Аналіз витрат на виробництво за елементами та статтями

У практиці бухгалтерського обліку та аналітичних досліджень витрати на виробництво групують і вивчають за двома взаємо­доповнюючими напрямами — за елементами витрат та за калькуляційними статтями.

Елементні витрати — це однорідні за складом витрати підпри­ємства. Вони характеризують використані ресурси за їхнім економічним змістом незалежно від форми і місця їх використання на той чи інший об’єкт віднесення витрат (наприклад, незалежно, чи стосуються вони цехів і ділянок основного виробництва, чи витрачені у цехах допоміжного виробництва; чи це прямі витрати на виготовлення конкретного виробу, чи це витрати на обслу­говування виробництва і управління). До них відносять: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, інші операційні витрати та інші грошові витрати. Елементи затрат є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво — один із найважливіших розділів бізнес-плану.

Для виявлення резервів зниження собівартості продукції вивча­ють витрати з точки зору їх функціональної ролі в процесі вироб­ництва. Для цього проводять групування витрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції. Калькуляційні статті характе­ризують склад використаних ресурсів залежно від напрямів і місця їх використання (в основному, допоміжному чи обслуговуючому виробництві) на об’єкт витрат. Тобто, групування затрат за стат­тями калькуляції вказує, на що конкретно та в яких розмірах використані ресурси.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат в тому, що в першому випадку враховують лише витрати наданий виріб, а в другому — всі витрати підприємства, незалежно від того, де і на які потреби вони були здійснені.

Аналіз витрат за елементами дає змогу:

· дослідити зміни у структурі собівартості порівняно з бізнес-планом;

· оцінити динаміку структури витрат;

· охарактеризувати галузеві особливості (матеріаломісткість, фондо­місткість, енергомісткість, трудомісткість виробництва);

· встановити вплив науково-технічного прогресу, рівня кооперації та спеціалізації на зміну структури витрат;

· визначити найважливіші напрями пошуку резервів зниження собівартості.

Найбільш корисним для вивчення змін у структурі витрат на виробництво є аналіз собівартості за елементами витрат.

Аналіз проводиться методом порівняння фактичної питомої ваги кожного елемента витрат на виробництво з базовою (з питомою вагою витрат попереднього року). Оцінюють зміни в питомій вазі кожного елементу витрат у загальній їх сумі, тобто досліджують структуру витрат. Детальний аналіз структури витрат на вироб­ництво потрібний для того, щоб виявити витрати, які є найбільш значущими для підприємства або можуть стати такими в майбутньому. Не можна одержати помітну економію по витратах, які становлять, наприклад, 1% від усіх витрат. Багато авторів сходяться на думці, що для одержання ефекту потрібно проаналізувати 20% видів витрат, які займають близько 80% у їх сукупній величині.

Розглядаючи структуру витрат підприємства, потрібно оцінювати кожну статтю щодо її значущості і контрольованості.

Для аналізу за даними кошторису та звіту про затрати на виробництво складають таблицю 3.3.

Таблиця 3.3. Аналіз витрат на виробництво

№ п/п	Елементи витрат	За планом	Фактично	Відхилення
сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %
	Матеріальні витрати
	Витрати на оплату праці
	Відрахування на соціальні заходи
	Амортизаційні відрахування
	Інші витрати
	Разом

Аналіз витрат за калькуляційними статтями дозволяє дати оцінку розміру економії чи перевитрат у зв’язку з відхиленням фактичної собівартості від планової, показати „внесок” кожної калькуляційної статті в загальне відхилення, зробити висновок про характер матеріало-, оплато-, фондомісткості виробництва і в результаті здійснити заходи щодо виявлення і реалізації резервів зниження собівартості продукції.

Оцінку собівартості розпочинають з вивчення загального виконання плану зі собівартості продукції. На наступному етапі аналізу вивчають відхилення в розрізі окремих видів статей та визна­чають, за рахунок дії яких саме чинників одержано ці відхилення. При цьому слід мати на увазі, що один і той самий чинник по-різному впливає на відхилення за статтями собівартості. Наприклад, якщо у звітному періоді підприємство проводило значну роботу з механізації праці працівників, то це зможе призвести до зниження витрат на заробітну плату внаслідок вивільнення частини праців­ників, але й одночасно збільшити витрати на утримання та експлу­атацію устаткування. Отже, перевитрати за одними статтями не можна розглядати ізольовано від економії за іншими статтями.

Ще один комплексний фактор — збільшення купованих виро­бів і напівфабрикатів. Він збільшує суму відповідних матеріаль­них затрат, а це обов’язково веде до зниження витрат на заробіт­ну плату, відрахувань на соціальне страхування, зменшує витрати на сировину та матеріали й, імовірно, за іншими статтями. Отже, негативні відхилення за одними статтями не можна розглядати завжди ізольовано від позитивних відхилень за іншими статтями. Природно, це ускладнює аналіз за статтями витрат. Проте дія та­ких комплексних факторів має місце не дуже часто. Зазвичай від­хилення за кожною статтею собівартості спричинюють поодино­кі фактори, які не виходять за межі цієї статті.

Після вивчення загальної картини відхилень за статтями собі­вартості необхідно перейти до ретельнішого аналізу витрат за окремими статтями собівартості продукції.

Оцінку собівартості продукції за калькуляційними статтями проводять в табл. 3.4.

Таблиця 3.4. Аналіз собівартості промислової продукції за статтями витрат, тис. грн.