Обробка медичного обладнання

Одним із найважливіших способів профілактики ВЛІ є належна обробка медичного обладнання. До обробки медичного обладнання відноситься миття, дезінфекція й стерилізація.

Миття − це фізичне видалення органічних речовин і бруду. Миють звичайно водою з мийними засобами або без них. Миття не знищує, а тільки видаляє мікроорганізми. Стерилізація, навпроти, націлена на знищення та видалення всіх форм мікроорганізмів. У стаціонарах використовують наступні види стерилізації: парову під тиском (в автоклаві), горячоповітряну й хімічну (газову або рідкими засобами). Дезінфекція займає проміжне положення між миттям і стерилізацією, її здійснюють шляхом пастеризації або обробки дезінфікуючими засобами. Перелік найбільш вживаних засобів дезінфекції з режимами їх використання наведено у додатку 6.

Медичні інструменти й устаткування поділяють на три категорії відповідно до ризику зараження при їхньому використанні: високого, середнього й низького ризику. Категорія визначає вибір методу обробки - миття, дезінфекцію або стерилізацію.

До категорії високого ризику відносять інструменти й пристосування, які вводять у кровоток і стерильні тканини тіла - це хірургічні інструменти, внутрісерцеві катетери, пристрої, які імплантують та частини апаратів штучного кровообігу й діалізаторів, що мають контакт з кров'ю. Всі ці предмети повинні бути стерильними; для їхньої обробки використовують один з методів стерилізації.

До категорії середнього ризику відносять інструменти й пристосування, які не ушкоджують шкіру й слизові оболонки, але тісно з ними стикаються: гнучкі й тверді ендоскопи, ендотрахеальні трубки, дихальні контури й т.ін. Якщо вони витримують парову стерилізацію, тоді дешевше всього обробити їх саме цим способом. Однак, з медичної точки зору, необхідності в стерилізації немає; для інструментів категорії середнього ризику досить глибокої дезінфекції, що знищує всі вегетативні форми мікроорганізмів, більшість спор грибів, збудників туберкульозу й дрібні віруси з ліпідною оболонкою. Після ретельного миття й глибокої дезінфекції інструменти цієї категорії безпечні для хворого.

До категорії низького ризику відносять предмети обстановки, до яких хворий звичайно не доторкається, а також ті, які контактують тільки з неушкодженою шкірою: милиці, меблі, манжету тонометра й т.д. Заразитися через них практично неможливо. Обробка таких предметів зводиться до миття.

Рівень дезінфекції залежить від її режиму (тривалості й температури), активності й концентрації дезінфікуючого засобу та від складу мікрофлори, що знаходиться на предметі. Під час стерилізації знищуються всі форми мікроорганізмів, включаючи спори (при досить довгому впливі стерилізацію забезпечують також деякі дезінфікуючі засоби). При глибокій дезінфекції знищуються всі форми мікроорганізмів, крім спор (для цього теж потрібен досить довгий термін впливу). Нарешті, при проміжній і поверхневій дезінфекції гинуть багато вірусів і вегетативних форм бактерій; при цьому спори й найбільш резистентні мікроорганізми, такі як Mycobacterium tuberculosis і деякі віруси, зберігають життєздатність.

Обробка в гарячій воді (пастеризація) - метод глибокої дезінфекції, який застосовують для певних предметів (наприклад, дихальних контурів респіраторів).

Стерилізувати всі предмети в стаціонарі неможливо й не потрібно. Раціонально в стаціонарі розробити алгоритми, що вказують, які предмети й інструменти варто мити, дезінфікувати та стерилізувати. Метод обробки інструмента визначається ризиком зараження при їхньому використанні, що у свою чергу залежить від їхнього призначення. Будь-який збудник, що потрапив у тканини організму, які в нормі не стикаються з мікроорганізмами, може викликати інфекцію. Отже, всі предмети, що контактують із такими тканинами, варто стерилізувати. Інструменти, що стикаються з неушкодженими слизовими оболонками, стерилізувати не обов'язково. Слизові оболонки захищають організм від інфекцій, які викликають спори мікроорганізмів, але сприйнятливі до вегетативних форм багатьох збудників (вірусів, збудників туберкульозу). Тому дезінфекція інструментів, що стикаються з неушкодженими слизовими оболонками, повинна знищувати всі вегетативні форми мікроорганізмів, але не обов'язково їхні спори. Неушкоджена шкіра надійно захищає організм від більшості збудників. Отже, для предметів, що контактують тільки з неушкодженою шкірою, досить звичайного миття.

Перед дезінфекцією або стерилізацією всі предмети необхідно ретельно мити, оскільки в органічних речовинах на їхній поверхні можуть накопичуватися збудники. Крім того, ці органічні речовини захищають мікроорганізми від дії дезінфікуючих засобів і здатні знижувати їх активність. Більшість предметів категорії низького ризику (манжети тонометрів, милиці) досить обробляти за наступною схемою: 1) вимити звичайним або дезінфікуючим засобом; 2) обполоскати; 3) ретельно просушити.

Парова стерилізація – найдешевший і ефективний метод стерилізації. Однак вона не підходить для обробки предметів з легкоплавких матеріалів, порошків і безводяних масляних препаратів. Предмети, які не будуть використані відразу після стерилізації, варто попередньо впакувати. Термін стерильності залежить від пакувального матеріалу, умов зберігання й цілісності упаковки.

Парову стерилізацію контролюють різними методами. Можна, наприклад, реєструвати найвищу температуру й тривалість стерилізації при цій температурі. Використовують також термочутливі хімічні індикатори, які наносять на зовнішню сторону кожного впакування. Вони не свідчать про стерильність предметів усередині впакування, а показують, чи піддавалося впакування стерилізації. При стерилізації більших упакувань індикатор розміщують також у всередині. Внутрішній індикатор показує, чи проникла пара в упакування. Бактеріологічний контроль якості парової стерилізації проводять не рідше одного разу на тиждень.

Газова стерилізація (окисом етилену) складніше й дорожче, тому її використовують тільки для обробки предметів, які не витримують парової стерилізації. Перед газовою стерилізацією всі предмети миють і пакують у матеріал, в який може проникнути газ. На кожне впакування прикріплюють хімічний індикатор: зміна його кольору вказує, що дане впакування пройшло стерилізацію. Бактеріологічний контроль газових стерилізаторів проводять щотижня. Окис етилену отруйний, і робота з ним вимагає витяжної вентиляції й інших засобів безпеки. Простерилізовані газом предмети перед використанням варто провітрювати, щоб видалити залишок окису етилену (правила провітрювання зазначені в інструкції із застосування газу).

Гарячоповітряним методом стерилізують порошки й безводні масляні розчини. Бактеріологічний контроль і дотримання інструкцій для експлуатації горячоповітряних стерилізаторів забезпечують високу надійність стерилізації.

Якщо парова, газова або гарячоповітряна стерилізація не потрібна або неможлива, використовують рідкі дезінфікуючі засоби. Багато засобів забезпечують глибоку дезінфекцію при впливі протягом 10-30 хвилин і стерилізацію - при значно більших термінах дії (від декількох годин до доби). Однак далеко не всі засоби підходять одночасно і для стерилізації, і для дезінфекції. Засобу, який був би придатним у всіх випадках, не існує. Інформацію щодо застосування того або іншого дезінфікуючого засобу можна одержати із супроводжувальної інструкції. Обирати дезінфікуючий засіб (з урахуванням необхідного рівня дезінфекції, наявності засобів, устаткування й персоналу) повинні представники медичної служби стаціонару. При використанні будь-якого засобу необхідно дотримуватися інструкції виробника.

Щоб запобігти шкіряним реакціям на дезінфікуючі засоби, використовують рукавички. Щоб видалити залишок дезінфікуючого засобу, всі предмети після глибокої стерилізації ретельно споліскують стерильною водою й сушать. Щоб уникнути повторного обсеменіння всі роботи із простерилізованими предметами виконують із дотриманням асептики (у стерильних медичних рукавичках, з використанням стерильних рушників й упакування).