Штормове попередження»

Сигнали оповіщення населення у воєнний час такі.

Сигнал «Увага! Увага! Повітряна тривога» подається як попередження про небезпеку ураження даного району по радіо. Одночасно сигнал дублюється сиренами, гудками підпри-ємств, транспорту. Тривалість сигналу 2-3 хв. При цьому об’єкти припиняють роботу, транс-порт зупиняється, населення укривається в захисних спорудах. Там, де неможливо через технологічний процес чи через вимоги безпеки зупинити виробництво, для залишених робітни-ків повинні бути захисні споруди. Необхідно діяти швидко, спокійно, впевнено, без паніки. Суворо дотримуватися правил поведінки, вказівок органів ЦЗ.

За сигналом «Увага! Громадяни! Відбій повітряної тривоги!», переданим через радіо-трансляційну мережу, люди повертаються на свої робочі місця і в житла.

Сигнал «Радіаційна небезпека» подається в населених пунктах, районах, в напрямку яких рухається радіоактивна хмара. Почувши сигнал, треба з індивідуальної аптечки АІ-2 прий-няти 6 таблеток радіозахисного препарату № 1, надіти респіратор, протипилову пов’язку, ватно-марлеву маску чи протигаз, взяти запас продуктів, документи, медикаменти, предмети першої потреби і йти у сховище або ПРУ.

Сигнал «Хімічна тривога» -у разі загрози або виявлення хімічного чи бактеріологічного нападу (зараження). Слід прийняти з індивідуальної аптечки АІ-2 одну таблетку препарату при отруєнні фосфорорганічними речовинами або 5 таблеток протибактеріального препарату № 1, швидко надіти протигаз, при необхідності – і засоби захисту шкіри, якщо можливо, та укритися в захисних спорудах. Якщо таких немає, від ураження можна сховатися в приміщеннях.

При застосуванні противником біологічної зброї населенню буде подана інформація про наступні дії.

2 Правовою основою БЖД є Конституція України, Законодавство України про охорону здо-ров’я, закони України «Про надзвичайний стан», «Про порядок класифікації НС», «Про захист населення і територій від НС техногенного та природного характеру», «Про правові засади цивільного захисту», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» «Про охорону навколишнього середовища», «Про охоро-ну земель», «Про охорону праці», «Про пожежну безпеку», «Про перевезення небезпечних вантажів», «Про мобілізаційну подготовку та мобілізацію», «Про захист населення від інфекцій-них хвороб», «Про цивільну оборону України», «Про дорожний рух», «Про транспорт», «Про залізничний транспорт» «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополучча населен-ня», «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання», «Про поводження з радіо-активними відходами», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про пес-тициди і агрохімікати», «Земельний кодекс України», «Водний кодекс України», «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», кримінальне законодавство та інші.
Для керування БЖД в Україні Кабінетом Міністрів створена Нацрада з питань БЖД населення, очолювана Віце-прем'єр-міністром України з питань соціальної політики, і секрета-ріат у кількості 7 чоловік, керівництво яким покладено на відповідального секретаря Нацради. В Республіки Крим, обласних, Київській і Севастопольській міських державних адміністраціях ці питання доручені структурним підрозділам з питань охорони праці. До їх складу введені посади спеціалістів у галузі профілактики побутового травматизму.
Нацрада розробляє, реалізує державну політику в галузі охорони життя людей на вироб-ництві і профілактику побутового травматизму, створює систему державного управління цією галуззю.
Існує наступна група засобів керування БЖД: освіта народних мас; виховання культури безпечної поведінки; професійна освіта; професійний відбір; медичний відбір; психологічний вплив на суб’єктів керування; раціоналізація режимів праці та відпочинку; технічні та організа-ційні засоби колективного захисту (ЗКЗ); засоби індивідуального захисту (ЗІЗ); система пільг та компенсацій тощо.

3 Управління - постійне керівництво господарськими органами, формуваннями ЦЗ НС в органі-зації дій і направлення зусиль на своєчасне рішення господарських завдань і проведення ряту-вальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження. Для цього створюється система постійно діючих пунктів управління ЦЗ НС (ПУ ЦЗ НС), з’єднаних лініями та каналами зв'язку і прямими лініями радіозв’язку між пунктами управління (рисунок).

Рисунок - Схема системи діючих пунктів управління ЦЗ НС

Пункти управління є спеціально обладнаними спорудами, приміщеннями, транспортними засобами чи їх комплекс, що призначені для забезпечення роботи начальника ЦЗ – керівника

ОЕ та органів управління об’єкта. На ОЕ організуються:

1) основний та захищений ПУ. Основний ПУ призначений для управління господарською діяль-

ністю в штатних умовах, а в умовах НС створюється захищений ПУ, що дублює основний;

2) пересувні ПУ (ППУ) – для керівництва веденням рятувальних та інших невідкладних робіт в

осередках ураження, котрі організуються на транспортних засобах. На них розміщується опе-

ративна група (ОГ), до складу якої входять керівні особи ОЕ чи їх зами. Вона очолюється

начальником ЦЗ або одним з його замів;

3) заміські ПУ (ЗПУ) створюються у випадку розміщення частини підрозділів ОЕ і тимчасового

розміщення людей в заміській зоні для керівництва господарською діяльністю. Очолюється

керівником ОЕ чи одним з його замів.

Місця розміщення ПУ повинні забезпечувати можливість використання діючих, тих що будуються і проектуються ліній зв’язку і вузлів зв’язку (ВЗ).

4 Спеціально уповноважений керівник штабу з ліквідації НС техногенного чи природного ха-рактеру призначається наказом керівника підприємства. До складу штабу входять приблизно 10-20 чоловік – директора за напрямами, штатні спеціалісти. Його основні задачі:

- організація виконання плану заходів з ліквідації НС;

- формування плану заходів з захисту населення і територій від наслідків НС;

- безпосередня організація діяльності підрозділів підприємства, пов’язана з виконанням плану

заходів з ліквідації НС;

- забезпечення життєдіяльності постраждалих і учасників ліквідації НС.

Так, штаб з НС визначає першочергові заходи для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в зоні НС, інформує населення про наслідки НС, прогнозує її розвиток, хід ліквідації і правила поведінки, виконує інші необхідні функції з ліквідації НС в межах своїх повноважень. Штаб має право, при необхідності, залучати у встановленому законо-давством порядку робітників структурних підрозділів підприємства, давати їм відповідні доручення.

Сили і засоби ліквідації НС складаються з:

· формувань пошуково-рятувальної служби МНС України;

· воєнізованих і невоєнізованих протипожежних, пошукових, аварійно-технічних формувань органів виконавчої влади;

· сил протипожежної служби МНС України;

· формувань і закладів служби медицини катастроф, формувань ветеринарної служби і служби захисту рослин Міністерства сільського господарства;

· формувань цивільного захисту територіального, місцевого та об’єктного рівнів;

· спеціально підготовлених сил і засобів військ цивільного захисту, інших військ і військових формувань,призначених для ліквідації НС тощо.

Аварійно-рятувальні служби, аварійно-рятувальні формування можуть створюватися:

- на постійній штатній основі – професійні аварійно-рятувальні служби та аварійно-рятувальні

формування;

- на нештатній основі – нештатні аварійно-рятувальні формування;

- на громадських засадах – громадські аварійно-рятувальні формування.

5 Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи – сукупність першочергових робіт в зоні НС, що полягають в спасінні та наданні допомоги людям, локалізації і пригніченні осередків вражаючих впливів, запобіганні виникненню вторинних вражаючих факторів, захисту і спасінні матеріальних і культурних цінностей. Проводяться аварійно-рятувальними службами з метою:

- спасіння людей та надання допомоги постраждалим;

- локалізації аварій та усунення пошкоджень, що перешкоджають проведенню рятувальних ро-

біт;

- створення умов для наступного проведення поновлювальних робіт.

Для організації більш ефективного управління їх проведенням з врахуванням їх харак-теру та об’єму, раціонального використання сил та засобів на території об’єкту визначають-ся місця робіт.враховувуючи особливості територій об’єкту, характер планування і забудо-ви, розташування захисних споруд і технологічних комунікацій, транспортних магістралей.

Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи мають різний зміст, але проводяться, як правило, одночасно.

До аварійно-рятувальних робіт відносяться:

- розвідка маршрутів руху формувань і ділянок наступних робіт;

- локалізація і гасіння пожеж на шляхах руху формувань і ділянках робіт;

- пошук постраждалих та витягання їх з завалів, пошкоджених і палаючих будинків, загазованих, задимлених і затоплених приміщень;

- подача повітря в завалені захисні споруди з пошкодженою вентиляцією;

- розкриття зруйнованих, пошкоджених і завалених захисних споруд, спасіння людей, що знаходяться там;

- надання першої медичної допомоги постраждалим та евакуація їх в лікарські заклади;

- вивіз (вивід) населення з небезпечних місць в безпечні райони;

- санітарна обробка людей, знезараження їх одежі, території, споруд, техніки, води і продовольства.

Для забезпечення успішного проведення рятувальних робіт в осередку ураження проводяться інші невідкладні роботи, до яких відносяться:

- прокладка колонних шляхів та улаштування проїздів (проходів) в завалах і на заражених ділянках;

- локалізація аварій на комунально-енергетичних і технологічних мережах;

- укріплення чи зруйнування конструкцій будинків (споруд), що загрожують обвалом, на шляхах руху до ділянок проведення робіт.

При поведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження, що утворилися внаслідок воєнних дій, додатково проводяться:

- виявлення, знезараження і знищення боєприпасів, що не вибухнули;

- ремонт та відновлення пошкоджених захисних споруд.

Одночасно можуть проводитися і такі роботи, як:

- знезараження осередків ураження;

- збирання матеріальних цінностей;

- забезпечення харчуванням населення, котре в цього потребує;

- утилізація зараженого продовольства та інші роботи, направлені на запобігання виник-нення епідемій.

Для їх проведення:

ü створюються і утримуються в готовності до дій сили ЦЗ;

ü залучаються, при необхідності, інші сили незалежно від відомчої належності і рятувальні добровільні сили;

ü здійснюється підготовка органів управління ЦЗ і обробка відповідних планів;

ü забезпечується підтримання вимог з безпеки особового складу сил ЦЗ. Які приймають участь в цих роботах;

ü підтрисується інженерне, хімічне, медичне, транспортне, матеріальне забезпечення дій сил, що приймають участь в роботах.

В якості технічних засобів використовують як об’ктову техніку (бульдозери, ексклава-тори зі змінним обладнанням, автомобілі-самосвали, автогрейдери, моторні і прицепні кат-ки, пневматичний інструмент тощо), так і спецтехніку, що знаходиться в розпорядженні рятувальних формувань (спеціальні підйомно-тарнспотрні машини, ручний рятувальний інструмент, бетоноломи, засоби контролю і життєзабезпечення тощо).

6 Катастрофи як наслідки НС природного чи техногенного характеру завдають суспільству значні людські жертви, серед яких масові інфекційні захворювання й ураження людей. Вони зумовлюють важливу санітарно-епідеміологічну і медико-соціальну проблему і висувають перед місцевою системою охорони здоров’я задачу по наданню екстренної медичної допомоги та санітарно-епідеміологічного забезпечення населення в осередку лиха. Повені, землетруси та інші природні катаклізми створюють сприятливі передумови для поширення інфекційних хво-роб, що зумовлює розширення меж епідеміологічного осередку.

Наслідки катастроф бувають різними з питань організації медико-санітарної допомоги постраждалому населенню в залежності від сформованого санітарно-епідемічного стану. Так, наприклад, для повеней характерна поява з перших годин інфекційних захворювань, а для землетрусу – чисельні травми, тому санітарно-епідеміологічна допомога може бути відстрочена.

Погроза виникнення епідемічних вогнищ у районах стихійних лих і великих катастроф залежить від таких причин: руйнування комунальних об’єктів (систем водопостачання, каналі- зації тощо); різкого погіршення санітарно-гігієнічного стану через руйнування хімічних, нафто-переробних та інших промпідприємств; наявності трупів людей і тварин; масове розмноження гризунів і поява епізоотії серед них; інтенсивні міграції людей; підвищення сприйнятливості людей до інфекцій; порушення роботи мережі санітарно-епідеміологічних і лікувально-профі-лактичних установ та ін.

Епідемія характеризується значним підвищенням рівня захворюваності у порівнянні з нормальною (в 3-10 і більше разів). Пандемія – масове розповсюдження інфекційної хвороби, яка значно перевищує інтенсивність епідемій, що спостерігались при конкретній хворобі в істо-ричних умовах.

Щоб розірвати механізм передачі інфекції в природних умовах, основні зусилля спрямо-вують на знешкодження факторів довкілля, через які розповсюджується інфекція. Для цього застосовують дезінфекцію, дезінсекцію та дератизацію.

Дезінфекція - комплекс заходів, спрямованих на знищення або видалення з об'єктів пато-генних мікроорганізмів (бактерій, їх токсинів, вірусів, рикетсій, найпростіших, грибів тощо). Цим «дезінфекція» відрізняється від терміну «стерилізація», під яким розуміють знищення усіх видів мікроорганізмів, у тому числі непатогенних. Розрізняють 2 види дезінфекції - осередкову і профілактичну. Осередкову дезінфекцію здійснюють у безпосередньому оточенні хворого, або заразоносія, з метою запобігання розповсюдження збудників інфекційних хвороб у довкіллі, а профілактичну виконують з метою знищення збудників на тих об'єктах довкілля, на яких вони можуть з'явитись і призвести до зараження людей.

Для дезінфекції використовують фізичні і хімічні методи знезараження. До фізичних ме-тодів належать:

- механічні засоби - це чищення, вологе прибирання, прання, витрушування та ін. для звільнен-

ня речей і поверхонь від пилу, бруду, а відтак - від значної кількості мікроорганізмів;

- термічні і променеві дезінфікуючі засоби - використання високої або низької температури, висушування, ультразвуку, променевого опромінення, освітлення ультрафіолетовими лампами, що мають бактерицидну дію.

Хімічний метод дезінфекції базується на використанні хімічних речовин або їх поєднання з мийними засобами. Засіб повинен бути ефективним у якомога менших концентраціях і швид-ко вбивати мікроорганізми, забезпечувати знезаражувальну дію навіть при наявності органічних речовин, бути достатньо стійким при збереженні і нетоксичним для людей.

Стерилізація - це знищення усіх видів мікроорганізмів за допомогою фізичних і хімічних чинників. Паровим методом здійснюють у парових стерилізаторах (автоклавах). Повітряну сте-рилізацію проводять у повітряних (сухожарових) шафах для оброблення виробів зі скла, фарфо-ру (шприці, посуд), металу (хірургічні, гінекологічні, стоматологічні інструменти) та ін. Проме-

нева стерилізація базується на використанні іонізуючих променів великої енергетичної сили лише у промислових умовах, де їх герметично запаковують у поліетиленові пакети і вони зберігають стерильність декілька років. Газовий метод застосовують для стерилізації об'єктів, які не можна піддавати термічній обробці (катетери, зонди із штучних матеріалів, протези, ендоскопи, кардіостимулятори, наркозну та дихальну апаратуру, оптичні прилади тощо). До стерилізації хімічними розчинами часто вдаються для знищення поверхневої мікрофлори на термонестійких предметах (полімерні матеріали, гумові рукавички).

Дезінсекція - це комплекс заходів, засобів і способів боротьби з комахами, серед яких є і переносники інфекційних хвороб. Дезінсекційні заходи поділяються на:

- запобіжні (профілактичні) для перешкоджання розмноженню, проникненню і розселенню комах у природі, помешканнях, на тілі чи одязі людини, в продуктах харчування;

- винищувальні для знищення членистоногих на всіх стадіях розвитку, у всіх місцях їх

існування.

Способи боротьби з комахами поділяються на механічні (мухоловки, липкий папір, хло-павки та ін.), фізичні (вогонь, гаряче повітря, водяна пара, окріп), хімічні (застосування отруй-них для комах хімічних речовин) й біологічні (використання хижаків, патогенних мікроорганіз-мів, найпростіших та інших паразитів, що знищують комах у природних умовах).

Дератизація - комплекс заходів, спрямованих на знищення шкідливих гризунів, які мо-жуть бути джерелом або переносником інфекційних агентів. Профілактичні дератизаційні захо-ди спрямовані на створення умов, що перешкоджають проникненню, поселенню і розмноженню пацюків й мишей у будівлях та на прилеглій території (своєчасне видалення сміття, зберігання продуктів харчування у недоступних для гризунів місцях, дотримання будівельних норм і пра-вил із забезпеченням неможливості проникнення гризунів всередину споруд, ретельне збирання врожаю, захист від гризунів фуражу тощо). Винищувальні заходи поділяються на механічні (вилов гризунів за допомогою спеціальних пристосувань - капканів, липких мас та ін.) й хімічні (отруєння гризунів токсичними для них речовинами) методи.

РЕЖИМНО-ОБМЕЖУВАЛЬНІ ЗАХОДИ У ЕПІДЕМІЧНИХ ВОГНИЩАХ

При виникненні епідемічних вогнищ з метою попередження занесення інфекційних захворювань та їх розповсюдження проводяться режимно-обмежувальні заходи, до яких відно-сяться карантин та обсервація. Під цими термінами слід розуміти систему державних заходів, яка включає режимні, адміністративно-господарські, протиепідемічні, санітарні та лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на локалізацію і ліквідацію епідемічних вогнищ.

Карантин запроваджується у разі виникнення захворювань на «карантинні» інфекції (чума, холера, жовта гарячка) або у разі появи масових захворювань на інші ОНІ (меліоїдоз, сап, сибірка, висипний тиф, орнітоз, туляремія, більшість геморагічних гарячок т. ін.). Супроводжу-ється введенням режиму обсервації на всіх суміжних із зоною карантину адміністративних територіях.

Введення карантину передбачає:

- озброєну охорону (оточення) всієї зони карантину;

- суворий контроль за в'їздом й виїздом населення та вивезенням майна із зони карантину;

- заборону проїзду через зону карантину автотранспорту і зупинок залізничного, водного транс-

порту поза спеціально визначених місць;

- обмеження спілкування між окремими групами населення;

- встановлення протиепідемічного режиму для населення, роботи міського транспорту, торго-

вельної мережі, підприємств громадського харчування та об'єктів залежно від епідеміологіч-

ного стану;

- забезпечення населення продуктами харчування і промисловими товарами першої необхіднос-

ті (з дотриманням вимог протиепідемічного режиму);

- встановлення суворого протиепідемічного режиму роботи медичних закладів;

- виконання заходів знезаражування навколишнього середовища;

- переведення об'єктів харчової промисловості на спецтехнологічний режим роботи, який гаран-

тує нешкідливість виробленої продукції;

- проведення екстренної та специфічної профілактики;

- активне виявлення інфекційних хворих, їх ізоляція та лікування;

- проведення санітарно-просвітницької роботи;

- контроль за суворим виконанням правил карантину.

У разі запровадження обсервації передбачається:

- обмеження в'їзду, виїзду та транзитного проїзду всіх видів транспорту через територію, на якій

впроваджено обсервацію;

- проведення знезаражування об'єктів навколишнього середовища;

- якнайактивніше раннє виявлення інфекційних хворих, їх ізоляція і лікування;

- проведення екстренної та специфічної профілактики;

- проведення, за показниками, санітарної обробки ураженого населення;

- посилення контролю за проведенням санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;

- посилення ветеринарно - бактеріологічного контролю за зараженістю тварин;

- введення протиепідемічного режиму роботи в медичних закладах.

Для контролю за в’їздом людей та транспорту в карантинну зону та їх виїздом на дорогах розгортаються контрольно-пропускні пункти (КПП).