таланту М.В. Ломоносова представляти не має змісту. Ім'я цього генія відомо всім ще з шкільної лавки.

Накопичений досвід був вперше описаний професором Московського університету І.В. Двигубським, що випустив у1807 році книгу "Початкові підстави технології або короткий опис робіт на заводах і фабриках виконуваних".

Подальше узагальнення досвіду і розвиток технології машинобудування пов'язане з виходом капітальної праці професора І.І.Тіме (1838-1920 р.) - "Основа машинобудування, організація машинобудівних фабрик у технічному та економічному відношенні і виробництво робіт на них", що була надрукована 1885 р. у трьох томах. Наукова праця професора А.П. Гавриленка (1861-1914 р.) "Технологія металів" довгі роки була основним курсом підготовки декількох поколінь російських інженерів.

І усе таки основні досягнення технологічної науки доводяться на 20 століття. Передумовами цьому є бурхливий розвиток промисловості, поява мережі проектних інститутів, збільшення мережі вищих і середніх спеціальних закладів, шкіл ФЗН, курсів майстрів і робітників. Одним із головних основоположників науки “Технологія машинобудування” є професор А.П. Соколовський. Його перші наукові праці вийшли в 1930-1932 р. Приблизно в цей час з'являються роботи професорів О.І. Каширіна і В.М. Кована, що узагальнили на той час досвід автотракторної промисловості. У 1933 році проф. Б.С. Балакшин публікує результати своїх теоретичних досліджень з теорії розмірних ланцюгів, що забезпечило підвищення якості і точності виготовлення машин. Початок науковому аналізу причин виникнення похибок обробки і складання поклали роботи професорів М.А. Бородачева, К.В. Вотинова, А.А. Зикова, А.Б. Яхіна й інших вчених. У 1959 році вийшов з друку підручник проф. В. М. Кована "Основи технології машинобудування", що містив основні наукові положення технології і методики рішення технологічних завдань, загальних для різних машинобудівних галузей.

На розвиток технології машинобудування (ТМБ) робили і роблять істотний вплив досягнення видатних фахівців інших суміжних наук. До найбільш відомих з них треба віднести такі видатні особи.

В.І. Дикушин - академік, Герой Соціалістичної праці, керівник проекту агрегатування верстатів, головний інженер проекту першого автоматизованого заводу поршнів, директор інституту ЭНИМС;

Л.Ф. Верещагін - академік, Герой Соціалістичної праці, керівник робіт, що привели до створення в 1960 р. штучних діамантів;

В.Н. Бакуль - академік, Герой Соціалістичної праці, керівник робіт із реалізації промислового синтезу діамантів. У Києві створений інститут надтвердих матеріалів ім. В.Н. Бакуля.

Є.О. Патон - академік, Герой Соціалістичної праці, один із творців Дрезденського вокзалу, фахівець мостобудівник. У 60 років змінює напрямок наукових інтересів і займається електрозварюванням. Організатор першого у світі інституту електрозварювання в м. Києві, що нині носить його ім'я. У 70 років винайшов спосіб зварювання під флюсом. У 80 років (1950 р.) керує проектуванням і будівництвом першого в країні суцільнозварного моста через Дніпро. Міст названий ім'ям Є.О.Патона.

Л.М. Кошкін – академік, автор створення обладнання принципово нового типу – роторних та роторно-конвеєрних ліній в яких процеси обробки заготовок проводяться в процесі їх транспортування.

А.О. Маталін - д.т.н., проф. – започаткував школу по дослідженню технологічних засобів забезпечення якості поверхні і вивчення їх впливу на експлуатаційні характеристики деталі.

В.С. Корсаков - д.т.н., проф. - розробляв теоретичні питання проектування пристосувань, розрахунку точності технологічних процесів, питання їхньої автоматизації.

Б.С. Балакшин - д.т.н., проф. - Лауреат Ленінської премії 1972 року, як вже згадувалося вище, родоначальник розмірного аналізу, керівник робіт з адаптивного керування верстатами.

С.П. Митрофанов - д.т.н., проф. - Лауреат Ленінської премії 1957 року, автор ідеї групової форми організації серійного виробництва як розвиток ідеї професора А.П. Соколовського щодо типізації технологічних процесів.

Г.К. Горанский - чл. кор. АН БССР - один із перших ідеологів створення систем автоматизованого проектування технологічних процесів (САПР ТП).

Цей перелік найвизначніших вчених в області ТМБ можна продовжувати. В даний час наукові дослідження в цій сфері проводяться в багатьох дослідницьких і навчальних закладах різних міст України, Росії, а також в інших містах як ближнього, так і далекого зарубіжжя.