Оцінка ефективності капіталовкладень

Термін „інвестиція” походить від латинського investio — „одягаю” і передбачає довгострокове вкладення капіталу в економіку.

Інвестиції мають велике значення для майбутнього станови­ща підприємства. За їхньою допомогою здійснюють розширене відтворення основних засобів як виробничого, так і невиробни­чого характеру, зміцнюють матеріально-технічну базу суб’єктів господарювання. Це дає змогу підприємствам збільшувати обся­ги виробництва продукції, прибутку, поліпшувати умови праці й побуту працівників. Від розміру й ефективності інвестицій зале­жать собівартість, асортимент, якість, новизна і привабливість продукції, її конкурентоспроможність.

Треба виділити дві скла­дові частини, які виражають сутність інвестування: вкладення капіталу й одержання переваг. Між ними існує так званий інвестиційний лаг — як проміжок часу між вкладенням капіталу й отри­маною від цього перевагою. Аналізуючи інвестиційну діяльність, потрібно врахувати специфічні риси інвестицій:

Ø інвестиції вимагають значних фінансових витрат;

Ø віддачу від інвестицій можна отримати лише у перспектив­ному періоді на стадії експлуатації об’єкта інвестування;

Ø при здійсненні інвестицій виникає ризик, який варто враху­вати, вибираючи та реалізуючи інвестиційні проекти.

Діяльність, пов’язана з управлінням інвестиціями, називається інвестиційною. За визначенням національного П(С)БО 4 інвес­тиційна діяльність охоплює придбання, реалізацію необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою части­ною еквівалентів грошових коштів.

Згідно із Законом України „Про інвестиційну діяльність” від 18.03.1991 року під інвестиціями розуміють усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладають в об’єкти підприємницької діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна діяльність — це послідовна сукупність практичних дій її суб’єктів (інвесторів та учасників) щодо вкладення грошових коштів з метою одержання доходу або прибутку. Правові, економічні і соціальні умови цієї діяльності визначено законодавством держави.

Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення най­більш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії підпри­ємств на окремих етапах їх розвитку.

У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення найважливіших завдань розвитку еко­номіки, зокрема — на забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємств при достатній їхній фінансовій стійкості.

Інвестиції — це довгострокове вкла­дення коштів в активи підприємства з метою розширення масштабів діяльності, збільшення прибутку, підвищення конкурентоспроможності і ринкової стабіль­ності підприємства.

При аналізі треба врахувати кваліфікаційні ознаки інвестицій, які виражають зміст методики аналізу та її функціональне призна­чення. Виділяють наступні класифікаційні ознаки.

1. За видами: реальні і фінансові.

2. За формами інвестування: грошова, майнові вкладення нематеріальними активами, у формі лізингу тощо.

3. За об’єктами інвестування: внутрішні (основні засоби, оборотні кошти, інтелектуальні цінності); зовнішні (акції та інші цінні папери, внески до статутного капіталу, надання позикових коштів).

4. За суб’єктами інвестування: вітчизняні та іноземні (держава, суб’єкт господарювання, громадянин).

5. За участю в інвестуванні: прямі та непрямі інвестиції.

6. За термінами інвестування: короткострокові та довгострокові.

7. За джерелами фінансування: з прибутку, вкладення засновників, вкладення зовнішніх інвесторів, кредитів.

Важливими для аналізу є функціональне призначення інвес­тицій (на дослідження, на рекламу, на освіту і т.д.), цільове спряму­вання інвестицій (на оновлення, модернізацію, розширення, рекон­струкцію, на нову базу діяльності), галузева територіальна характе­ристика їх розміщення.

В економічному аналізі використовують систему показників оцінки реальних і фінансових інвестицій.

Форми інвестицій представлені на рис. 10.1.

Фінансові інвестиції — це використання коштів для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава.

До фінансових інвестицій відносять також спеціальні, (цільові) банківські вклади, депозити, вкладення в статутні фонди інших підприємств, паї.

Реальні інвестиції — це вкладення коштів в розвиток матеріально-технічної бази підприємства виробничої і невиробничої сфер.

Реальні інвестиції оціню­ють за первісною вартістю (історичною собівартістю), відносною вартістю (поточною собівартістю), залишковою (балансовою) вартістю, чистою вартістю реалізації, експертною вартістю, теперішньою вартістю, дійсною (ідеальною) вартістю, інвестиційною вартістю, справедливою вартістю, споживчою, страховою та мит­ною вартістю.

Фінансові інвестиції за національними П(С)БО 12 оцінюють за: ціною придбання з врахуванням супутніх витрат; справедливою вартістю інвестицій при обміні їх на цінні папери; справедливою вартістю, визначеному бартерним контрактом.

Здебільшого, це вкладення в матеріальні активи (будівлі, споруди, обладнання, передавальні пристрої), а також нематеріальні активи (технічна, науково-практична, технологічна, проектно-кошторисна документація, патенти, ліцензії, ноу-хау). Реальні інвестиції забез­печують приріст дійсного (фізичного) капіталу. У практиці господарювання реальні інвестиції ще називають виробничими. За ними закріплена і інша назва — капітальні вкладення.

Під інноваційною формою інвестицій розуміють вкладення в нововведення. Вона здебільшого складається з інтелектуальних інвестицій.

Під інтелектуальними інвестиціями розуміють вкладення в об’єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторського права, винахідницького і патентного права, права на промислові зразки і корисні моделі.

Головною метою економічного аналізу інвестиційної діяльності підприємства є вибір найбільш ефективних і реальних інвестиційних проектів та обґрунтування програми їх реалізації.

Для досягнення цієї мети потрібно вирішити комплекс завдань, головними серед яких є:

1. Аналіз напрямів інвестиційної діяльності та оцінка розробленої інвестиційної стратегії підприємства.

2. Оцінка доцільності капіталовкладень (інвестиційної приваб­ливості об’єктів) та розроблення відповідних критеріїв прийняття інвестиційних рішень.

3. Рейтингова оцінка інвестиційних проектів щодо показників фінансової ефективності та обґрунтування програм забезпечення їх реалізації.

4. Обґрунтування та оцінка виконання програми й плану капі­тального будівництва, уведення в дію основних фондів і виробничих потужностей.

5. Оцінка ефективності інвестиційної діяльності підприємства.

Для аналізу інвестиційної діяльності використовують внутріш­ню та зовнішню звітність про реалізацію інвестиційних проектів, документацію інвестиційних проектів, дані обліку фінансових і ре­альних інвестицій тощо. Тобто джерелами аналізу інвестиційної діяльності підприємства виступають:

· форма №1 „Баланс”;

· форма №2 „Звіт про фінансові результати”;

· форма №3 „Звіт про рух грошових коштів”;

· форма № 2-кб „Звіт про будівництво будівель і споруд”;

· форма № 2-інвестиції „Звіт про капітальні інвестиції”;

· форма № 2-Б „Звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних па­перів”;

· форма № 2-кб (потужності) „Звіт про введення в дію основ­них фондів, будівель, споруд та потужностей”;

· форма № 10-ЗЕЗ „Звіт підприємства (організації) про інвес­тиції в Україну”;

· стратегічний бізнес-план;

· нормативна база регулювання інвестиційної діяльності підприємства;

· проектно-кошторисна документація;

· сітьові та календарні графіки виконання робіт;

· дані бухгалтерського, статичного й оперативного обліку;

· дані спеціальних обстежень.

Для суб’єкта інвестування важливою є також інформація про етап і структуру інвестиційного ринку, потенційних і реальних інве­сторів, форми інвестування та повернення інвестованого капіталу, можливий вихід з інвестиційною проекту.

Інвестиційну діяльність визначають за трьома етапами:

— передінвестиційний етап визначає напрямки реального інвестуван­ня, обґрунтування стратегії та тактики інвестування, джерела по­криття інвестицій та формування портфеля фінансових інвестицій;

— інвестиційний етап здійснює реальне та фінансове інвестування. Реальне інвестування здійснюється при фінансуванні проектно-пошукових і будівельно-монтажних робіт, придбанні машин і устаткування, введенні об’єктів в експлуатацію, матеріально-технічному постачанні та поповненні обігових коштів. Фінан­сове інвестування здійснюється через внески до статутного ка­піталу інших суб’єктів, придбання акцій та інших цінних папе­рів, банківські вклади, депозити та інші фінансові інструменти;

— післяінвестиційний етап передбачає формування інформації про одержані від експлуатації інвестиційних проектів доходи, розрахунок фактичної ефективності інвестицій, обґрунтування рішень про реінвестування одержаних доходів.

У процесі аналізу інвестицій і результатів інвестиційної діяль­ності треба зробити висновки про:

· наявність інвестиційних ресурсів (за обсягом, структурою влас­ного та залученого капіталу);

· інвестиційну привабливість альтернативних проектів;

· очікувану дохідність інвестування;

· потребу капітальних затрат і фінансових вкладень;

· грошовий потік і фактичну ефективність інвестицій.