Рівні, форми об’єкти і суб’єкти МЕВ

Рівні МЕВ розглядаються і за степенем розвитку стосунків між суб’єктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і перепле­теності економік:

Міжнародні економічні контакти — найпростіші, одини­чні, випадкові економічні зв’язки, що мають епізодичний харак­тер і регулюються разовими угодами.

Міжнародна економічна взаємодія — це добре відпрацьо­вані стійкі економічні зв’язки між суб’єктами МЕВ, які базують­ся на міжнародних економічних угодах і договорах, заключних на доволі тривалий час.

Міжнародне економічне співробітництво — це міцні й тривалі зв’язки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в дов­гострокових економічних договорах і угодах.

Міжнародна економічна інтеграція — це вищий рівень роз­витку МЕВ, який характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взає­мних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Об’єкти міжнародних економічних відносин — це те, на що спрямована господарська діяльність суб’єктів світового госпо­дарства (предмет їх господарської діяльності):

· експорт (імпорт) товарів;

· експорт (імпорт) послуг;

· здійснення господарської діяльності за кордоном;

· міжнародна спеціалізація виробництва;

· міжнародна кооперація виробництва;

· фінансові операції;

· науково-технічні зв’язки;

· експорт (імпорт) капіталу;

· спільне підприємництво;

· оренда машин і устаткування;

· зустрічна торгівля;

Фізичні особи — це право- і дієспроможні особи, які у міжна­родних економічних відносинах виступають як окремі індивідуа- ли, тобто діють від власного імені з метою задоволення власних інтересів і не представляють ніяких фірм (комерсанти-індивіду- али, наймані працівники (трудові мігранти), туристи).

Юридичні особи — це організації, фірми, корпорації, котрі за­ймаються зовнішньоекономічною діяльністю й відповідають на­ступним ознакам:

· постійність існування, незалежно від окремих елементів, осіб, які входять до їхнього складу та можуть змінюватися;

· наявність власного майна, відокремленого від майна його учасників;

· наявність права купувати, володіти, користуватися й розпо­ряджатися об’єктами власності;

· наявність права від свого імені бути позивачем і відповіда­чем у суді та арбітражі;

· самостійна майнова відповідальність.

Юридичні особи поділяються також за організаційно-право­вим критерієм:

· товариства з необмеженою відповідальністю;

· товариства з обмеженою відповідальністю;

· акціонерні товариства;

· командитні товариства;

· одноосібні підприємства.

Держава — це суверенне утворення, яке володіє верховною владою на своїй території та незалежністю по відношенню до ін­ших держав.

Держави являють собою головних суб’єктів системи світового господарства, а тому їх дії визначально відбивається на функціо­нуванні цієї системи. Створюють поле діяльності для суб’єктів мега- й мікрорівня, укладаючи між собою договори про двосто­роннє чи багатостороннє співробітництво.

Держави регулюють зовнішньоекономічну діяльність своєї країни та діяльність іноземного капіталу на своїй території.

Специфічними суб’єктами МЕВ є:

· багатонаціональні корпорації (міжнародні за капіталом, управ­лінням та сферами діяльності);

· міжнародні спільні підприємства (підприємства, які об’єд­нують різнонаціональних партнерів в інвестуванні, управлінні підприємством, розподілі прибутків та ризиків).

· організація і участь у виставках, ярмарках.

В сучасних умовах головними суб’єктами МЕВ виступають:

· національні господарства;

· регіональні інтеграційні угруповання країн (ЄС, НАФТА та інші);

· транснаціональні корпорації (ТНК);

· міжнародні організації (ООН, МВФ та інші).

Усі форми міжнародних економічних відносин взаємопов’яза­ні і взаємозалежні і мають наступні характерні особливості:

· інтенсифікація міграції капіталу в різних формах;

· зростання масштабів міграції робочої сили;

· прискорення і розширення інтеграції економік країн і регіонів;

· швидкий обмін науково-технічними знаннями;

· розвиток сфери послуг;

· об’єднання зусиль у вирішенні глобальних економічних проблем.

Чітких меж між цими формами провести неможливо, оскільки існує багато субформ, що знаходяться на перетині двох і більше форм, а тому їх можна віднести до тієї чи іншої форми із значною мірою умовності.