Доцент Степанчук А.П. 4 страница

Верхньощелепна кістка розвивається за типом перетинкових кісток з двох первинних і декількох вторинних ядер окостеніння. Пазуха з'являється на 6-му внутріутробному місяці і у новонародженого розвинена мало, остаточно формується, як і вся щелепа, до 17-20 років.

Нижня щелепа має складний розвиток як в пре – так і в постнатальному періоді і до моменту народження складається з двох половин. Для обох щелеп характерна залежність (ускладнення) структури від функціонального навантаження і від розвитку і зміни зубів, в процесі чого змінюється положення однієї щелепи по відношенню до іншої (прикуси).

Піднебінна кістка – перетинкова, розвивається з одного ядра окостеніння, що з'являється на 2-му місяці. Спочатку розвивається перпендикулярна, потім горизонтальна пластинка. Остаточно формується із закінченням формування піднебіння і щелепи.

Матеріали для самопідготовки.

А. Питання для самоконтролю:

1. Які є основні частини верхньої щелепи?

2. Назвіть парні кістки лицевого відділу черепа.

3. Назвіть основні частини нижньої щелепи.

4. Які кістки лицевого відділу черепа мають повітроносну пазуху?

5. Які є аномалії розвитку кісток лицевого відділу черепа?

6. Назвіть які відростки має вилична кістка.

7. Які борозни та канали має верхня щелепа?

8. Яка частина верхньої щелепи обмежує нижню стінку орбіти?

Б. Ситуаційні задачі.

1. Хворого 45 років турбувала папілома в порожнині носа. Лікар встановив, що вона знаходиться на утворі, рід яким відкривається носо-сльозова протока, це:

А. Верхня носова раковина.

В. Середня носова раковина.

С. Нижня носова раковина.*

D. Клино-решітчастий закуток.

E. Решітчастий пухир.

2. У пацієнта внаслідок травми перелом кісткової перегородки порожнини носа. Які еістки пошкодженні?

А. Леміш та вилична кістка.

В. Решітчаста та вилична кістка.

С. Піднебінна та решітчаста кістка.

D. Леміш та решітчаста кістка.*

E. Піднебінна та вилична кістка.

Рекомендована література.

- основна

1. В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.1.

2. Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. – М.: Медицина, 1989. – Т. I. – С. 23-38.

- додаткова

1. Анатомия человека. Т. 1. /Э.И. Борзяк, Е.А. Добровольская, В.С. Ревазов, М.Р. Сапин/ Под ред. М.Р. Сапина. – М.: Медицина, 1987. – С. 3-6, 12-14, 21-22.

2. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – Санкт- Петербург: Гиппократ, 1997. – C. 14-19, 27-29, 34-36.

Тема 13. Зовнішня та внутрішня поверхні основи черепа.

Череп в цілому.

Кількість годин - 2

1.Актуальність теми. Знання топографії зовнішньої та внутрішньої поверхонь основи черепа необхідне лікарям усіх спеціальностей, особливо оторіноларингологам, невропатологам, нейрохірургам, педіатрам, травматологам, стоматологам для розуміння розвитку етапів захворювань у клінічній практиці.

2. Навчальні цілі. Вивчити на препаратах утворення склепіння черепа, внутрішньої та зовнішньої поверхні основи черепа.

3. Базовий рівень знань та вмінь:

- з курсу біології: філогенез кісткової системи;

- з курсу анатомії: знати відділи скелету черепа, розвиток кісток черепа;

- для подальшого вивчення тем: орган слуху, вестибулярний орган.

4. Зміст теми заняття. Орієнтування черепа у просторі: череп поставити по відношенню до себе, тобто лобову кістку спрямувати впе­ред, а потиличну - назад. В черепі розрізняють вертикальну норму {norma verticаlis), або склепіння (calvаria), базилярну норму (norma basilаris), або внутрішню основу черепа (basis crаnii interna) та зовнішню основу черепа (basis crаnii externa), лицеву норму (norma facialis), латеральну норму (norma lateralis) і потиличну норму (norma occipitalis).

Основні анатомічні утвори внутрішньої основи черепа:

Передня черепна ямка - fossa crаnii anterior: сліпий отвір - foramen cecum; решітчаста пластинка - lamina cribrosa; півнячий гребінь - crista gаll.

Середня черепна ямка - fossa crаnii media; зоровий канал - canаlis opticus; верхня орбітальна щілина - fissura orbitаlis superior; передперехресна борозна - sulcus praechiasmаtiсиs; сонна борозна - sulcus caroticus; турецьке сідло - sella turсіca; гіпофізна ямка - fossa hypophysiаlis; круглий отвір - foramen rotundum; овальний отвір - foramen ovale; остистий отвір - foramen spinosum; рваний отвір - foramen lacerum.

Задня черепна ямка - fossa crаnii posterior: великий (потиличний) отвір - foramen magnum; схил – clivus; яремний отвір - foramen jugulаre; внутрішній слуховий отвір - pоrus acusticus internus; внутрішній слуховий хід - meatus acusticus internus; лицевий канал - canаlis facialis; канал під'язикового нерва - canаlis nervi hypoglossi; внутрішній потиличний виступ - protuberаntia oc­cipitalis interna;

борозна верхньої кам'янистої пазухи - sulcus sinus petrosi superioris; борозна нижньої кам'янистої пазухи - sulcus sinus petrosi inferioris; борозна верхньої сагітальної пазухи - sulcus sinus sagittаlis superioris; борозна сигмоподібної пазухи - sulcus sinus sigmoidei; борозна поперечної пазухи - sulcus sinus transversi
Основні анатомічні утвори зовнішньої основи черепа: альвеолярна дуга - аrcus alveolаris; кісткове піднебіння - palatum osseum різцевий отвір - foramen incisivum; різцевий канал - canаlis incisivus; великий піднебінний отвір - foramen palatinum mаjus; великий піднебінний канал - canаlis palatinus major; малі піднебінні отвори - foramina palatina minora; малі піднебінні канали - canаles palatini minores; крилоподібний відросток - processus pterygoideus; леміш – vomer; хоана – choаna; крилоподібний канал - canаlis pterygoideus; рваний отвір - foramen lacerum; сонний канал - canаlis caroticus; овальний отвір - foramen ovale; остистий отвір - foramen spinosum; нижньощелепна ямка - fossa mandibulаris; яремна ямка - fossa jugulаris; яремний отвір - foramen jugulаre; шилоподібний відросток - processus styloideus; соскоподібний відросток - processus mastoideus; шилососкоподібний отвір - foramen stylomastoideurn; потиличний виросток - condylus occipitalis; виросткова ямка (канал) - fossa (canаlis) condylаris; канал під'язикового нерва - canаlis nervi hypoglossi; великий (потиличний) отвір - foramen magnum; горловий горбок - tuberculum pharyngeum; зовнішній потиличний виступ - protuberаntia occipi­talis externa; соскоподібна вирізка - incisura mastoidea; борозна потиличної артерії - sulcus arteriae occipi­talis.

Кожен череп має індивідуальні особливості. Для черепа в цілому характерні певна форма, величина, відношення розмірів лицьового черепа до мозкового, ступінь розвитку надбрівних дуг, сосковидних відростків, м'язових горбів, шорстких ліній і ін. Ці ознаки, а так само розміри черепа изменчевы, але не виходять за межі умовної норми.

Для індивідуальної характеристики форми черепа (мозкового) прийнято визначати його розміри (діаметри): подовжній, поперечний, висотний. Подовжній розмір – відстань від глабеллы до найбільш виступаючої точки потилиці складає 167-193 мм (у чоловіків). Поперечний розмір, відповідний найбільш широкій частині черепа, в межах 123-153 мм. Вертикальний розмір – відстань від середини переднього краю великого (потиличного) отвору (базіон) до місця сходження сагиттального шва з вінцевим (брегма) – рівний 126-143 мм (Я. Я. Рогинський, М.Г. Льовін). Відношення подовжнього розміру (діаметру) до поперечного, помножене на 100, є черепний показник (поперечно-поздорвжний індекс). При значенні черепного показника до 74,9 череп називають довгим (доліхокранія); покажчик рівний 75,0-79,9, характерізує середні розміри черепа (мезокранія), а при показнику від 80,0 і більше череп буде широким і коротким (брахікранія). Форма голови відповідає формі черепа. У зв'язку з цим виділяють довгоголових людей (доліхокефали), среднеголовых (мезокефали) і широкоголових (брахіокефали).

Розглядаючи череп зверху, можна побачити різноманітність його форми: еліпсоїдну (при доліхокранії), овоїдну (при мезокранії), сфероїдну (при брахікранії) і ін. Місткість (об'єм порожнини) мозкового черепа також індивідуальна. Вона коливається у дорослої людини від 1000 до 2000 см3.

При розгляді будови черепа необхідно звернути увагу на статеві відмінності: чоловічий череп в середньому більше жіночого за об'ємом (на 150-200 см3). Місткість черепа у чоловіка рівна приблизно 1450 см3^, а у жінки 1300 см3. Поверхня жіночого черепа гладка, у чоловічого черепа горбистості приносових пазух виражені краще, очні ямки мають відносно велику величину.

Одним з методів дослідження черепа є рентгенологічний. Череп найчастіше вивчають на фронтальних і бічних знімках. На передньому знімку визначають щільні тіні кісток черепа і зубів і прояснення на місці пазух лобової і верхньощелепної кісток. Бічні знімки дають картину різних кісток мозкового і вісцерального черепа, а також турецького сідла.

Для отримання точного уявлення про будову кісток черепа застосовують декілька проекцій. Основною з них є пряма, бічна і аксіальна. Ці оглядові проекції дають можливість провести вимірювання, визначити форму черепа, провести аналіз швів, ямок, грануляції, пальцьових вдавлений, оцінити судинний малюнок на склепінні черепа, подивитися три черепні ямки і їх вміст, очні ямки, верхньощелепні і клиновидні пазухи, альвеолярні відростки щелеп, зуби і інші анатомічні утворення.

Краніометрія (виміри черепа).

Визначення індекса (х) відносних розмірів мозкового черепа

X=

По отриманих значеннях індекса визначають слідуючі основні форми мозкового черепа:

1. Доліхоцефали (dolichus – довгий, kephale – голова) – значення індекса від 65 до 75.

2. Мезоцефали (mesos – середній) – значення індекса від 75 до 80.

3. Брахіцефали (brachus – короткий) – значення індекса від 80 до 90.

Визначення індекса (х) відносних розмірів лицевого черепа.

X=

По отриманих значеннях індекса визначають слідуючі основні форми лицевого черепа:

1. Евріпрозопи (eurus –широкий, prozopon – обличчя) – значення індекса від 80 до 85.

2. Мезопрозопи (mesos – середній) – значення індекса від 85 до 90.

3. Лептопрозопи (leptos – подовжений) – значення індекса від 90 до 95.

Точки черепа для вимірювання.

Inion - ініон

Lambda - ламбда

Bregma - брегма

Pterion - птеріон

Gonion - гоніон

Nasion - назіон

Особливості дитячого віку: При народженні основа черепа ригідна, оскільки міжкісткові простори заповнені хрящовою тканиною. Між кістками основи склепіння черепа є простори для швів; одні з цих просторів прямі і вузькі, інші ширші (3-5 мм), покриті фіброзними перетинками, які згодом стають швами. До часу народження кути тім'яних кісток черепа не зазнають процесу окостеніння, у місцях їх з'єднання залишаються простори, покриті фіброзними перетинками - джерельцями (fonticuli cranialis). Розрізняють наступні джерельця: передній (fonticulus anterior), задній (fonticulus posteroir), парні клиновидні і соскоподібні джерельця. На рівні джерелець покривні тканини стикаються з мозковими оболонками за допомогою апоневрозов. Череп до моменту народження представлений великою кількістю кісток, шви (стрілоподібний, вінцевий, потиличний) відкриті і починають закриватися тільки з 3-4 місяців життя.

Матеріали для самопідготовки.

А. Питання для самоконтролю:

1. Будова мозкового черепа, його відділи, границі?

2. Утворення склепіння черепа?

3. Утворення зовнішньої поверхні основи черепа?

4. Утворення внутрішньої поверхні основи черепа?

5. Назвіть границі передньої, середньої та задньої черепних ямок?

Б. Ситуаційні задачі.

1. Після травми ока виникло нагноєння м'яких тканин орбіти. Через який анатомічний утвір гнійний процес може поширитись у середню черепну ямку?

A * Через верхню очноямкову щілину

B Через передній решітчастий отвір

C Через задній решітчастий отвір

D Через нижню очноямкову щілину

E Через вилично-очноямковий отвір

2. У хворого виявлене руйнування стінки барабанної порожнини з розповсюдженням гною до задньої черепної ямки. Яка із стінок зруйнована?

A *Paries mastoideus

B Paries membranaceus

C Paries labyrinthicus

D Paries tegmentalis

E Paries jugularis

3. Дитина 3-х років поступила в клініку з діагнозом: отит. Є вірогідність розповсюдження гною із барабанної порожнини через верхню стінку. Куди може потрапити гній?

A *В середню черепну ямку.

B У внутрішнє вухо

C В слухову трубу

D В зовнішній слуховий прохід

E В задню черепну ямку

4. Під час обстеження, у хворого виявлено абсцес крило-піднебінної ямки. Куди може розповсюдитись інфекція при несвоєчасному наданні медичної допомоги?

A *Середню черепну ямку.

B Міжкрилоподібний простір.

C Лобову пазуху.

D Підапоневротичний скроневий простір

E Барабанну порожнину.

Рекомендована література.

- основна

1. В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.1.

2. Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. – М.: Медицина, 1989. – Т. I. – С. 23-38.

- додаткова

1. Анатомия человека. Т. 1. /Э.И. Борзяк, Е.А. Добровольская, В.С. Ревазов, М.Р. Сапин/ Под ред. М.Р. Сапина. – М.: Медицина, 1987. – С. 3-6, 12-14, 21-22.

2. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – Санкт- Петербург: Гиппократ, 1997. – C. 14-19, 27-29, 34-36.

Тема 14. Очна ямка, її стінки. Кісткова основа порожнини носа. Кісткове піднебіння. Аномалії розвитку. Скронева, підскронева, крило-піднебінна ямки черепа, їх сполучення, клінічне значення.

Кількість годин - 2

1.Актуальність теми. Знання будови кісткового піднебіння та ямок черепа необхідне лікарям усіх спеціальностей, особливо оторіноларингологам, невропатологам, нейрохірургам, педіатрам, травматологам, стоматологам для розуміння розвитку етапів захворювань у клінічній практиці. Запальні процеси в приносових пазухах розповсюджуються через певні анатомічні утвори на тверду оболону головного мозку, судинно-нервові пучки. Чітке уявлення про просторове розташування кісток, які утворюють стінки носової порожнини та орбіти, дає можливість добре орієнтуватись при травмах черепа, органа зору, оперативному видалені сторонніх тіл та вад.

2. Навчальні цілі. Вивчити стінки очної ямки, носової порожнини, скроневої, крило-піднебінної, підскроневої ямки. Знати вміст ямок та їх сполучення з анатомічними утворами черепа. Знати будову кісткової частини піднебіння. Оволодіти технікою читання рентгенограм черепа та вміти виявити на них норму, аномалію, патологічний процес. Вміти відрізнити череп дорослої людини від новонародженого.

3. Базовий рівень знань та вмінь:

- з курсу біології: філогенез кісткової системи;

- з курсу анатомії: знати відділи скелету черепа, розвиток кісток черепа;

- для подальшого вивчення тем: орган зору.

Зміст теми заняття. В черепі розрізняють вертикальну норму (norma verticаlis), або склепіння (calvаria), базилярну норму (norma basildris), або внутрішню основу черепа (basis crаnii interna) та зовнішню основу черепа (basis crаnii externa), лицеву норму (norma facialis), латеральну норму (norma lateralis) і потиличну норму (norma occipitalis).

Основні анатомічні утвори латеральної норми черепа:

1. Вискова ямка - fossa temporalis. Вискова ямка медіально утворена висковою поверхнею лобової кістки, висковою поверхнею великого крила клиноподібної кістки і висковою поверхнею лускової частини вискової кістки. Латерально вискова ямка обмежена виличною дугою, спереду - виличною кісткою. Вискова ямка відділяється підвисковим гребенем від підвискової ямки.

2. Підвискова ямка - fossa infratemporalisl Підвискова ямка утворена нижньою частиною підвискової поверхні великого крила клиноподібної кістки, спереду обмежена підвисковою поверхнею верхньої щелепи, латерально-виличною дугою та гілкою нижньої щелепи, медіально - латеральною пластинкою крилоподібного відростка клиноподібної кістки. Підвискова ямка з'єднується:

а) зі середньою черепною ямкою через овальний та остистий отвори;

б) з орбітою через нижню орбітальну щілину (fissura orbitаlis inferior);

в) з крилопіднебінною ямкою через криловерхньощелепну щілину (fissura pterygomaxillaris).

3. Крилопіднебінна ямка - fossa pterygopalatina. Крилопіднебінна ямка має чотири стінки: передня стінка утворена горбом верхньої щелепи та підвисковою поверхнею верхньої щелепи; медіальна стінка - перпендикулярною пластинкою під­небінної кістки; задня стінка - переважно верхньою частиною латеральної пластинки крилоподібного відростка клиноподібної кістки; верхня стінка - верхньощелепною поверхнею великого крила клиноподібної кістки. Крилопіднебінна ямка сполучається:

а) з ротовою порожниною через великий та малі піднебінні канали;

б) з носовою порожниною через клинопіднебінний отвір;

в) з орбітою через нижню орбітальну щілину;

г) зі середньою черепною ямкою через круглий отвір;

д) з рваним отвором через крилоподібний канал;

є) з підвисковою ямкою через криловерхньощелепну щілину.

Основні анатомічні утвори лицевої норми череп:

1. Орбіта – orbita. Вхід в орбіту - аditus orbitae Розрізняють чотири стінки орбіти: верхня стінка - утворена орбітальною частиною лобової кістки і малим крилом клиноподібної кістки; нижня стінка - утворена орбітальною поверхнею верх­ньої щелепи і виличною кісткою; ззаду – орбітальним відростком піднебінної кістки; медіальна стінка - утворена лобовим відростком верх­ньої щелепи, слізною кісткою, орбітальною пластинкою решітчастої кістки і тілом клиноподібної кістки; латеральна стінка - утворена орбітальною поверхнею великого крила клиноподібної кістки і виличною кісткою.

Орбіта з'єднується:

1) через носослізний канал (canаlis nasolacrimalis) з носовою порожниною;

2) через підорбітальний канал з ікловою ямкою;

3) через нижню орбітальну щілину з підвисковою та крилопіднебінною ямками;

4) через зоровий канал і верхню орбітальну щілину зі середньою черепною ямкою;

5) через задній решітчастий отвір з носовою порожниною;

6) через передній решітчастий отвір з передньою черепною ямкою;

7) через виличний канал з висковою ямкою.

2. Носова порожнина - cаvitas nasi. Носова порожнина має вхідний отвір - грушоподібний отвір (apertura piriformis) і два вихідні отвори - хоани. Носова порожнина розділена кістковою носовою перегородкою (septum nasi) на дві половини. Кісткова носова перегородка утворена перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки та лемешем.

Стінки носової порожнини: верхня стінка - утворена носовими кістками, носовою частиною лобової кістки, решітчастою пластинкою решітчастої кістки і тілом клиноподібної кістки; нижня стінка - утворена кістковим піднебінням (кістко­ве піднебіння утворене піднебінними відростками верхніх щелеп та горизонтальними пластинками піднебінних кісток); латеральна стінка - утворена носовою кісткою, лобовим відростком верхньої щелепи, слізною кісткою, носовою поверхнею верхньої щелепи, лабіринтом решітчастої кістки, перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки, медіальною пластинкою крилоподібного відростка клиноподібної, кістки, нижньою носовою раковиною.

Три парні носові раковини (верхня, середня і нижня) розділяють носову порожнину на носові ходи:

1) нижній носовий хід (meatus nasi inferior) – знаходиться між кістковим піднебінням і нижньою носовою раковиною, тобто під нижньою носовою раковиною. Він з'єднується з орбітою через носослізний канал;

2) середній носовий хід (meatus nasi medius) – знаходиться між нижньою і середньою носовими раковинами, тобто під середньою носовою раковиною. Він з'єднується з повітря­ними приносовими пазухами (верхньощелепною, лобовою, решітчастою, зокрема зі середніми та передніми решітчас­тими комірками);

3) верхній носовий хід (meatus nasi superior) – знаходиться між середньою і верхньою носовими раковинами, тобто під верхньою носовою раковиною. Він сполучається з крилопіднебінною ямкою через клинопіднебінний отвір, з передньою черепною ямкою через решітчасту пластинку, вторинно сполучається з клиноподібною пазухою та решітчастою пазухою (зокрема зі задніми решітчастими комірками); з орбітою через задній решітчастий отвір;

4) загальний носовий хід (meatus nasi communis) - знаходиться між раковинами і кістковою перегородкою носа. Він сполучається з ротовою порожниною через різцевий канал.

Особливості дитячого віку: Череп проходить в своєму розвитку три етапи — до 7 літнього віку, до 12-13 років і з 13 до 20 років. У новонародженого мозковий відділ за об'ємом в 8 разів перевищує лицьовий відділ у зв'язку з розвитком мозку і органів чуття. Сильно розвинені лобові і тім'яні горби. Найбільш характерні ознаки — наявність джерелець — не скостенілих ділянок склепіння черепа. До 7-ми літнього віку відбувається інтенсивне зростання черепа, особливо в потиличній частині. З 7-ми літнього віку наступає формування лицьового відділу під впливом навантаження на зубощелепний апарат.

Матеріали для самопідготовки.

А. Питання для самоконтролю:

1. Назвати і показати стінки орбіти і отвори через які вона сполучається з іншими топографічними утворами черепа.

2. Назвати і показати стінки носової порожнини.

3. Назвати і показати приносові пазухи і їхній зв’язок з носовими ходами.

4. Назвати і показати скроневу ямку, її вміст, стінки.

5. Назвати і показати підскроневу ямку, її вміст, стінки, зв’язок з іншими топографічними утворами черепа.

6. Назвати і показати крило-піднебінну ямку, її стінки, сполучення з іншими топографічними утворами черепа.

7. Назвати і показати особливості будови черепа новонародженого.

8. Назвати і показати статеві особливості будови черепа.

Б. Ситуаційні задачі.

1. Під час обстеження, у хворого виявлено абсцес крило-піднебінної ямки. Куди може розповсюдитись інфекція при несвоєчасному наданні медичної допомоги?

A *Орбіту.

B Міжкрилоподібний простір.

C Лобову пазуху.

D Підапоневротичний скроневий простір

E Барабанну порожнину.

2. У хворого виявлено абсцес крило-піднебінної ямки. Куди може розповсюдитись інфекція при несвоєчасному наданні медичної допомоги?

A *Середню черепну ямку.

B Міжкрилоподібний простір.

C Лобову пазуху.

D Підапоневротичний скроневий простір

E Барабанну порожнину.

Рекомендована література.

- основна

1. В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.1.

2. Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. – М.: Медицина, 1989. – Т. I. – С. 23-38.

- додаткова

1. Анатомия человека. Т. 1. /Э.И. Борзяк, Е.А. Добровольская, В.С. Ревазов, М.Р. Сапин/ Под ред. М.Р. Сапина. – М.: Медицина, 1987. – С. 3-6, 12-14, 21-22.

2. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – Санкт- Петербург: Гиппократ, 1997. – C. 14-19, 27-29, 34-36.

Тема 15. Загальна синдесмологія. Види з’єднань. Класифікація суглобів. З’єднання між хребцями. Хребтовий стовп в цілому. Вигини хребтового стовпа. Патологія і аномалії розвитку. Вікові особливості.

Кількість годин - 2

1.Актуальність теми. Знання вікових особливостей, аномалій розвитку і з’єднань кісток має важливе значення для лікарів багатьох фахів у їхній медичній практиці.

2. Навчальні цілі. Знати класифікацію з`єднань. Загальний план будови та класифікацію суглобів. Знати види з’єднань хребтового стовпа, грудної клітки. Знати вигини хребтового стовпа, час їх формування. Знати форми грудної клітки в залежності від конституції людини. Знати аномалії розвитку і патологію хребтового стовпа, грудної клітки.

3. Базовий рівень знань та вмінь:

- з курсу біології: філогенез кісткової системи філогенез кісткової системи та системи з’єднань;

- з курсу анатомії: знати відділи скелету хребта;

Зміст теми заняття. З'єднання (зчленування) кісток - articulаtio. Розвиток. На 6-7-му тижні між хрящовими моделями кісток відбувається концентрація мезенхіми. Далі розвиток з'єднань кісток іде двома шляхами:

1) утворення з мезенхіми фіброзної або хрящової тканини (розвиток неперервного з'єднання кісток);

2) розрідження мезенхіми (розвиток перервного з'єднання кісток).

Класифікація:

І. Неперервне з'єднання - синартроз (synarthrosis):

1.1. Фіброзне з'єднання (articulаtio fibrosa): Синдесмоз (syndesmosis) - з'єднання кісток за допомогою зв'язок і мембран; шво (sutura) - з'єднання кісток черепа; вклинення (gomphosis) – зубоальвеолярне з'єднання.

1.2. Хрящове з'єднання (articulаtio cartilaginea) - синхондроз (synchondrosis): постійне; тимчасове;

ІІ. напівсуглоб (hemiarthrosis), симфіз - лобковий сим­фіз - неперервне хрящове з'єднання, э щілина у міжлобкового диску (зустрічається лише у 40 відсотків жінок) - це лише особливість диску, а не порожнина.

1.3. Кісткове з'єднання (articuldtio ossea) – синостоз (synostosis).

II. Перервне з'єднання - діартроз (diarthrosis).

Перервним з'єднанням є суглоб.

Суглоб (articuldtio, s. arthron) - це орган, який має основні та допоміжні елементи.

Основні елементи (обов'язково присутні в кожному суглобі): суглобові поверхні (faсіes articulаris); суглобовий хрящ (cartilаgo articulаris); суглобова капсула (cаpsula articulаris); суглобова порожнина (cаvitas articulаris); синовіальна рідина (synovia).

Допоміжні елементни (можуть бути в суглобі, а можуть і не бути): суглобовий диск (discus articulаris); суглобовий меніск (meniscus articulаris); суглобова губа (labrum articulare); зв'язка (ligamentum) - позакапсульна; капсульна; внутрішньокапсульна.

Суглоби поділяються (класифікуються) на 4 типи:

I. Простий суглоб (articulаtio simplex) - одна пара суглобових поверхонь.

II. Складний суглоб (articulаtio composita) - дві і більше пар суглобових поверхонь.

III. Комплексний суглоб (articulаtio complexa) – суглобова порожнина розділена диском або меніском на частини (поверхи, відділи).

IV. Комбінований суглоб (articulаtio combinаta) - анатомічно окремі суглоби спільно виконують рух.

Залежно від форми суглобових поверхонь, розрізняють наступні форми (види) суглобів:

1. Блокоподібний суглоб (ginglymus).

2. Спіральний суглоб (articulаtio spiralis).

3. Циліндричний суглоб (articulаtio trochoidea).

4. Еліпсоподібний суглоб (articulаtio ellipsoidea).

5. Виростковий суглоб (articulаtio bicondylаris),

6. Сідлоподібний суглоб (articulаtio sellаris).

7. Кулястий суглоб (articulаtio spheroidea).

8. Чашоподібний суглоб (articulаtio cotylica).

9. Плоский суглоб (articulаtio plana).

За функцією розрізняють: одноосьовий суглоб - рухи відбуваються навколо 1-ї осі (форми 1-3); двоосьовий суглоб - рухи відбуваються навколо 2-х осей (форми 4-6); триосьовий суглоб - рухи відбуваються навколо 3-х осей (форми 7-9).

План вивчення суглоба:

1. Назва суглоба (укр. і лат.).

2. Основні елементи суглоба: суглобові поверхні, суглобовий хрящ,
суглобову капсулу.

3. Допоміжні елементи суглоба

4. Тип суглоба.

5. Форма суглоба.

6. Функція суглоба (продемонструвати на скелеті і на живій
людині (можна на собі), які рухи навколо яких осей і в яких
площинах відбуваються).

Можливі рухи: згинання (flexio) і розгинання (extensio) - переважно навколо фронтальної осі у сагітальній площині; відведення (abductio) і приведення (adductio) - переважно навколо сагітальної осі у фронтальній площині; обертання (rotаtio) - переважно навколо вертикальної осі у горизонтальній площині.

З'єднання кісток тулуба (articulationes trunci)

L З'єднання хребців: