Доцент Степанчук А.П. 5 страница

1.1. Тіла хребців з'єднуються неперервно за допомо­гою міжхребцевих дисків (discus intervertebralis), а також передньої поздовжньої зв'язки (ligamentum longitudinale anterius), яка йде по передній поверхні тіл хребців і запо­бігає перерозгинанню хребта, і задньої поздовжньої зв'язки (ligamentum longitudinale posterius), яка йде по задній по­верхні тіл хребців і запобігає надмірному згинанню хребто­вого стовпа. Міжхребцевий диск - це волокнисто-хрящова пластинка, на периферії якої є фіброзне кільце (anulus fibrosus), а у центрі - драглисте ядро (nucleus pulposus). Внаслідок еластичності диску (ядро пружинить) хребтовий стовп амортизує при ходьбі та бігу.

1.2. Дуги хребців з'єднуються неперервно за допомо­гою жовтих зв'язок (ligamenta flаva).

1.3. Остисті відростки з'єднуються неперервно міжостьовими зв'язками (ligamenta interspinalia), які виходять за межі остистих відростків і формують надостьову зв'язку (ligamentum supraspinale). В ділянці шиї остання потовщується і називається карковою зв'язкою (ligamentum nuchae).

1.4. Поперечні відростки з'єднуються неперервно міжпоперечними зв'язками (ligamenta intertransversaria).

1.5. Суглобові відростки з'єднуються перервно – за допомогою суглобів:

Міжхребцевий суглоб (articulatio intervertebralis). Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є нижній суглобовий відросток верхнього хребця і верхній суглобовий відросток нижнього хребця. Тип суглоба - комбінований. Форма суглоба - плоский.

Функція - суглоб триосьовий, найбільш рухомий шийний і поперековий відділи хребетного стовпа, де відбуваються всі можливі рухи.

Хребет, хребтовий стовп (соluтпа vertebralis)

Сукупність всіх хребців формує хребет, або хребтовий стовп. Сукупність хребцевих отворів формує хребтовий канал {canаlis vertebrаlis), в якому ле­жить спинний мозок. З розвитком дитини йде форму­вання вигинів хребта, а саме, коли дитина починає підіймати голову, формується вигин в шийному відділі хребта опуклістю вперед (шийний лордоз), коли дитина починає сидіти і ходити, формується вигин опуклістю впе­ред у поперековому відділі (поперековий лордоз), а в грудному та крижовому відділах залишається вигин опуклістю назад (кіфоз). Таким чином, форма хребта зумовлена вертикальним положенням тіла.

Особливості дитячого віку. У новонародженої дитини хребтовий стовп має форму випуклої назад дуги та відносно більшу довжину. Атлант складається з двох частин, осьовий хребець - з трьох - крім тіла та двох половин дуги він має центр окостеніння у зубі. На 3-4 місяці починається зрощення дуг у нижніх грудних та верхніх поперекових хребців, на 2-ому - 3-му році життя половинки дуг зливаються на всьому протязі хребцевого стовпа. Тіла хребців зростаються з дугами у віці 3-6 років. Суглобові капсули суглобів новонароджених міцно натягнути, а більшість зв’язок відрізняються недостатнім диференціюванням їх волокон. Найбільш інтенсивно проходить розвиток суглобів у віці до 2-3 років у зв’язку з наростанням рухової активісті дитини. У період з 9 та до 12-14 років процес перебудови суглобового хряща сповільнюється. Формування суглобових поверхонь, капсули та зв’язок закінчується у юнацькому віці (13-16 років).

Матеріали для самопідготовки.

А. Питання для самоконтролю:

1. Класифікація з'єднань кісток по розвитку, будові і функції.

2. Класифікація безперервних з'єднань кісток.

3. Що таке синдесмозы і які з'єднання до них відносяться?

4. Напівсуглоб. Особливості будови, приклади.

5. Що таке диартрозы? Основні елементи суглобів.

6. Допоміжні елементи суглобів.

7. Що таке внутрішньосуставні хрящі, їх види?

8. Класифікація суглобів по кількості вісей руху (біомеханічна класифікація).

9. Класифікація суглобів за формою суглобових поверхонь.

10. Класифікація суглобів по кількості суглобових поверхонь: простій, складний, комплексний і комбіновані суглоби.

11. Схема опису суглобів.

12. Хребетний стовп, його відділи, вигини. Функції хребетного стовпа, його вигинів.

13. Назвати і показати основні частини реброво-хребцевого суглоба.

14. Назвати і показати види рухів у реброво-хребцевому суглобі.

15. Назвати і показати основні частини грудинно-ребрового суглоба і види рухів.

16. Назвіть, які кістки обмежують стінки та верхній і нижній отвори грудної клітки.

17. Назвати форми грудної клітки залежно від типів статури, практичне значення.

18. Назвати кісткові орієнтири на грудній клітці для підрахунку хребців і ребер.

Б. Ситуаційні задачі.

1. У пацієнта діагностовано компресійний перелом поперекового хребця. При цьому різко збільшилась кривизна лордозу поперекового відділу хребта. З ушкодженням якої зв’язки може супроводжуватись така зміна кривизни хребтового стовпа?

A *Передня поздовжня зв’язка

B Задня поздовжня зв’язка

C Жовта зв’язка

D Клубово-поперекова зв’язка

E Міжостиста зв’язка

2. При рентгенологічному обстеженні у дитини 7 років виявлено шийне ребро. Це:

А. Норма.

Б. Патологія.

В. Вада розвитку.*

Г. Варіант розвитку.

Д. Посттравматичне утворення.

Рекомендована література.

- основна

1. В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.1.

2. Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. – М.: Медицина, 1989. – Т. I. – С. 23-38.

- додаткова

1. Анатомия человека. Т. 1. /Э.И. Борзяк, Е.А. Добровольская, В.С. Ревазов, М.Р. Сапин/ Под ред. М.Р. Сапина. – М.: Медицина, 1987. – С. 3-6, 12-14, 21-22.

2. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – Санкт- Петербург: Гиппократ, 1997. – C. 14-19, 27-29, 34-36.

Тема 16. З’єднання хребтового стовпа з черепом. Атланто-потиличний, атланто-осьовий суглоби, будова, біомеханіка рухів. З’єднання кісток голови. Скронево-нижньощелепний суглоб, будова, біомеханіка рухів.

Кількість годин - 2

1.Актуальність теми. Знання вікових особливостей, аномалій розвитку і з’єднань кісток має важливе значення для лікарів багатьох фахів у їхній медичній практиці.

2. Навчальні цілі. Знання вікових особливостей, аномалій розвитку і з’єднань кісток черепа має важливе значення для лікарів багатьох фахів у їхній медичній практиці.

В 9,3% випадків патологія шва зустрічається між двома половинами луски лобової кістки та кістки швів, що необхідно враховувати при читанні рентгенограм черепа і уміти відрізнити їх від переломів.

3. Базовий рівень знань та вмінь:

- з курсу біології: філогенез кісткової системи філогенез кісткової системи та системи з’єднань;

- з курсу анатомії: знати відділи скелету хребта;

Зміст теми заняття.

З'єднання кісток тулуба (articulationes trunci)

З’єднання хребта з черепом.

1. Атланто-потиличний суглоб. Простий, еліпсоподібний, двоосьовий, комбінований. Укріплений мембранами (передньою та задньою). Біомеханіка рухів: нахили вперед і назад; нахили вліво і вправо.

2. Атланто-осьовий суглоб. Складається з трьох суглобів:

- серединного атланто-осьового суглоба (простий, циліндричний, одноосьовий [обертання]);

- латеральних атланто-осьових суглобів (прості, плоскі, багато осьові, комбіновані). Зв’язки: поперечна, повздовжні верхні та нижні (ці три зв’язки утворюють хрестоподібну зв’язку), крилоподібні, зв’язка верхівки зуба, покривна мембрана.

З’єднання кісток черепа.

1. Неперервні з’єднання.

А. Синдесмози: -зв’язки (шило нижньощелепна, клино-нижньощелепна);

- мембрани (тім’ячка): переднє –заростає до 2 років, заднє – заростає до 6 місяців, клиноподібні та соскоподібни – характерні для недоношених дітей;

- гомфози (вклинення, зубо-альвеолярні з’єднання, періодонт);

- шви: зубчаті (стріловий, вінцевий, ламбдоподібний), лусковий, плоскі (кістки обличчя).

Б. Синхондрози: тимчасові (на прикладі скроневої кістки); постійні (кам’янисто-потиличний, кам’янисто-клиноподібний, потилично-клиноподібний).

Постійні синхондрози, як правило є типовими місцями переломів основи черепа.

В. Синостози. На прикладі скроневої кістки, де при заміщенні тимчасових синхондрозів формуються щілини.

2. Перервні з’єднання (скронево-нижньощелепний суглоб).

Вискова кістка з нижньою щелепою з'єднується пере­рвно, утворюючи суглоб:

Висково-нижньощелепний суглоб {articuldtio temporoman-dibuldris).

Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є нижньощелепна ямка та головка нижньої щелепи. Допоміжні елементи:

- суглобовий диск, який розділяє суглобову порожнину на
два поверхи (верхній та нижній);

— внутрішньокапсульні зв'язки (дисковискові та диско-
нижньоще лепні);

— позакапсульні зв'язки:

а) латеральна зв'язка (ligamentum laterdle) - йде від
виличної дуги до шийки нижньої щелепи;

б) шило-нижньощелепна зв'язка (ligamentum styloman-
dibuldre) - між шилоподібним відростком і кутом ниж­
ньої щелепи;

в) клино-нижньощелепна зв'язка {ligamentum spheno-
mandibuldre) - між великим крилом клиноподібної кіст­
ки і кутом нижньої щелепи.

Тип суглоба - комбінований. За формою суглоб виростковий. Функція:

- у фронтальній площині відбуваються вертикальні рухи
(опускання та піднімання нижньої щелепи);

- у сагітальній площині відбуваються сагітальні рухи
(зміщення нижньої щелепи вперед і назад);

- у горизонтальній площині відбуваються трансверзальні
рухи (зміщення нижньої щелепи вправо та вліво).

Особливості дитячого віку. Атлантопотиличний суглоб у новонародженого утворений двома хрящами потиличних виростків (condyli occipitales) і хрящовими поверхнями верхніх суглобових ямок атланта (foveae articulares superiores atlantis). Суглобові поверхні виростків округліші, ніж у дорослих, а суглобові ямки атланта плоскіші, тонка суглобова капсула прикріпляється по краю суглобових хрящів.

При народженні основа черепа ригідна, оскільки міжкісткові простори заповнені хрящовою тканиною. Між кістками основи склепіння черепа є простори для швів; одні з цих просторів прямі і вузькі, інші ширші (3-5 мм), покриті фіброзними перетинками, які згодом стають швами. До часу народження кути тім'яних кісток черепа не зазнають процесу окостеніння і у місця їх з'єднання залишаються простори, покриті фіброзними перетинками - джерельцями (fonticuli cranialis). Розрізняють наступні джерельця: передній (fonticulus anterior), задній (fonticulus posteroir), і парні клиновидні і сосковидні джерельця.

На рівні джерелець покривні тканини стикаються з мозковими оболонками за допомогою апоневрозов.

Череп до моменту народження представлений великою кількістю кісток, шви (стрілоподібний, вінцевий, потиличний) відкриті і починають закриватися тільки з 3-4 місяців життя.

Скронево-нижньощелепний суглоб у новонароджених має ряд особливостей. Ніжнещелепна ямка (fossa mandibularis) неглибока, суглобовий горбок (tuberculum articulare), що обмежує висунення нижньої щелепи вперед, тільки намічається. Суглобова головка (сарut mandibulare) частково хрящова, її суглобова поверхня округліша, ніж у дорослих. Внутрішньосуглобовий диск складається з колагенових волокон різного напряму.

Матеріали для самопідготовки.

А. Питання для самоконтролю:

1. Будова, функції, біомеханіка рухів атланто-потиличного суглоба?

2. Будова, функції, біомеханіка рухів атланто-осьового суглоба?

3. Дайте класифікацію з’єднань черепа?

4. Що таке тім’ячка, строки їх окостеніння?

5. Шви черепа?

6. Будова скронево-нижньощелепного суглоба?

7. Внутрішньосуглобові утворення СНЩС?

8. Зв’язки СНЩС?

9. Біомеханіка рухів в СНЩС?

10. Будова капсули СНЩС?

Б. Ситуаційні задачі.

1. Після звільнення з під завалу у постраждалого відзначається затемнення свідомості, багато підшкірних крововиливів на голові та шиї, дрібні рани на обличчі та перелом скронево-нижньощелепного суглобу. Які кістки можуть бути пошкоджені?

A *Скронева кістка та нижня щелепа

B Клиновидна кістка та нижня щелепа

C Лобна та носові кістки

D Скронева кістка та верхня щелепа

E Вилична кістка та слізна кістка

Рекомендована література.

- основна

1. В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.1.

2. Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. – М.: Медицина, 1989. – Т. I. – С. 23-38.

- додаткова

1. Анатомия человека. Т. 1. /Э.И. Борзяк, Е.А. Добровольская, В.С. Ревазов, М.Р. Сапин/ Под ред. М.Р. Сапина. – М.: Медицина, 1987. – С. 3-6, 12-14, 21-22.

2. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – Санкт- Петербург: Гиппократ, 1997. – C. 14-19, 27-29, 34-36.

Тема 17. З’єднання хребтового стовпа з ребрами. З’єднання ребер з грудиною. Грудна клітка в цілому. Патологія і аномалії розвитку грудної клітки. З’єднання кісток поясу верхньої кінцівки.

Кількість годин - 2

1.Актуальність теми. Знання цього розділу анатомії людини край важливе для фахівців, особливо педіатрів, травматологів, ортопедів, торакальних хірургів, кардіохірургів, терапевтів-пульманологів, кардіологів, лікарів спортивної медицини.

2. Навчальні цілі. Знати види з’єднань хребтового стовпа, грудної клітки. Знати вигини хребтового стовпа, час їх формування. Знати форми грудної клітки в залежності від конституції людини. Знати аномалії розвитку і патологію хребтового стовпа, грудної клітки.

3. Базовий рівень знань та вмінь:

- з курсу біології: філогенез кісткової системи філогенез кісткової системи та системи з’єднань;

- з курсу анатомії: знати відділи скелету хребта;

Зміст теми заняття. З'єднання ребер з грудиною:

- І ребро з грудиною з'єднується неперервно (синхондроз).

- II-VII ребра з грудиною з'єднуються перервно, утворюючи суглоби:

Грудинно-реберний суглоб (articulatio sternocostalis). Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є реберна вирізка і реберний хрящ. Допоміжні елементи: внутрішньосуглобова грудинно-реберна зв'язка (ligamentum sternocostale intraarticulare); променисті грудинно-реберні зв'язки (ligamenta sternocostalia radiata). Ці зв'язки формують мембрану грудини (membrana sterni). Тип суглоба - комбінований. Форма суглоба - плоский. Функція - суглоб триосьовий, але рухи обмежені.

III. З'єднання ребер між собою: ребра з'єднуються між собою неперервно зовнішньою та внутрішньою міжреберними мембранами (membranae inter-costales externa et interna).

IV. З'єднання ребер з хребтом: з'єднання ребер з хребтом (articulatio costovertebralis) перервне, складається з 2-х суглобів:

- Суглоб головки ребра (articulаtio capitis costae). Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є головка ребра та реберні ямки на тілі хребця. Допоміжні елементи: промениста зв'язка головки ребра (ligamentum capitis costae radiаtum); внутрішньосуглобова зв'язка головки ребра (ligamentum capitis costae intraarticulare). Тип суглоба - комбінований. За формою суглоб плоский. Функцію виконує з наступним суглобом.

- Ребернопоперечний суглоб (articulаtio costotransversаria). Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є горбок ребра та реберна ямка поперечного відростка.Допоміжні елементи: -ребернопоперечна зв'язка (ligamentum costotransversаrіит). Тип суглоба - комбінований. За формою суглоб плоский. Функцію виконує з попереднім суглобом, а саме відбувається обертання (підіймання та опускання) ребер навколо осі, проведеної через шийку ребра.

Форми грудної клітки. Загальний план будови: форма зрізаного конуса, верхня та нижня апертури, міжреброві простори, співвідношення передньо-заднього розмірів складає 2:3. Має стінки: передню, бічні, задню.

Умовні лінії зовнішньої поверхні:

- передня серединна;

- пригруднинна;

- груднинна;

- середньоключична;

- передня пахвова;

- середня пахвова;

- задня пахвова;

- лопаткова;

- прихребтова;

- задня серединна.

Умовні лінії використовуються при визначенні границь серця, легенів.

Відрізняють наступні види грудної клітки:

- астенічний (доліхоморфний тип) – грудна клітка плоска, довга, підребровий кут гострий, експіраторна;

- нормостенічний (мезоморфний тип) – грудна клітка циліндрична, підребровий кут до 90 градусів;

- гіперстенічний (брахіоморфний тип) – грудна клітка бочкоподібна, коротка, кут більше 90 градусів, інспіраторна.

Форми грудної клітки впливають на нормальне розміщення та границі легень, серця.

Аномалії кісток тулуба.

1. Гібус (горб) – патологічний кіфоз (частіше туберкульозного походження).

2. Сколіози – бокові вигини, частіше всього набуті.

3. Асиміляція атланта, люмбалізація, сакралізація, спіна біфіда.

4. Класифікація аномалій грудної клітки:

- вроджені аномалії – чіткої класифікації не мають;

- внаслідок захворювань: рахіт – «реброві крила», «куряча грудь», «грудь чоботаря»; бронхіальна астма, емфізема – бочкоподібна грудь;

- професійні порушення: бочкоподібна грудь у склодувів, оперних співаків.

З’єднання кісток плечового поясу.

1. Неперервні: - між ключична зв’язка;

- дзьобо-надплечева зв’язка;

- верхня поперечна зв’язка лопатки (лопатка втримується м’язовою петлею, яка утворена передніми зубчатими м’язами та ромбоподібними м’язами).

2. Перервні з’єднання: - груднинно-ключичний суглоб (простий, сідлоподібний, трьохосьовий, малорухомий, комплексний, за рахунок диску);

- надплечево-ключичний суглоб (простий, плоский, багато осьовий, малорухомий).

Біомеханика рухів: в груднино-ключичному – піднімання і опускання ключиці; вперед – назад, обертання ключиці, в даному випадку утворює комбінований суглоб з надплечево-ключичним.

З’єднання кісток вільної верхньої кінцівки з кістками плечового поясу.

1. Плечовий суглоб – простий, кулястий, багато осьовий, комплексний.

Особливості: через порожнину суглоба проходить сухожилок двоголового м’яза плеча; поверхні інконгруентні; суглобова сумка об’ємна, слабка, укріплена однією зв’язкою (тому мають місце часті вивихи, які легко вправляються). Біомеханіка рухів: згинання і розгинання; відведення і приведення; обертання і колові рухи.

Особливості дитячого віку. У новонародженого грудна клітка колоколообразной форми, підгрудинний кут 90-95°. Унаслідок майже горизонтального розташування ребер верхня апертура грудної клітки знаходиться в горизонтальній площині, а яремна вирізка грудини проектується на рівні 1 грудного хребця. У грудному віці міжреберні проміжки стають ширшими унаслідок опускання ребер. Величина підгрудинного кута зменшується до 85-90°. До кінця періоду раннього дитинства переднезадний і поперечний розміри грудної клітки стають однаковими, збільшується кут нахилу ребер. Підгрудинний кут зменшується до 60-70°. До кінця періоду першого дитинства поперечний розмір грудної клітки переважає над переднезадним. У підлітковому віці відбувається остаточне формування грудної клітки, рівень яремної вирізки відповідає III грудному хребцю.

5. Матеріали для самопідготовки.

А. Питання для самоконтролю.

1. В яких місцях проводять пункцію хребтового каналу?

2. Суглоб головки ребра: будова.

3. Ребернопоперековий суглоб: будова.

4. З’єднання грудної клітки?

5.Будова грудної клітки?

6. Фізіологічні вигини хребта?

7. Патологічні вигини хребта?

8. Форми грудної клітки пов’язані з конституцією?

9. Аномалії грудної клітки?

10. Вікові особливості хребтового стовпа?

11. Вікові особливості грудної клітки?

Б. Ситуаційні задачі.

1.У пацієнта діагностовано компресійний перелом поперекового хребця. При цьому різко збільшилась кривизна лордозу поперекового відділу хребта. З ушкодженням якої зв’язки може супроводжуватись така зміна кривизни хребтового стовпа?

A *Передня поздовжня зв’язка

B Задня поздовжня зв’язка

C Жовта зв’язка

D Клубово-поперекова зв’язка

E Міжостиста зв’язка

2.Під час проходежння медкомісії у пацієнта 25 років виявлен патологічний тип грудної клітки. При цьому поперечні розміри зменшені, а грудина виступає вперед. Визначити тип грудної клітки.

A *Килевидная грудная клетка

B Воронкообразная грудная клетка

C Плоская грудная клетка

D Цилиндрическая грудная клетка

E Бочкообразная грудная клетка

3. У хворого необхідно зробити пункцію порожнини плеври. В якій частині міжреберного простору провести голку?

A * В нижній частині міжреберного простору, по верхньому краю ребра.

B Посередині міжреберного простору на рівній віддалі від країв сусідніх ребер.

C У верхній частині міжреберного простору, по нижньому краю ребра.

D У задній частині міжреберного простору, по нижньому краю ребра.

E В передній частині міжреберного простору, посередині віддалі між краями сусідніх ребер.

5. Рекомендована література.

1. В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.1, -с. 154-165.

2. М.Р.Сапин «Анатомия человека», Москва, «Медицина», 1986, Т.1, -с. 118-121, 123-129.

3. М.Г.Привес «Анатомия человека», С.П. издательство «Гиппократ», 1998, -с. 66-71, 73-74, 76-79.

4. Синельников Р.Д. Атлас «Анатомия человека», Т.1, -с. 136-145, 147-148.

Тема 18. Плечовий та ліктьовий суглоби. Будова, біомеханіка рухів. З’єднання кісток передпліччя та кисті.

Кількість годин - 2

1.Актуальність теми. Знання цього розділу анатомії людини край важливе для фахівців, особливо педіатрів, травматологів, ортопедів, торакальних хірургів, кардіохірургів, терапевтів-пульманологів, кардіологів, лікарів спортивної медицини.

2. Навчальні цілі. Вивчити з’єднання кісток вільної верхньої кінцівки. Уміти називати і показувати основні елементи з’єднання, види рухів, їхній обсяг. При вивченні біомеханіки суглобів виробити здібність до просторового уявлення щодо орієнтації основних осей та форм рухів в суглобах.

3. Базовий рівень знань та вмінь:

- з курсу біології: філогенез кісткової системи філогенез кісткової системи та системи з’єднань;

- з курсу анатомії: знати відділи вільної кінцівки;

Зміст теми заняття. З'єднання кісток вільної верхньої кінцівки (articulationes
membri superioris liberi).

I. Плечовий суглоб (articuldtio humeri). Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є головка плечової кістки і суглобова западина. Допоміжні елементи: суглобова губа (labrum glenoidale) - розміщена по краю
суглобової западини, збільшує суглобову поверхню (конгруентність суглоба); дзьобо-плечова зв'язка (ligamentum coracohumerale) - від дзьобоподібного відростка до анатомічної шийки (вплітається в капсулу суглоба). Особливістю плечового суглоба є те, що синовіальна мембрана суглобової капсули утворює постійні випини: міжгорбкову синовіальну піхву {vagina synovialis intertubercularis), яка охоплює сухожилок довгої головки двоголового м'яза; і підсухожилкову сумку підлопаткового м'яза (bursa subtendinea m. subscapularis), яка лежить під сухожилком підлопаткового м'яза.

Тип суглоба - простий. За формою суглоб кулястий. Функція - триосьовий:

навколо фронтальної осі відбувається згинання і розгинан­ня; навколо сагітальної осі - відведення і приведення; навколо вертикальної осі - обертання; можливий ще також коловий рух.

2. Ліктьовий суглоб (articulatio cubiti). Ліктьовий суглоб складається з трьох частин: плечо-ліктьовий суглоб (articulatio humeroulnaris); плечо-променевий суглоб (articulatio humeroradialis); проксимальний промене-ліктьовий суглоб (articulatio radioulnaris proximalis). Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є блок плечової кістки, блокова вирізка, голівочка плечової кістки, головка променевої кістки, променева вирізка та суглобовий обвід. Допоміжні елементи: ліктьова колатеральна зв'язка (ligamentum collaterale ulnare) - від медіального надвиростка до медіального краю
ліктьової кістки; променева колатеральна зв'язка (ligamentum collaterale radiale) - йде від латерального надвиростка і переходить у кільцеву зв'язку променевої кістки; кільцева зв'язка променевої кістки (ligamentum anulare radii) - у вигляді кільця охоплює головку променевої кістки.

Тип суглоба - складний. Форма плечо-ліктьового суглоба - спіральна, плечо-про-меневий суглоб - кулястий, проксимальний промене-ліктьовий - циліндричний. Функція - двоосьовий: навколо фронтальної осі відбувається згинання і розгинан­ня; навколо вертикальної осі відбувається обертання (pronatio et supinatio). Цей рух відбувається в комбінації із дисталь­ним промене-ліктьовим суглобом.

З. Дистальний промене-ліктьовий суг­лоб (articulatio radioulnaris distalis).

Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є ліктьова вирізка та суглобовий обвід головки ліктьової кістки. Тип суглоба - комбінований. За формою суглоб циліндричний. Функція - одноосьовий: обертання навколо вертикальної осі при участі ліктьового суглоба.

Між кістками передпліччя є неперервне з'єднання (синдесмоз) - міжкісткова мембрана перед­пліччя (membrana interossea antebrachii).

4. Промене-зап'ястковий суглоб (articulatio rаdiocarpea).

Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями суглоба є зап'ясткова суглобова поверхня променевої кіст­ки, човноподібна, півмісяцева і тригранна кістки. Допоміжні елементи: трикутний диск (discus triangularis); тильна промене-зап'ясткова зв'язка (ligamentum radiocarpeum dorsale); долонна промене-зап'ясткова зв'язка (ligamentum radiocarpeum palmare), долонна лікте-зап'ясткова зв'язка (ligamentum ulnocar-
peum palmare); промениста зв'язка зап'ястка (ligamentum carpi radiatum); ліктьова колатеральна зв'язка зап'ястка {ligamentum
collaterale carpi ulnare); променева колатеральна зв'язка зап'ястка (ligamentum collaterale carpi radiale). Тип суглоба - складний. За формою суглоб еліпсоподібний. Функція - двоосьовий: згинання і розгинання навколо фронтальної осі; навколо сагітальної осі відбувається відведення і приведення; можливий коловий рух.

5. Середньозап'ястковий суглоб (articulatio mediocarpea). Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є кістки проксимального і кістки дистального рядів зап'яст­ка, крім горохоподібної кістки. Допоміжні елементи: зв'язки. Тип суглоба - складний. За формою суглоб плоский. Функція - суглоб триосьовий, але рухи обмежені.

6. Міжзап'ясткові суглоби (articulationes inter-carpeae). Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є кістки зап'ястка. Допоміжні елементи: зв'язки. Тип суглоба - комбінований. За формою ці суглоби плоскі. Функція - рухи обмежені.

7. Зап'ястково-п'ясткові суглоби {articulationes carpometacarpeae). Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є кістки дистального ряду зап'ястка і основи п'ясткових кісток. Допоміжні елементи: зв'язки. Тип - суглоби комбіновані. За формою вони плоскі. Функція - рухи обмежені.

Виняток: зап'ястково-п'ястковий суглоб великого пальця (articulatio carpometacarpea pollicis). Цей суглоб простий, сідлоподібний, двоосьовий: відбувається відведення та при­ведення, а також опозиція (oppositio) і репозиція (repositio).

8. Міжп'ясткові суглоби (articulationes inter-metacarpeae). Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є основи п'ясткових кісток. Допоміжні елементи: зв'язки. Суглоби комбіновані, плоскі, рухи в них обмежені. Середньозап'ястковий суглоб, міжзап'ясткові, зап'ястково-п'ясткові та міжп'ясткові суглоби формують тверду основу кисті.

9. П'ястково-фалангові суглоби (articulationes metacarpophalangeae). Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є головки п'ясткових кісток і основи проксимальних фаланг. Допоміжні елементи: зв'язки. Кожний з цих суглобів простий, кулястий, триосьовий (рухи типові для кулястих суглобів).

10. Міжфалангові суглоби (articulationes interphalangeae). Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є блок проксимальної фаланги і основа середньої фаланги, блок середньої фаланги і основа дистальної фаланги. Допоміжні елементи: зв'язки. Кожний з цих суглобів простий, блокоподібний, одноосьовий (відбувається згинання і розгинання навколо фронтальної осі).

Особливості дитячого віку. Плечовий суглоб. Суглобова западина лопатки у новонародженого плоска, овальної форми, суглобова губа невисока. Суглобова капсула натягнута, зростається з короткою і добре розвиненою дзьобовидно-плечовою зв'язкою, що обмежує об'єм рухів в суглобі. В період першого дитинства суглобова западина набуває форми, типової для дорослої людини. Суглобова капсула стає вільнішою, дзьобовидно-плечова зв'язка подовжується. Ліктьовий суглоб. У новонародженого ліктьова і променева колатеральні зв'язки пов'язані з фіброзними волокнами туго натягнутої суглобової капсули. Кільцева зв'язка променевої кістки у новонародженого слабка. Остаточне формування капсули і зв'язок ліктьового суглоба відбувається на початок підліткового періоду. Променезап'ястковий суглоб, суглоби кисті. У новонародженого фіброзна мембрана капсули променезап'ясткового суглоба тонка, місцями між окремими пучками її волокон є проміжки, заповнені рихлою клітковиною. Суглобовий диск променезап'ясткового суглоба безпосередньо переходить в хрящовий дистальний епіфіз променевої кістки. Рухи в променезап'ястковому суглобі і суглобах кисті обмежені унаслідок недостатньої відповідності кісток, що зчленовуються (незграбна форма хрящових закладок). Тільки до завершення періоду окостеніння кісток кисті відбувається повне (остаточне) формування суглобових поверхонь, капсул і зв'язок її суглобів.