Контактори

На тепловозі замикання і розмикання електричних кіл, в яких протікають великі струми, здійснюється за допомогою контакторів.

ПК-753Б (ел.пневм.): ТЭ10, 6 шт., U = 900 В, І = 850 А, F = 550…600 Н.

ПК-1000А (2ТЭ116, ТЭП70, ПК-1146А 6 шт., ПК-1148А 1 шт) І_н = 600…1600 А, І_макс = 950…2400 А.

ПКГ-565, ПКГ-566 (ел.пневм. з груповим приводом) І = 450 А, U = 900 В, U_к = 20 В, F = 2´120 Н, l = 6 мм.

Електромагнітні контактори:

ТКПМ-111 (ВВ – збуждення збуджувача), ТКПМ-121, ТКПД-114В (КВ), КПВ-604 (Д1-Д3 – пусковий контактор).

Найважливішою частиною контактора є його силові (головні) контакти. (необхідно намалювати контактори з верхнім, нижнім рухомим контактом і т.п.) Один з них закріплюється нерухомо, а інший встановлюється на тримач (якір), який може обертатися навколо осі. За допомогою цих двох контактів відбува­ється замикання і розмикання кола. Керування контакторами здійснюється на відстані, тому потрібний спеціальний привід (безпосередній (ручний), індиві­дуальний, груповий, опосередкований).

Якщо по котушці контактора пропустити струм, то виникає магнітний потік, який створює зусилля, достатнє для притягнення якоря до осердя котушки. Рухомий силовий контакт буде притиснутий до нерухомого до тих пір, поки по котушці проходить струм.

При розмиканні силових контактів між ними виникає електрична дуга ‑ потужний розряд електрики в повітрі. Температура електричної дуги досягає багатьох тисяч градусів, виділяється велика кількість тепла. Дуга може розплавити контакти і інші частини контактора, тому вона має бути швидко погашена. Тому контактори обладнані спеціальними дугогасними пристроями. Часто контактори, окрім замикання основного (силового) кола, повинні керувати і допоміжними. Для цього контактор забезпечується додатковими невеликими контактами, які називають блокувальними (блок-контактами).

Таким чином, контактор є електричним апаратом з дистанційним приводом, призначеним для замикань і розмикань електричних кіл під навантаженням. Залежно від типу приводу контактори поділяються на електромагнітні (котушка, якір) і електропневматичні (поршень, циліндр, вентиль).

В процесі роботи контактора при протіканні струму контакти нагріва­ються, їх поверхні окислюються. Особливо сильне окислення відбувається при розриві силових контактів. У зв'язку з цим росте контактний опір, тобто опір в місці дотику рухомого і нерухомого контактів, а умови роботи контактів погір­шуються, виникає небезпека виходу з ладу. Для зменшення нагріву контакти виготовляють з металів з високою електропровідністю і теплопровідністю. Зазвичай використовують мідь, метало­кераміку, іноді срібло або срібні напайки.

Зменшення контактного опору досяга­ється руйнуванням оксидної плівки на робо­чій поверхні контактів. Для цього застосовують притирання контактів (рисунок). Притирання здійснюється за допомогою пружини рухомого контакту, яка отримала назву притираючої.

У момент ввімкнення контактора рухомий контакт досягне нерухомого, їх дотик відбудеться по лінії А. Далі почнеться процес притирання. Якір контактора продовжуватиме обертатися навколо своєї осі і змусить переміщатися тримач рухомого контакту разом з самим контактом. Рухомий контакт в цей час накочується на нерухомий, прослизаючи по його поверхні. Цей процес називають притиранням. Притирання відбувається до тих пір, поки якір контактора не досягне осердя котушки. Тепер дотик рухомого і нерухомого контактів відбувається по лінії Б. Внаслідок притирання стираються забруднення з робочої поверхні контактів. Крім того, лінія дотику контактів в робочому положенні контактора віддалена від місця їх розриву при розмиканні, яке зазвичай отримує найбільші ушкодження від електричної дуги.

Контакти контактора розташовані в дугогасній камері, що виготовляється з теплостійкого матеріалу, наприклад з азбестоцементу. Виштовхування електричної дуги в дугогасну камеру відбувається завдяки дугогасній котушці (взаємодія поля дуги і поля котушки) та застосуванню в деяких випадках повітряного дуття.

Основні дугогастного пристрою:

‑ дугогасна котушка з осердям;

‑ полюса;

‑ дугогасні рога;

‑ дугогасна камера (з поздовжніми або поперечними перегородками).

В щільовій (поперечній) дугогасній камері дуга ділиться і зіштовхується з азбестом, внаслідок чого падає температура дуги.

В камері з продольними перегородками дуга ділиться на ряд дуг.

В лабіринтно-щелевій зростає довжина дуги.